Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/1029/20

Дата документу 02.11.2022 Справа № 317/1029/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/1029/20 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітін В.В. Провадження №22-ц/807/1789/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Мартинишина Павла Володимировича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Балабине Запорізького району Запорізької області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні йому квартиру та житловий будинок. ОСОБА_2 є троюрідною сестрою померлого ОСОБА_3 та звернулась до нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини. Однак через те, що документи, які б підтверджували її родинні відносини з ОСОБА_3 не збереглись, позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту таких відносин. Крім того, після смерті ОСОБА_3 позивач дізналась, що все своє майно він у день своєї смерті заповів ОСОБА_4 . Позивач вважає, що заповіт складений з порушенням законодавства щодо процедури його складання і не відображає дійсної волі заповідача з підстав, наведених у позовній заяві. Оскільки заповіт на ім`я ОСОБА_4 порушує її право на отримання спадщини після померлого ОСОБА_3 , позивач заявила позовну вимогу про визнання заповіту недійсним, зазначивши, що в період хвороби її троюрідного брата, який передував його смерті, вона здійснювала за ним догляд, купувала ліки, ночувала у нього. Зазначила, що під час складання заповіту ОСОБА_3 казав, що бажає заповісти квартиру та половину будинку саме їй, а відповідачці ОСОБА_4 половину будинку, однак це не знайшло свого відображення в тексті заповіту. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просила суд встановити факт родинних відносин:, що ОСОБА_2 є кровним родичем п`ятого ступеня споріднення (троюрідною сестрою) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Балабине, Запорізького району, Запорізької області, та мешкав до смерті по АДРЕСА_1 . Визнати незаконним заповіт від імені ОСОБА_3 , посвідчений 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Ганною Юріївною, за змістом ОСОБА_3 заповідає ОСОБА_4 все належне йому майно. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по оплаті судового збору та інші судові витрати при їх наявності згідно з наданих платіжних документів. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2 , є родичкою п`ятого ступеня споріднення (троюрідною сестрою) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Балабине, Запорізького району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Балабине Запорізького району Запорізької області та мешкав там же по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_3 , посвідчений 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Щербиною Ганною Юріївною, за змістом якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4 все належне йому майно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 1681,60 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Мартинишина Павла Володимировича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом ухвалено необ`єктивне, незаконне і упереджене рішення щодо застосування норм закону, що регулюють спірні правовідносини, суд віддавав перевагу доводам та доказам позивача, не зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Факт споріднення ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_3 неможливо встановити з документів, які не збереглися з кінця 19-го початку 20-го сторіччя, бо немає на це жодних підстав та відповідних документів. Судом взято до уваги покази свідків, які не можуть точно визнати ступеню спорідненості між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 .. Суд поставив під сумнів виявлення дійсної волі ОСОБА_3 при укладені заповіту, при цьому жодної психіатричної, психологічної, медичної, комплексної експертизи по справі призначено та проведено не було та не допитано жодного спеціаліста у цій галузі. Заповіт було посвідчено з дотриманням усіх норм та вимог згідно з діючим законодавством України, але при цьому суд вважає волевиявлення ОСОБА_3 таким, що не відповідає його волі. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , адвокат Железняк Л.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 та її представник, адвокат Мартинишин П.В., третя особа приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Г.Ю., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленям про вручення поштовогоо відправлення судової повістки (т. 2 а.с. 113-114, , а.с. 116) до апеляційного суду не з`явились. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 , адвоката Мартинишина П.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з війьковою агресією Російської Федерації проти України та переїзд в більш безпечніший регіон України. Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки учасники справи були належним чином повідмленні про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі та в поясненнях на відзив на апеляційну скаргу, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. Колегія суддів зауважує, що знаходячиь на території України представник ОСОБА_1 , адвокат Мартинишин П.В. міг клопотати перед судом про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власнимх технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EASYCON», проте такого клопотання перед судом не заявляв. Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 , її представника, адвоката Мартинишина П.В., третьої особи приватного нотаріуса Щербини Г.Ю. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позов про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив із доведенності цих позовних вимог. Визнаючи оскаржуваний заповіт недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що що форма заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, при посвіченні заповіту були дотримані правила, передбачені ст. 1248 ЦК України, ч.ч.1-4 ст.1253 ЦК України. В той же час суд вважає, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 при укладенні від його імені заповіту від 30 жовтня 2019 року не було вільним, та не відповідало його волі, оскільки він бажав включити до заповіту також свою родичку позивачку ОСОБА_2 , про що свідчать покази свідків. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо доведенності позовних вимог в частині встановлення факту родинних відносин, в частині висновків суду про задоволення позову про визнання заповіту недійсним колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушеня, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с. 18). З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 встановлено факт укладення 16 жовтня 1976 року шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Шлюбне прізвище ОСОБА_5 « ОСОБА_9 » (т.1 а.с. 19). Копією військового квитка № НОМЕР_3 від 28 жовтня 1963 року підтверджується факт народження ОСОБА_6 в с. Вовківка Михайлівського району Запорізької області (т.1 а.с.20). Копією посвідки про шлюб № 1738 від 12.11. (рік не читається) встановлено, що ОСОБА_10 після укладення шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_11 » (т.1 а.