Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/17399/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/17399/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі - відповідач), в якому просив суд: - визнати неправомірною відмову відповідача, що полягає у нездійсненні перерахунку (нарахування і виплати) та у відмові щодо здійснення на підставі рішення КСУ №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 законного перерахунку йому з 07.07.2021 основної пенсії, як особі з інвалідністю (інваліду) 2 групи, внаслідок участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, що не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', у редакції Закону України ''Про внесення змін і доповнень до Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' від 06.06.1996 №230/96-ВР; - зобов`язати відповідача здійснити, з врахуванням проведених виплат, нарахування та виплату з 07.07.2021 його основної пенсії відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', у редакції Закону України ''Про внесення змін і доповнень до Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' від 06.06.1996 №230/96-ВР, як інваліду 2 групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок призначення та мінімальний розмір пенсії визначався актами Кабінету Міністрів України. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України") щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. За наведених обставин, позивач вважає, що має право на обчислення його пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю. Крім того, апелянт зазначає, що приймаючи Закон України від 29.06.2021 року №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» законодавець грубо порушив норми Конституції України, а саме ст. 22 Конституції України та проігнорував вимоги Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України вказаного рішення, позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії. Листом від 26.08.2021 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви, оскільки на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 Верховною Радою України внесено зміни до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 01.07.2021 позивачу проведено перерахунок пенсії, розмір якої відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 15-17). Вважаючи вказані дії відповідача неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 29.06.2021 Верховною Радою України, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідач з 01.07.2021 перерахував позивачу пенсію, тобто пенсія йому виплачується у встановленому Законом №796-XII розмірі, з урахуванням вимог чинного законодавства. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України. Згідно з підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII) текст статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) викладено у такій редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Конституційний Суд України рішенням від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18) визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VІІІ щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною та такою, що втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України вищевказаним рішенням зобов`язав Верховну Раду України протягом трьох місяців з дня ухвалення цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VІІІ щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. У разі не приведення вищевказаного нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року. 01.07.2021 року набрав чинності Закон України від 29.06.2021 року №1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №1584) у частині визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат. Згідно з пунктом 2 частини 1 Закону №1584 частину 3 статті 54 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, згідно з якою в усіх випадках розмір пенсії по інвалідності II групи, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим за 4800 грн. Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з чим, частина 4 статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року №230/96-ВР застосуванню не підлягає. До того ж, позивачем не наведено чинних норм, якими передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону №796, зокрема по 2 групі інвалідності, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", втрата працездатності - 75%. Пенсію позивача з 01.07.2021 року складає 13423,68 грн, а саме: 11826,06 грн - основний розмір пенсії (15768,08*75%); 741,60 грн - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (1854,00 грн 40%); 379,60 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; 50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи; 426,42 грн - пенсія за особливі заслуги перед Україною (1854,00*23%). За вказаних обставин, вимога позивача щодо здійснення перерахунку пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 07.07.2021 року є безпідставною. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають. Щодо посилання апелянта на те, що приймаючи Закон України від 29.06.2021 року №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» законодавець грубо порушив норми Конституції України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дане питання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович