Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 340/3047/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №340/3047/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Ганечко О.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення позивачу з 01.01.2016 основного розміру пенсії з 90% до 70%; зобов`язати відповідача встановити позивачу з 01.01.2016 основний розмір пенсії у розмірі 90% сум його грошового забезпечення станом на 01.01.2016 та виплатити йому при цьому з 01.01.2016 заборгованість по його основному розміру пенсії, що утворилася не з його вини, з одночасним нарахуванням та виплатою йому також компенсації втрати частини доходів з 01.01.2016 по день повернення незаконно невиплаченої пенсії, що встановлено у Рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013; постановити окрему ухвалу суду та направити її на ім`я Голови правління Пенсійного фонду України, - у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду №240/5401/18 від 04.02.2019 є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права, а саме Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-12 від 09.04.1992; допустити судове рішення до негайного виконання в частині виплати пенсії позивачу за один місяць; встановити судовий контроль за виконанням рішення. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №340/3047/21. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 адміністративну справу №340/3047/21 передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2021 прийнято справу до свого провадження та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску. На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції, від позивача надійшли пояснення, в яких він зазначає про дотримання строків звернення до суду та вказує, що про порушення своїх прав дізнався випадково 22.04.2021, як наслідок звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві та після отримання відповіді від відровідача, якою було підтверджено обставини щодо зменшення розміру пенсії до 70% грошового забезпечення, та отримання поради від адвоката, він звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 позовну заяву залишено без розгляду, оскільки правовідносини щодо здійсненого перерахунку пенсії з 01.01.2016 виникли в 2018 році, водночас з даним позовом позивач звернувся у серпні 2021 року, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, при прийнятті спірної ухвали, суд першої інстанції використав правові висновки Верховного Суду у справі №240/12017/19. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що саме після отримання відповіді від відповідача на своє звернення він дізнався, що пенсію після чергового перерахунку йому визначено на рівні 70% грошового забезпечення. Раніше про це він не знав і не міг знати, бо вважав, що отримує пенсію відповідно до норм чинного законодавства. Позивач вважає, в його випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від пенсійного органу, а суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ним пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Також, позивач не вважає за можливе застосувати до даної справи правові висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 через інший предмет позову. Крім того, позивач просить розглядати дану справу без його участі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду 10.10.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 09.11.2022. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. В судове засідання, призначене на 09.11.2022 учасники справи або їх представники не з`явились, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду даної справи не подавали. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до частин 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного. Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх прав після отримання листа ГУ ПФУ в м. Києві та в серпні 2021 року подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду дану позовну заяву. Приймаючи дану справу до розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, такий запропонував подати позивачу клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом та зазначити поважні причини пропуску строку такого звернення. За наслідком розгляду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 позов залишено без розгляду, оскільки зазначені підстави для поновлення такого строку, на думку суду першої інстанції не є поважними. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оспорюваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Разом з тим, із даним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві звернувся до суду першої інстанції в червні 2021 року, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті, після звернення до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії та отримання відповіді пенсійного органу, оформленої листом від 28.05.2021 №1442213473/М-02/8-2600/21. Згідно із статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. За приписами п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (п. 4.9 Порядку №22-1). При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно зі статтею 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно частин 3 та 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, п. 45). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, п. 33). Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, що до даних правовідносин можливо застосувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зокрема: «

43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.» Різність предмету спору у даній справі та у справі №240/12017/19 жодним чином не стосується правових висновків Верховного Суду щодо строків звернення до суду з позовними вимогами до пенсійних органів та можливості їх поновлення. Також, у постановах від 03.09.2021 у справі №460/1904/19, від 04.05.2022 у справі №460/5667/20 та від 18.05.2022 у справі №460/4531/20 Верховний Суд дійшов висновку, що отримання позивачем листа, яким йому відмовлено у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання рішення суду, не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти зі спливом певного строку після отримання пенсії, про перерахунок якої він просив. З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив відновити виплату його пенсій на рівні 90% грошового забезпечення замість 70%, а з даним позовом звернувся лише 2021 році, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об`єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії (20%) та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права та прийшов до вірного висновку про необхідність повернення позовної заяви у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, а саме визнання неповажними підстав пропуску строку звернення до суду першої інстанції з адміністративним позовом. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду судового рішення у даній справі в суді апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов О.М. Ганечко