Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/4558/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4921/22 Справа № 932/4558/20 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І.А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Лаченкової О.В. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: В квітні 2020 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову АТ КБ ПриватБанк зазначав, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.07.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 13 000, 00 грн. зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява № б/н від 19.07.2006 року разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом його у заяві. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі, визначеному Договором. Відповідач умови договору належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 546,01 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_1 , проживала разом з ОСОБА_2 на момент смерті, а отже в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Позивач звернувся до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори із претензією, щодо стягнення боргу померлого спадкодавця. Вважає, що зобов`язання відносно померлої особи припиняються лише тоді, коли таке зобов`язання не може бути виконано іншою особою, зокрема, близьким родичем померлого. Оскільки ОСОБА_1 була зареєстрована і постійно проживала за однією адресою зі спадкодавцем, позивач вважає, що остання повинна відповідати за зобов`язаннями померлого та сплатити борг банку. Виходячи з вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.07.2006 року у розмірі 13 546, 01 грн. та судовий збір. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2022 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2022 року просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов АТ КБ ПриватБанк у повному обсязі. Відзиви на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2022 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №1765 від 05 жовтня 2017 року, зареєстрований Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № б/н від 19.07.2006 року становить 13 546, 01 грн. 23 червня 2018 року позивач направив претензію кредитора до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори та 26 липня 2018 року ним була отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися (а.с.62). Як вбачається з копій паспортів позичальника та відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.52, 53). В зв`язку з чим, 09 вересня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк до спадкоємиці позичальника ОСОБА_1 направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано (а.с.63). Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до змісту ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України). За змістом ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. З аналізу наведених норм слідує, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами. Поняття спадкування закріплене у ст.1216 ЦК України відповідно до якої спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Загальні правила пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається нормами ст.1281 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Обов`язок задовольнити вимогу повернути заборгованість, яка на думку банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором згідно зі ст.1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини. Згідно ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Такими, що прийняли спадщину вважаються також малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, якщо не було подано заяву про відмову від спадщини у порядку, встановленому цивільним законодавством. Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу оформлення чи прийняття ОСОБА_1 спадщини, докази звернення до нотаріуса, докази отримання нею свідоцтва про право на спадщину відсутні, доказів набуття нею будь-якого майна в спадок після померлого ОСОБА_2 на надано. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 спадщину не оформлювала, тобто взагалі не успадкувала будь-яке майно після смерті ОСОБА_2 , а тому, відповідачка не повинна задовольняти вимогу банку про повернення кредитної заборгованості, яку мав ОСОБА_2 . Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що остання взагалі проживала разом із спадкодавцем на момент його смерті, оскільки факт реєстрації за однією адресою достеменно не свідчить про спільне проживання. Доводи апеляційної скарги, що суд не встановив обсяг спадкового майна та його вартість, не визначив межі відповідальності спадкоємця за боргом спадкодавця, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене покладається на сторони у разі доведеності та обґрунтованості вимог кредитора. Однак, позивачем не доведено, що ОСОБА_1 набула статусу спадкоємця. Обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17). Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк не містить. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова