Постанова КГС ВС № 907/551/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м. Київ cправа № 907/551/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В., за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М., позивача - ОСОБА_1 , представниці позивача - Бухтіярової О.В., відповідача 1 - не з`явились, відповідача 2 - не з`явились, третьої особи - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2021 (суддя Пригара Л.І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Марко Р.І., Матущак О.І), на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Марко Р.І., Матущак О.І.) у справі №907/551/19 за позовом ОСОБА_1 до

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит", про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст обставин справи 1.1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" (далі - ТОВ "Перечинський "Стеатит") від 12.09.2016, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Перечинський "Стеатит", проведених на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Перечинський "Стеатит" від 12.09.2016, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 . 1.2. ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву заявив, що планує понести судові витрати в розмірі 30000 грн. 1.3.Господарський суд Закарпатської області рішенням від 10.02.2021 у справі №907/551/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та постановою Верховного Суду від 14.07.2022, у задоволенні позову відмовив повністю. 1.4. ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем 2 у зв`язку з розглядом даної справи в розмірі 14500 грн витрат на правничу допомогу. 1.5.Господарський суд Закарпатської області додатковим рішенням від 31.08.2021 у справі №907/551/19, залишеним без змін поставною Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму 14500 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. 1.6.У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ТОВ "Перечинський "Стеатит" заявили, що планують понести судові витрати в розмірі по 20000 грн кожен. 1.7. ОСОБА_3 та ТОВ "Перечинський "Стеатит" звернулись до Західного апеляційного господарського суду із заявами про долучення доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених вказаними особами під час апеляційного розгляду даної справи та просилили стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_3 в сумі 17500 грн та на користь ТОВ "Перечинський "Стеатит" в сумі 19500 грн. 1.8.Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 15.03.2022 стягнув з ОСОБА_1 17500 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на користь ОСОБА_3 та 19500 грн - на користь ТОВ "Перечинський "Стеатит". 2.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи 2.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 907/551/19. 2.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження цих судових рішень, скаржниця зазначила, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", та норми процесуального права, а саме статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); судами прийнято рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19. Скаржниця також вказала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частин другої та четвертої статті 126 ГПК України у подібних правовідносинах. 2.3.Скаржниця стверджує, що судами не було враховано подані нею заперечення, в яких вона вказувала, що: - ОСОБА_3 має юридичну освіту, відповідно міг сам підготувати всі документи у справі та приймав участь в судових засіданнях; передання документів адвокату Шерегі В.М., надання ним консультаційних та інших послуг було безпідставним; цей адвокат не брав участі в жодному судовому засіданні та взагалі про його особу не було відомо за весь час розгляду справи; договір з адвокатом було укладено 25.10.2019, проте у відзиві на позов, який датований 08.11.2019, про цей договір нічого не зазначено; строк договору встановлено до 31.12.2020, а рішення у справі ухвалено 10.02.2021; договір не визначає, на яку саме справу його було укладено; -у відзиві відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, а лише зазначено про те, що відповідач 2 планує понести витрати в розмірі 30000 грн без жодної деталізації цієї суми; -в детальному описі не відображено години, витрачені на надання послуг, а в договорі відсутня вартість однієї години; -надані відповідачем 2 копії документів не засвідчені належним чином; -вартість послуг за складання клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає компенсації, адже суд відмовив в задоволенні цього клопотання; -вартість послуг за аналіз судової практики також не підлягає компенсації, оскільки судова практика є у вільному доступі, відповідно відповідач 2 міг сам її шукати; -вартість робіт завищена, а її розмір необґрунтований. 2.4. ОСОБА_1 також звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 у справі №907/551/19. 2.5.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження цього судового рішення, скаржниця зазначила, що суд апеляційної інстанції не розглянув та не вирішив її клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції та порушив норми процесуального права, зокрема норми статей 236, 237 та частини четвертої статті 238 ГПК України. 