LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857380/6866/22

від 07.11.2022 ·
Резолютивна:Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6866/22 пров. № А/857/12158/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року (головуючої судді Грень Н.М., ухвалене у письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/6866/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 27.04.2022 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області якому просить визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі, а саме: - з 04.12.1980 по 12.08.1985 на посаді кухаря 5 розряду столової траси 0 км у ВАТ «Мангазея- 2» (ОАО «Мангазея-2»), з 23.09.1985 по 15.11.1989 на посадах прибиральниці, прачки, транспортної робочої 2-го розряду у ВАТ «Північтрудопровід» (ОАО «Севертрубопроводстрой»), зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши в пільговому обчисленні періоди роботи в районах Крайньої Півночі, а саме: з 04.12.1980 року по 12.08.1985 року на посаді кухаря 5 розряду столової траси 0 км у ВАТ «Мангазея-2» (ОАО «Мангазея-2» та з 23.09.1985 року по 15.11.1989 року на посадах прибиральниці, прачки, транспортної робочої 2-го розряду у ВАТ «Північтрудопровідбуд» (ОАО «Севертрубопроводстрой»), зарахувавши один рік роботи як один рік і шість місяців, зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 , з врахуванням пільгового стажу з 15.05.2021, стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме витрати на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволення стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 18000 грн. та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 18000 грн. з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області також подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду в частині понесених витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Пенсійному фонді Львівської області та отримує пенсію за віком, починаючи з 15.05.2021 на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів трудової книжки позивача від 22.08.1979 року, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) в період з 04 грудня 1980 року по 12 серпня 1985 року працювала на посаді кухаря 5 розряду столової траси 0 км у ВАТ «Мангазея-2» (ОАО «Мангазея-2»), а саме в Комсомольсько-молодіжному відділі робочого постачання № 9 УРСа на території Ямало-Ненецького національного округу, а також в період з 23 вересня 1985 року по 15 листопада 1989 року на посадах прибиральниці, прачки, транспортної робочої 2-го розряду у ВАТ «Північтрубопровідбуд» (ОАО «Севертрубопроводстрой»), а саме в Будівельно-монтажному управлінні № 60 (БМУ-60) треста «Північтрудопровідбуд» (ОАО «Севертрубопроводстрой») на території Ямало-Ненецького автономного округу. Вказані території належать до районів Крайньої Півночі. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом щодо надання інформації стосовно розрахунку розміру пенсії, її перерахунку та врахування стажу роботи та заробітної плати за вказані вище періоди роботи на Крайній Півночі, також неодноразово зверталася до пенсійного органу із заявами щодо надання інформації чому до її стажу не було зараховано роботи в районах Крайньої Півночі, на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» але незважаючи на те, що нею було долучено до заяв ряд документів передбачених законодавством, зокрема: копію трудової книжки, довідки, в яких зазначені вище вказані періоди роботи в районах Крайньої Півночі. У листах-відповідях Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідь від 18.01.2021, відповідь від 11.03.2021„ відповідь від 30.04.2021) на свої заяви ОСОБА_1 отримала відмови у врахуванні до страхового стажу в пільговому обчисленні періоди роботи в районах Крайньої Півночі, а саме: з 04.12.1980 року по 12.08.1985 рік; з 23.09.1985 року по 15.11.1989 рік. З викладеного слідує, що пенсійним органом при призначенні (перерахунку) пенсії позивача не було враховано до стажу роботи за період з 04.12.1980 по 12.08.1985 - 4 роки, 8 місяців, 9 днів, та за період з 23.09.1985 по 15.11.1989 - 4 роки, 1 місяць, 24 дні. Загалом не враховано період в 8 років, 9 місяців, 33 дні. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ), відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це ж положення міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок №637). Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: - періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; - професія або посада; - характер виконуваної роботи; - розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; - первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Пунктом 22 Порядку №637 визначено, що стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення (до укладення відповідних двосторонніх угод). Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а. Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». За приписами наведеної норми (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. В пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ і Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області Тюменської області належать до районів Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах. Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності. Судом встановлено з матеріалів справи, зокрема з трудової книжки ОСОБА_1 від 22.08.1979 року, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) в період з 04 грудня 1980 року по 12 серпня 1985 року працювала на посаді кухаря 5 розряду столової траси 0 км у ВАТ «Мангазея-2» (ОАО «Мангазея-2»), а саме в Комсомольсько-молодіжному відділі робочого постачання № 9 УРСа на території Ямало-Ненецького національного округу, а також в період з 23 вересня 1985 року по 15 листопада 1989 року на посадах прибиральниці, прачки, транспортної робочої 2-го розряду у ВАТ «Північтрубопровідбуд» (ОАО «Севертрубопроводстрой»), а саме в Будівельно-монтажному управлінні № 60 (БМУ-60) треста «Північтрудопровідбуд» (ОАО «Севертрубопроводстрой») на території Ямало-Ненецького автономного округу. Тобто, ОСОБА_1 у період з 23.05.1985 року по 15.11.1989 рік ОСОБА_1 працювала в районі Крайньої Півночі, а відомості про роботу в районах Крайньої Півночі в трудовій книжці є розбірливими, чіткими та зрозумілими, такими, що не викликають будь-яких сумнівів. Крім того, такий період роботи підтверджується відповідними довідками, що наявні в матеріалах пенсійної справи. Покликання відповідача про те, що обов`язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, не ґрунтується на законі, оскільки з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), згідно до якої пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 19 вересня 2019 року справа №348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а. Крім того, Верховний Суд у постанові від 03 липня 2018 року справа № 302/662/17-а зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17, від 21 серпня 2019 року у справі №750/1717/16-а, від 18 червня 2020 року справа №537/1415/17. Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачка неодноразово зверталася до пенсійного фонду із заявами про перерахунок пенсії з урахування стажу в умовах Крайньої Півночі, однак, відповідач не врахував того, що позивачка має право на пільгове обчислення стажу за час роботи в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі і відмовив їй у зарахуванні стажу як пільгового, а саме один з половиною рік за один рік роботи у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Суд також звертає увагу відповідача, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові в справі № 748/696/17 від 27.11.2019 зазначив, що відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, яка є додатком до вказаного порядку. Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено правила обчислення розміру пенсій. Згідно із частиною 3 статті 6 Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Таким чином, з огляду на наведене колегія суддів вважає, що вказані періоди роботи ОСОБА_1 , зараховуються до пільгового трудового стажу позивача на посаді кухаря 5 розряду столової траси 0 км у ВАТ «Мангазея-2» (ОАО «Мангазея-2» та на посадах прибиральниці, прачки, транспортної робочої 2-го розряду у ВАТ Північтрудопровідбуд (ОАО «Севертрубопроводстрой»), зарахувавши один рік роботи як один рік і шість місяців. Разом з тим, доводи відповідача про те, що період роботи з 04.12.1980 по 12.08.1985 пораховано в півторакратному розмірі, згідно з довідкою від 17.11.2006 № М-34, виданою ВАТ «Мангазея 2» оцінюються судом критично, оскільки жодного доказу в підтвердження зарахування вказаного періоду роботи в півторакратному розмірі відповідачем не надано, як і не подано до апеляційного суду. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70). З метою запобігання порушення прав позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 15.05.2021 (з моменту призначення пенсії) зарахувавши в пільговому обчисленні періоди роботи в районах Крайньої Півночі, а саме: з 04.12.1980 року по 12.08.1985 року на посаді кухаря 5 розряду столової траси 0 км у ВАТ «Мангазея-2» (ОАО «Мангазея-2» та з 23.09.1985 року по 15.11, 89 року на посадах прибиральниці, прачки, транспортної робочої 2-го розряду у ВАТ «Північтрудопровідбуд» (ОАО «Севертрубопроводстрой»), зарахувавши один рік роботи як один рік і шість місяців, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше сплачених сум. Слід зазначити, що задоволення цих позовних вимог не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірного періоду чи призначення пенсії, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. суд враховує наступне. За приписами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатським бюро Юридична компанія «Шаповалов та партнери» та адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем на підставі договору №25-12/21 про надання адвокатським бюро «Юридичною компанією» «Шаповалов та партнери» правової допомоги від 25.12.2021 (далі - договір) та ордеру серії АІ № 1228364 від 22.04.2022. Відповідно до пункту 1.5 договору конкретний вид правової допомоги, розмір винагороди за її надання, строки та форма розрахунку між сторонами встановлюється за домовленістю сторін та визначається у додаткових угодах до даного Договору. Згідно з пунктом 2 Додатку №1 до договору про надання адвокатом правової допомоги від 25.12.2021 вартість робіт складає 20000,00 грн. Відповідно до акта виконаних робіт №1 до Додатку №1 від 25.12.2021 до Договору 25-12/21 про надання правової допомоги адвокатом та комплексне юридичне обслуговування від 25.12.2021 вартість наданих послуг позивачу становить 20000,00 грн. Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 26.04.2022, адвокатом Шаповаловим А.М. надано такі види правових послуг: - усна юридична консультація щодо поставленої Клієнтом проблематики; Аналіз судової практики; Вивчення документів. наданих Клієнтом; Укладення договору про надання правової допомоги 3 год. 4000,00 грн; - написання та формування адвокатського запиту з пакетом додатків до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області; відправлення адвокатського запиту з додатками до ГУ ПФУ у Львівській області; - Написання адміністративної позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії; Узгодження тексту позовної заяви з Клієнтом; Написання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; Формування пакету документів до позовної заяви; Направлення позовної заяви- з додатками до Львівського окружного адміністративного суду; Юридичний супровід справи в суді до моменту отримання рішення. Позивачкою сплачено 20000,00 грн. за надання правової допомоги згідно з договором, що підтверджується копією долученого до матеріалів справи прибутковим касовим ордером №25-12/21 на суму 20000,00 грн. З приводу наведених в акті виконаних робіт таких їх видів, як надання консультацій та аналіз судової практики, написання та формування адвокатського запиту з пакетом додатків до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області; відправлення адвокатського запиту з додатками до відповідача суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви, та охоплюються останніми. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, також не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, тобто, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо не наведення відповідачем обґрунтування щодо неспівмірності заявлених судових витрат є необґрунтованими, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ця справа належить до категорії справ, які є малозначними, а відтак розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем до відшкодування є завищеним. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн., а тому суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення і вчинення дій. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №380/6866/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді О.М. Довгополов Р.Й. Коваль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»