Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/911/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 500/911/22 пров. № А/857/8551/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року в справі №500/911/22 (головуючий суддя Баранюк А.З., м. Тернопіль) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: а) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ; б) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з 20.01.2022 року та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії з 20 січня 2022 року, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати Головного управління державної податкової служби України у Тернопільській області від 19.01.2022 року № 32/10/19-00-10-33 на суму 13000,00 грн та від 19.01.2022 року № 33/10/19-00-10-33 на суму 11264,33 грн. Рішенням від 10 березня 2022 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з 20.01.2022 року та здійснити перерахунок та виплату такої пенсії з 20 січня 2022 року, з урахуванням довідок про складові заробітної плати Головного управління державної податкової служби України у Тернопільській області від 19.01.2022 року № 32/10/19-00-10-33 та від 19.01.2022 року № 33/10/19-00-10-33. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області на користь ОСОБА_1 992,40 грн сплаченого судового збору. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що оскільки пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ позивачу була призначена з 15.02.2012, то право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу№ №889-УІІІ у позивача не виникає. Пунктом 4 постанови КМ України №622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» визначено порядок обчислення заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до Закону №889-УІІІ від 10.12.2015. Таким чином, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19.01.2022, видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть бути враховані при перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати, оскільки такий перерахунок не передбачений Законом України «Про державну службу». Оскільки пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу вже призначалася і виплачувалася, то право обчислити пенсію відповідно до Порядку №622 у заявника відсутнє. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.02.2012 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 15.12.1993. В подальшому позивач був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З трудової книжки позивача слідує, що з 02.07.1990 року по 07.02.2012 року позивач працював на різних посадах в податкових органах Тернопільської області: головний державний податковий інспектор відділу податків з населення, головний державний податковий ревізор-інспектор відділу оподаткування доходів громадян, майна і землі, начальник відділу аудиту фізичних осіб, начальник відділу зборів і стягнень податків з фізичних осіб, начальник відділу податків з фізичних осіб . 20.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Листом № 1900-0213-8/2951 від 27.01.2022 відповідач повідомив позивача про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІ з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Також згідно даного листа, періоди роботи позивача з 02.07.1990 по 07.02.2012 в органах податкової служби не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того, пенсійний орган зазначив про те, що позивачу вже призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому права на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-УІІ від 10.12.2015 позивач не має. Вважаючи таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною, позивач оскаржив її до суду. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови пенсійного органу в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. При цьому, відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII та на виконання пункту 6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Постанова №622), Міністерством соціальної політики України розроблено та наказом від 10.05.2017 за №750 затверджено Порядок №750. Пунктами 2 і 5 Порядку №750 передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622. Так, згідно із пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3, нею затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, що додаються. З аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів слід дійти висновку, що після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також не реалізували своє право на призначення пенсії державного службовця до 01.05.2016. Таким особам пенсія призначається з врахуванням довідок про заробітну плату, передбачених Порядком №750, в яких заробітна плата вказується в розмірах на момент звернення за пенсією на прирівняних посадах. З матеріалів справи слідує, що відповідно до протоколу №86 від 21.03.2012 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII з врахуванням положень Закону України «Про зайнятість населення» з 15.02.2012. Тобто позивач реалізував своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом № 889-VIII, а тому такий не відноситься до осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону України «Про державну службу» №3723-XII за певних умов після 01.05.2016. Оскільки з 12.08.2013 ОСОБА_1 переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003, останній має право на переведення його на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про державну службу» №3723-XII, проте, на умовах, передбачених п.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, за бажанням позивача йому може бути поновлена виплата пенсії державного службовця, проте, в розмірі, який йому був встановлений до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. За таких обставин, колегія суддів вважає правомірною відмову пенсійного органу в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-XII з врахуванням довідок про заробітну плату, передбачених для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу». Поряд з цим, покликання відповідача на відсутність у позивача необхідного стажу державної служби для призначення пенсії державного службовця є помилковим, оскільки пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 (діючого до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року) передбачалося, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті податкової служби. Відтак, робота позивача з 02.07.1990 по 07.02.2012 на різних посадах в податкових органах Тернопільської області зараховується до стажу державної служби. Крім того, з протоколу №86 від 21.03.2012 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» колегія суддів вбачає, що позивачу зараховано стаж державної служби 31 р. 9 міс. 16 днів станом на 15.02.2012. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з 20.01.2022 року та здійснити нарахування (перерахунок) й виплату такої пенсії з 20 січня 2022 року, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати Головного управління державної податкової служби України у Тернопільській області від 19.01.2022 року № 32/10/19-00-10-33 на суму 13000,00 грн та від 19.01.2022 року № 33/10/19-00-10-33 на суму 11264,33 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову. За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити. Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року в справі №500/911/22 та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 08.11.2022.