2.6.За твердженнями скаржниці, не розглянувши її клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відмовивши в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, мотивованого саме нерозглядом клопотання про відеоконференцію, апеляційний суд порушив її право на участь в судовому засіданні, що є підставою для скасування вказаного судового рішення та направлення справи на новий розгляд. 2.7.Скаржниця зазначає про неврахуванням судом апеляційної інстанції її заперечень на заяви відповідача 2 та третьої особи щодо стягнення судових витрат, а також вказує, що оскільки третя особа була залучена до участі у справі за ініціативою апеляційного суду, вона не повинна компенсувати вартість її витрат на правничу допомогу. 2.8.На переконання скаржниці, розмір витрат відповідача 2 та третьої особи не співмірний зі складністю справи та є завищеним, а судом не враховано, що: -вивчення матеріалів справи протягом 6 та 7 годин відповідно є досить значним часом для професійних адвокатів; -підготувати заяви про витрати міг і сам відповідач 2, який є адвокатом та одночасно директором третьої особи; -вартість послуг за підготовку для третьої особи заяви про невиконання апелянтом вимог ухвали суду, що є недоречними та не підлягають компенсації; -скаржниця не повинна компенсувати вартість послуг в сумі 2 000 грн за підготовку заяви про виправлення описки, якої допустився суд; -не згодна з витратами за участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, вартістю 2000 грн за 4 засідання, складанням супровідного листа вартість 1500 грн про направлення відповідачем 2 матеріалів третій особі, директором якої він є, а також листа вартістю 1000 грн до третьої особи про надання копій документів; -третя особа не надала доказів перерахування коштів на оплату правничої допомоги; -надані документи не засвідчені належним чином; -складання зави про розгляд справи в режимі відеоконференції не відповідає критерію реальності адвокатських витрат; -залучення відповідачем 2 та третьою особою різних адвокатів було недоречним адже відповідач 2 одночасно є директором третьої особи, що свідчить про те, що послуги по суті надавались одній особі. 3.

Позиція Верховного Суду 3.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивачки з оскаржуваними додатковим рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, та додатковою постановою останнього в частині стягнення з неї витрат на правничу допомогу. 3.2.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 3.3.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване, відповідно до статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України , норм Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". 3.4.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу). 3.5.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. 3.6.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). 3.7.Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. 3.8.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3.9.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). 3.10.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу). 3.11.Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку. 3.12.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 3.13.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). 3.14.Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". 3.15.Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112). 3.16.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). 3.17.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). 3.18.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 3.19.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина п`ята статті 126 ГПК України). 3.20.Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 3.21.Верховний Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). 3.22.Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. 3.23.Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. 3.24.Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. 3.25.Разом з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятою, шостою статті 126 ГПК України). Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, залишеного без змін постановою апеляційного суду, яким з позивачки на користь відповідача 2 стягнуто витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 3.26.Як встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідач 2 надав укладений між ним та адвокатом Шерегі Віктором Миколайовичем договір про надання правової допомоги від 25.10.2019, за умовами якого клієнт (відповідач 2, Козич Я.Л.) доручив, а адвокат (Шерегі В.М.) взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором стосовно заявленого до клієнта позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі продажу частки в товаристві. 3.27.За умовами договору адвокат взяв на себе обов`язки з представництва інтересів клієнта в судових органах; збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених ГПК України та іншими нормативними актами; надання клієнту консультацій з правових питань; складення необхідних документів; виконання інших дій, передбачених законодавством та необхідних для виконання умов даного договору. 3.28.За умовами п.п. 4.1, 4.2 договору про надання правової допомоги отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, розмір, строк та порядок виплати якої, а також конкретний вид робіт та послуг та їх вартість узгоджується сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами даного договору. 3.29.Строк дії договору про надання правової допомоги встановлений до 31.12.2020 року (п. 5.1 договору), а угодою від 25.12.2020 про внесення змін до договору про надання правничої допомоги від 25.10.2019 строк дії договору продовжено до 31.12.2021. 3.30.На виконання п.п. 4.1, 4.2 договору про надання правової допомоги від 25.10.2019 сторонами 25.10.2019 укладено додаткову угоду до вказаного договору, за умовами якої адвокат зобов`язався виконати, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити роботи та послуги в наступному розмірі та вартості: ознайомлення з матеріалами позову у справі №907/551/19 - 5000 грн, підготовка проекту відзиву на позовну заяву у справі №907/551/19 - 3500 грн. 3.31.Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката або готівкою на підставі виставлених рахунків та актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом семи днів з моменту виставлення рахунку з правом дострокового виконання (п. 1.2 додаткової угоди). 3.32.На суму наданих адвокатом послуг, визначену умовами додаткової угоди від 25.10.2019, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.11.2019. 3.33.За змістом додаткової угоди від 17.12.2019 адвокат зобов`язався виконати, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити роботи та послуги в наступному обсязі та вартості: консультація клієнта за наслідком ознайомлення з додатково поданими станом на 16.12.2019 до суду позивачем аргументами, клопотаннями та іншими матеріалами у справі №907/551/19 - 1500 грн; складення проекту клопотання у справі №907/551/19 про залишення позовної заяви без розгляду - 1000 грн; складення проекту заяви про невідповідність поданої позивачем копії доказу оригіналу у справі №907/551/19 - 500 грн. 3.34.На суму наданих адвокатом послуг, визначену умовами додаткової угоди від 17.12.2019, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.01.2020. 3.35.На підставі додаткової угоди від 12.09.2020 адвокат зобов`язався виконати, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити роботи та послуги в наступному обсязі та вартості: консультація клієнта за наслідком ознайомлення з додатково поданими станом на 09.09.2020 року до суду позивачем клопотаннями та іншими матеріалами у справі №907/551/19 - 1500 грн. 3.36.На суму наданих адвокатом послуг, визначену умовами додаткової угоди від 12.09.2020, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.09.2020. 3.37.Відповідно до додаткової угоди від 25.12.2020 адвокат зобов`язався виконати, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити роботи та послуги в наступному розмірі та вартості: пошук та аналіз судової практики стосовно вирішення питань, що виникли в аналогічних до справи №907/551/19 правовідносинах, з підготовкою відповідного клопотання до господарського суду у справі №907/551/19 про врахування таких висновків - 1500 грн. 3.38.На суму наданих адвокатом послуг, визначену умовами додаткової угоди від 25.12.2020, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.02.2021. 3.39.Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу 2 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про дотримання відповідачем 2 при поданні заяви про розподіл судових витрат вимог частини 8 статті 129 ГПК України, з огляду на долучення ним до матеріалів справи договору про надання правової допомоги від 25.10.2019 з додатковими угодами до нього від 25.10.2019, від 17.12.2019, від 12.09.2020, від 25.12.2020, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.11.2019, від 14.01.2020, від 16.09.2020, від 08.02.2021, детального опису робіт (наданих послуг) від 15.02.2021, довідки від 12.02.2021, які підтверджують надання йому правової допомоги, що пов`язана з розглядом цієї справи, її обсяг та вартість, яка є фіксованою щодо кожної з наданих послуг та визначалась, шляхом підписання між сторонами додаткових угод до договору. 3.40.Як зазначалось, позивачка заперечила проти заявленої відповідачем 2 суми витрат на правничу допомогу та наполягала на зменшенні таких до суми 0 грн 00 коп. 3.41.При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачка не спростувала реальності надання відповідачу 2 зазначеної в наведених вище документах правничої допомоги при розгляді даної справи, а також не довела неспівмірності витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаною роботою, а також предметом позовних вимог та строком розгляду справи. 3.42.Враховуючи вищевикладене у цій постанові Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, правові висновки щодо застосування норм права в якому, на думку скаржниці, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржниця. 