Постанова 4811 № 461/580/21

Справа № 461/580/21 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/4235/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія: 41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у січні 2021 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00106.004752309, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 99500 грн. зі сплатою 21,99% річних строком на 18 місяців з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Стверджує, що банк повність виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, в тому числі проценти за кредитним договором. Зазначає, що станом на 22 грудня 2020 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року у розмірі 47 549.80 грн., яка складається з простроченого боргу в розмірі 26 916.96 грн., прострочених процентів в розмірі 2971.31 грн., строкових процентів в розмірі 1064.58 грн., нарахованої плати за обслуговування кредиту в розмірі 14675.76 грн. та пені за несвоєчасне погашення платежів в розмірі 30.69 грн. Вказує, що у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, в якій вимагало протягом тридцяти календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме, достроково повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також суму пені, нараховану на день погашення заборгованості, та інші платежі за кредитним договором, однак відповідач в добровільному порядку вимогу банку не виконав. З наведених підстав банк просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 549.80 грн та судовий збір в розмірі 2270 грн. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 47 549.8 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір в розмірі 2270 грн. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що генеральний кредитний договір № ГКД.708294.1 від 04 січня 2019 року та кредитний договір № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, які укладені між нею та Акціонерним товариством «Ідея Банк», є непридатними для читання, а відтак, порушують вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою заборонено у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального опису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі, в тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону, у зв`язку з чим такі є недійними. Зазначає, що позивачем не надано оригіналів генерального кредитного договору № ГКД.708294.1 від 04 січня 2019 року та кредитного договору №Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, на підставі яких він просить стягнути з неї заборгованість, копії, які містяться в матеріалах справи, за відсутності оригіналів, не можуть бути підставою для стягнення з неї заборгованості. Вказує, що банк не надавав їй коштів в кредит, а всі грошові кошти, які знаходяться на її банківських рахунках є її власними коштами. Вважає, що банк не обгрунтував надходження на відкритий без її відома рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 300 000 грн. 04 січня 2019 року і їх витрату з цього рахунку. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року призначено на 16 год. 00 хв. 31 жовтня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 09 листопада 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 31 жовтня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 09 листопада 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочила погашення поточних платежів та нарахованих процентів за кредитним договором, належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань та не повертає кредитних коштів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в розмірі 47 549.80 грн., яка підлягає стягненню не користь позивача. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. Судом встановлено, що 04 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00106.004752309, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 99500 грн., включаючи витрати на страховий платіж, строком на 18 місяців, зі сплатою 21.99 % річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. В матеріалах справи міститься кредитний договір № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року з підписом ОСОБА_1 із зазначенням її анкетних даних (а.с. 6-9). 04 січня 2019 року ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 45/41398/106/10/07 від 10 липня 2020 року, виданою АТ «Ідея Банк». Меморіальним ордером № 893751 від 04 січня 2019 року підтверджується, що на підставі кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року ОСОБА_1 видано у безготівковій формі кредитні кошти в розмірі 99500 грн. шляхом переказу на банківський рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 16). Відповідно до п. 2.1кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 18 щомісячних внесках включно до 4 дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_2 в банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за договором в такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій(пені) згідно з 3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом). Термін внесення платежу за договором для погашення заборгованості повинен відповідати терміну щомісячного платежу, передбаченого Графіком щомісячних платежів. Щомісячний платіж, внесений не в термі, передбачений графіком щомісячних платежів, та/або в більшій сумі зараховується в оплату щомісячних платежів в термін, визначений таким Графіком, тобто кошти зберігаються на транзитному рахунку банку та зараховуються в оплату щомісячних платежів згідно Графіку та черговості погашення заборгованості, визначеній в п. 2.1. договору. Графік щомісячних платежів за кредитним договором наведений в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка міститься в п. 6.1 кредитного договору №Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, підписаного сторонами. У стовпчику 4 вищезазначеної Таблиці зазначено суму платежу за розрахунковий період, яким є один календарний місяць, яка становить 8442.42 грн., У стовпчику 5 Таблиці зазначено розмір місячних платежів на погашення суми кредиту, загальний розмір якої становить 99500 грн. У стовпчику 6 Таблиці зазначено розмір місячних платежів на погашення процентів за користування кредитом, загальний розмір яких становить 19034.38 грн. У стовпчику 7.4 Таблиці зазначено розмір місячних платежів на погашення плати за обслуговування кредиту, загальний розмір якої становить 33429.06 грн. Таким чином, орієнтовна загальна вартість кредиту, за умови належного здійснення позичальником платежів за кредитним договором, становить 151 963.44 грн. Згідно з п. 1.2 кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 18 місяців, відтак строк дії кредитного договору закінчився 04 липня 2020 року. 04 листопада 2020 року АТ «Ідея Банк» надіслало на адресу відповідача вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, в якій вимагало протягом тридцяти календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме, повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. У вимозі про усунення порушень кредитних зобов`язань від 04 листопада 2020 року зазначено, що станом на 04 листопада 2020 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 590.20 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим основним боргом в розмірі 26 916.96 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1309.79 грн., заборгованості за простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 3 332.76 грн. та заборгованості за пенею в розмірі 30.69 грн. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договором № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , станом на 22 грудня 2020 року, вбачається, що така становить 47 549.80 грн., що складається із заборгованості за простроченим боргом в розмірі 26 916.96 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 2971.31 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 1064.58 грн., заборгованості за нарахованою платою за обслуговування кредиту в розмірі 1890.50 грн., заборгованості за простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 14 675.76 грн. та заборгованості за пенею в розмірі 30.69 грн. (а.с. 24). Випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 04 січня 2019 року по 22 грудня 2020 року підтверджується, що позичальником вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості за кредитними договором № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, а саме: 04 лютого 2019 року 8500 грн., 04 березня 2019 року 8500 грн., 04 квітня 2019 року 8600 грн., 03 травня 2019 року 8500 грн., 04 червня 2019 року 5850 грн., 05 червня 2019 року 2800 грн., 04 липня 2019 року 2890 грн., 08 липня 2019 року 2910 грн., 22 липня 2019 року 2690 грн., 16 серпня 2019 року 8500 грн., 20 вересня 2019 року 2190 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 04 жовтня 2019 року 6300 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 21 жовтня 2019 року 1890 грн., зарахованих на погашення кредитної заборгованості та 5790 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 31 жовтня 2019 року 1040 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 20 листопада 2019 року 8490 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 23 грудня 2019 року 2190 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 24 грудня 2019 року 6340 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 24 січня 2020 року 5490 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 04 лютого 2020 року 2060 грн., 24 лютого 2020 року 8590 грн., 31 березня 2020 року 3390 грн., які зараховано на транзитний рахунок, 28 квітня 2020 року 8540 грн., які зараховано на транзитний рахунок. Таким чином, ОСОБА_1 сплатила 122 059.08 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, укладеним між нею та АТ «Ідея Банк». З виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 04 січня 2019 року по 22 грудня 2020 року вбачається, що кошти, сплачені позичальником на погашення заборгованості за кредитним договором № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року зараховувалися банком наступним чином: 72 583.04 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту, 19 212.62 грн. на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 30 096.30 грн. на погашення плати за обслуговування кредиту та 167.12 грн. пеня за прострочення основного боргу. Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 99500 грн., а повернула лише 72 583.04 грн., у неї наявна заборгованість в розмірі 26 916.96 грн., яка підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк». Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, покликається на те, що має право на одержання відсотків за користування кредитними коштами до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10цс18, висловила правову позицію, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований сторонами лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22 грудня 2020 року у відповідача наявна за простроченими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 2971.31 грн. та заборгованість за строковими процентами за користування кредитним коштами в розмірі 1064.58 грн. Разом з тим, у вимозі про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04 листопада 2020 року вказано, що станом на 04 листопада 2020 року у відповідача наявна заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1309.79 грн. та відсутня заборгованість за строковими процентами за користування кредитним коштами. Випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 04 січня 2019 року по 22 грудня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатила 19 212.62 грн. на погашення заборгованості за процентами за користування кредитним коштами, що покриває загальну суму відсотків, за користування кредитними коштами, які визначені в передбаченому договором графіку щомісячних платежів та розраховані відповідно до процентної ставки, погодженої сторонами договору. Отже, банком, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів, що станом на 04 липня 2020 року, тобто на момент завершення строку дії кредитного договору, у відповідача існувала заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Аналізуючи в сукупності умови кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, поданий банком розрахунок заборгованості, вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04 листопада 2020 року та виписку по рахунку № НОМЕР_2 , колегія суддів вважає, що заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами нарахована уже після закінчення строку дії кредитного договору, а тому не може бути стягнута на користь банку. Обгрунтовуючи позовні вимоги, Акціонерне товариство «Ідея Банк», в тому числі просило стягнути з відповідача заборгованість за нарахованою платою за обслуговування кредиту в розмірі 1890.50 грн. та за простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 14 675.76 грн. Відповідно до пункту 3.2.4. кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом. Пунктом 1.11 кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року позичальнику встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, з направленням СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунках позичальника з використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості визначений у пункті 6 кредитного договору, яким передбачено графік платежів за кредитом, стягується щомісячно протягом всього строку дії кредитного договору, та в загальному становить 33 429.06 грн. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, пунктом 1.11 кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 рокупозичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі 194/1387/19. Отже, ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, відтак п. 1.11 кредитного договору №Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 рокує несправедливим, тому нарахування плати банком за надання інформації щодо кредиту є безпідставним, а відтак, позовна вимога банку про стягнення заборгованості за нараховану плату за обслуговування кредиту та прострочену плату за обслуговування кредиту не підлягає задоволенню. Крім того, банк просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення платежів, нараховану по 29 лютого 2020 року включно в розмірі 30.69 грн. у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору. Відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0.15 % в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0.65 % в період прострочення оплати з 61 календарного дня по день повного погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Оскільки ОСОБА_1 не належним чином виконувала умови кредитного договору №Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, допускаючи прострочення сплати щомісяних платежів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в розмірі 26 916.96 грн., з неї на користь банку підлягає стягненню пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована до 29 лютого 2020 року в розмірі 30.69 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню заборгованість за простроченим боргом в розмірі 26 916.96 грн. та пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована по 29 лютого 2020 року включно, в розмірі 30.69 грн., а всього 26 947.65 грн. заборгованості за кредитним договором №Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року, а решта позовних вимог банку не підлягають до задоволення. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню 1286.41 грн. судового збору за подання позову, однак, зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1475.39 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи наведене,з Акціонерного товариства «Ідея Банк»на користь ОСОБА_1 слід стягнути 188.98 грн. судового збору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № Z06.00106.004752309 від 04 січня 2019 року в розмірі 26947.65 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 188.98 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09.11.2022 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Ванівський О.М. Крайник Н.П.