3.43.У справі №910/4201/19 Верховний Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених до відшкодування судових витрат, що пов`язані з наданням правничої допомоги, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду заяви АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн, у зв`язку з ненаданням позивачем доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом саме даної справи у заявленому розмірі, з огляду на відсутність у додатковій угоді від 25.03.2019 №6, яку позивач вважає доказом понесення таких витрат, посилань на даний судовий спір. 3.44.Натомість у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 1.1 договору про надання правової допомоги від 25.10.2019, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Шерегі В.М., сторони визначили, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором стосовно заявленого до клієнта позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в товаристві. Тобто висновки судів, що надання правової допомоги відбулося саме у цій справі, документально підтверджені. Доказів перебування на розгляді у судових інстанціях іншої справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в товаристві позивачем не надано. 3.45.Відповідно сформовані у справі №910/4201/19 висновки не є релевантними до справи №907/551/19, оскільки зроблені, виходячи з інших фактичних обставин справи. 3.46.Стовоно доводів скаржниці про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин другої та четвертої статті 126 ГПК України у випадку, коли адвокат не брав реальної участі у справі так як не був у жодному судовому засіданні, тобто не представляв інтереси клієнта у суді, колегія суддів зазначає таке. 3.47.Відповідно до пункту 1 абзацу 2 частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 3.48.Тобто законодавцем чітко визначено, що при розподілі судових витрат враховуються не лише понесені стороною витрати на правничу допомогу, що пов`язані з безпосереднім представництвом адвокатом клієнта у суді, а й ті, що пов`язані з підготовкою справи до розгляду. Зазначена норма є однозначною та зрозумілою. 3.49.Вирішуючи питання про відшкодування відповідачеві 2 витрат на правничу допомогу, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наданими суду документами на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом цієї справи, відповідачем 2 не заявлялись до відшкодування витрати на участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції та такі витрати з позивача стягнуті не були. 3.50.Відповідно доводи скаржниці, що адвокат, з яким ОСОБА_3 уклав договір на надання правничої допомоги, не брав участі у судових засіданнях суду першої інстанції під час розгляду цієї справи, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відшкодування понесених відповідачем 2 витрат на правничу допомогу, що пов`язані з розглядом цієї справи, у визначеному заявником розмірі. Доказів того, що відповідачу 2 не були надані зазначені в договорі, додаткових угодах та актах приймання-передачі послуги, позивачкою надано не було. Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду, якою з позивачки на користь відповідача 2 та третьої особи стягнуто витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 3.51.Як встановив суд апеляційної інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді відповідач 2 надав укладений між ним та адвокатом Мухомедьяновою Є.А. договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.05.2021, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту у зв`язку з розглядом в Західному апеляційному господарському суді справи №907/551/19, а клієнт - оплатити зазначені послуги; додаткові угоди до договору про надання правої допомоги від 11.05.2021, від 22.05.2021, від 27.07.2021, в яких погоджено вартість послуг, наданих адвокатом клієнту; акти прийому передачі виконаних робіт від 22.05.2021, від 23.12.2021, 23.12.2021 на загальну суму на 17500 грн, підписані між ОСОБА_3 та адвокатом Мухомедьяновою Є.А. на виконання умов договору про надання правої допомоги від 11.05.2021 та додаткових угод; рахунок №01/23 від 23.12.2021 на суму 17500 грн. 3.52.ТОВ "Перечинський Стеатит" на підтвердження свої витрат подало до суду: договір про надання юридичних послуг №СП 3 від 04.08.2021 (з додатковою угодою до договору), укладений між ТОВ "Перечинський Стеатит" та адвокатом Пересоляк О.С., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту у зв`язку з розглядом в Західному апеляційному господарському суді справи №907/551/19, а клієнт - оплатити зазначені послуги; акт приймання-передачі наданих послуг за договором №СП 3 від 04.08.2021 на суму 19500 грн, підписаний між ТОВ "Перечинський Стеатит" та адвокатом Пересоляк О.С.; рахунок №21/12 від 21.12.2021. 3.53.Позивачка заперечувала проти заявлених відповідачем 2 та третьою особою суми витрат на правничу допомогу та наполягала на зменшенні таких до суми 0 грн 00 коп. 3.54.Проте, оскільки позивачка не спростувала реальності надання відповідачу 2 та третій особі правничої допомоги при розгляді даної справи, а суд апеляційної інстанції встановив, що розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаною роботою, а також предметом позовних вимог та строком розгляду справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що заявлені суми витрат відповідачем 2 в розмірі 17500 грн та третьою особою в розмірі 19500 грн підлягають стягненню з позивачки. 3.55.Оскаржуючи додаткову постанову та зазначаючи про необхідність направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, позивачка, окрім заперечень стосовно витрат на правничу допомогу, які були в повній мірі оцінені апеляційним судом, вказує на порушення судом норм процесуального права, яке полягає в розгляді справи за відсутності позивачки та її представника, які не були належним чином повідомлені про розгляд справи, а також невирішенні судом клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. 3.56.Проте наведені позивачкою доводи для скасування додаткової постанови не знаходять свого підтвердження. 3.57.Як вбачається з матеріалів справи, Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2022 призначив розгляд заяв ОСОБА_3 та ТОВ "Перечинський Стеатит" про ухвалення додаткового рішення на 15.02.2022 о 15:00 год у приміщенні Західного апеляційного господарського суду. 3.58.Згідно зі списком розсилки поштової кореспонденції копію цієї ухвали 09.02.2022 надіслано усім учасникам справи, у тому числі позивачці - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . 3.59.У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції 15.02.2022, а також надходженням клопотання позивачки про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання, а також бажанням брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційний суд ухвалив розгляд справи №907/551/19 відкласти на 15.03.2022 об 11:00 год. та провести судове засідання 15.03.2021 об 11:00 год в режимі відеоконференції у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання №3. Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 необхідно забезпечити особисту явку або явку уповноваженого представника до Господарського суду Закарпатської області для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та попередив, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. 3.60.Відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції ухвала суду апеляційної інстанції від 15.02.2022 у справі №907/551/19 надіслана усім учасникам справи 22.02.2022, в тому числі й позивачці. 3.61.01.03.2022 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 від 22.02.2022, у якій вона просила провести судове засідання у справі №907/551/19, призначене на 15.03.2022 об 11:00 год., у режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області. 3.62.Вказаною заявою позивачка по суті підтвердила свою обізнаність щодо дати та часу судового розгляду справи №907/551/19 (15.03.2022 об 11:00 год), про які апеляційний суд зазначив в своїй ухвалі від 15.02.2022, одночасно призначивши розгляд справи в режимі відеоконференції, що спростовує її доводи стосовно розгляду справи за відсутності позивачки та її представника, які не були належним чином повідомлені про розгляд справи. 3.63.При цьому, підтвердивши свою обізнаність про дату наступного судового засідання (15.03.2022), яке апеляційний суд визначив провести в режимі відеоконференції у приміщенні Західного апеляційного господарського суду із зобов`язанням позивачки забезпечити особисту явку або явку уповноваженого представника до Господарського суду Закарпатської області на визначений в ухвалі від 15.02.2022 час, позивачка повторно просила провести судове засідання в режимі відеоконференції з цим же судом у той же час в заяві від 01.03.2022. 3.64.Проте, оскільки питання щодо участі ОСОБА_1 або її уповноваженого представника у судовому засіданні 15.03.2022 об 11:00 год. в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області вже було вирішено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 15.02.2022, це питання не потребувало повторного вирішення судом, зокрема шляхом винесення окремого судового рішення. 3.64.Інші доводи касаційних скарг позивачки, зокрема продубльовані нею заперечення щодо судових витрат, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, який, в даному випадку, лише перевіряє дотримання вимог законодавства при винесенні оскаржуваних судових рішень та за відсутності таких порушень не може втручатись в дискреційні повноваження судів попередніх інстанції, які в повній мірі врахували та оцінили наведені позивачкою заперечення щодо зменшення витрат на правничу допомогу та не знайшли підстав для їх зменшення. 4.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 4.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 4.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 4.3.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Суд не вбачає. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В : 1.Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2021, постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 у справі №907/551/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Бакуліна Судді О.Р. Кібенко Л.В. Стратієнко