с.21). Копіями довідок від 17 квітня 1939 та від 16.05. (рік не читається) встановлено, що ОСОБА_12 , 1893 року народження, уродженка с. Вовківка Михайлівського району, з 1932 року проживала в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.22, 23). Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 23 квітня 1980 встановлено, що ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 87 років в селищі Балабине Запорізького району Запорізької області (т.1 а.с.24). Як вбачається з копії відповіді Державного архіву Запорізької області № 01.32/К-2844 від 06 грудня 2019 року, в метричній книзі Свято-Петропавлівської церкви с. Балабине-Петрівське Олександрівського повіту Катеринославської губернії за 1916 рік актовий запис про народження ОСОБА_10 відсутній. Метричні книги церкви Іоанна Богослова с. Вовківка Мелітопольського повіту Таврійської губернії за 1893, 1896, 1916 роки, книги запису актів цивільного стану відділу ЗАЦС при Вовківській сільраді сучасного Михайлівського району Запорізької області за 1930 року на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили, в зв`язку з чим надати копії актових записів про народження ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 немає можливості (т.1 а.с.26). З копії заповіту від 30 жовтня 2019 року, що виготовлений на бланку № НОВ 614239 та зареєстрований в реєстрі за № 981, 982 вбачається, що за цим заповітом ОСОБА_3 , який народився в смт. Балабине Запорізького району Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_5 , все належне йому майно заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 (т.1 а.с.56,57). Оскільки заповідач ОСОБА_3 не в змозі самостійно прочитати та підписати текст заповіту, згідно зі статтею 1253 ЦК України заповіт посвідчений в присутності свідків: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . З цих же причин на особисте прохання заповідача ОСОБА_3 та в його присутності заповіт підписаний ОСОБА_18 . Як зазначено в тексті заповіту, його до підписання було зачитано свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть НОМЕР_7 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Балабине Запорізького району Запорізької області (т.1 а.с.58,59). Як вбачається з копії запису акта про народження № 40 від 12 листопада 1948 року (надана Запорізьким РВ ДРАЦС на ухвалу суду) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а його батьками є ОСОБА_19 , 1910 року народження та ОСОБА_20 , 1916 року народження, які зареєстровані по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.91). Згідно з наданою Михайлівським РВ ДРАЦС інформацією від 07 липня 2020 за вих.№673/21.6-03-20 поновлені актові записи про народження відносно: ОСОБА_10 , 1916 року народження, ОСОБА_21 , 1986 року народження, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народення; про шлюб: ОСОБА_14 та ОСОБА_23 , ОСОБА_13 та ОСОБА_24 за період з 1945 року по теперішній час по Михайлівському району Запорізької області не виявлено. Зазначено, що архівні книги до 1944 року включно передано до Державного архіву Запорізької області на постійне зберігання (т.1 а.с.95). Цим же листом до суду надано копію поновленого актового запису про народження №4 від 04 січня 1952 року, відповідно до якого ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в с.Вовківка Михайлівського району Запорізької області. Його батьками є ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (т.1 а.с.96). Як вбачається з копії відповіді Державного архіву Запорізької області № 01-32/О-1495 від 05 серпня 2020 року на ухвалу суду про витребування доказів, в частково збережених метричних книгах церкви Іоанна Богослова с. Вовківка Мелітопольського повіту Таврійської губернії за 1907, 1910, 1912, 1915 роки, актовий запис про шлюб ОСОБА_24 та ОСОБА_22 відсутній. В частково збережених книгах реєстрації актів цивільного стану відділу ЗАЦС при Михайлівській сільраді (до складу якої входило с. Вовківка) Михайлівського району Мелітопольського округу за 1922-1930 рр. актовий запис про шлюб ОСОБА_23 та ОСОБА_14 відсутній. В частково збережених книгах реєстрації актів цивільного стану ЗАЦС по населених пунктах Михайлівського району Мелітопольського округу за 1930 рік актовий запис про народження ОСОБА_23 відсутній. Метричні книги церкви Іоанна Богослова с. Вовківка Мелітопольського повіту Таврійської губернії за 1893, 1896, 1911, 1913, 1914, 1916-1921 роки на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили, у зв`язку з чим надати копії актових записів про народження ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , шлюб між ОСОБА_22 та ОСОБА_27 , ОСОБА_14 та ОСОБА_23 немає можливості (т.1 а.с.139). Судом першої інстанції досліджено надану приватним нотаріусом Масловець Л.С. копію спадкової справи № 134/2019 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та надані приватним нотаріусом Щербиною Г.Ю. копії матеріалів заповіту ОСОБА_3 (т.1 а.с.105-128; 130-136). Судом також досліджено медичні документи на ОСОБА_3 з зазначенням його хвороб, поставлених йому діагнозів, госпіталізацій, лікарських призначень та ін. (т.1 а.с.93, 100-101, 103, 149, 151, 186-187, 203-220). Оглянуто оригінал медичної карти № 1681. Судом першої інстанції під час розгляду справи зі сторони ОСОБА_2 були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , зі сторони ОСОБА_4 , остання була допитана в якості свідка. У відповідності до приписів ЦПК України справи про встановлення фактів (в тому числі й родинних відносин) розглядаються судами в порядку окремого провадження. В той же час в разі наявності спору про право при встановленні факту родинних відносин, такі справи підлягають розгляду в порядку позовного провадження. Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту родинних відносин в даній справі необхідне позивачу для отримання можливості успадкувати майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .. Отже, враховуючи наявність заповіту, який оскаржується позивачем, вимога про встановлення факту родинних відносин позивачки з ОСОБА_3 повинна розглядається в позовному провадженні разом з вимогою про визнання заповіту недійсним. При дослідженні доказів судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується документами. Документами, дослідженими в ході судового розгляду також підтверджується те, що матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_10 . Судом першої інстанції встановлено, що з показань свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_30 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є двоюрідними братом та сестрою, а їх матері ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є, відповідно, рідними сестрами. Суд першої інстанції констатував, що факт споріднення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути в повній мірі встановлений з документів, які не зберіглись з кінця XIX початку XX сторіччя, про що свідчать відповіді з архівних установ. В той же час показання свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_30 узгоджуються в цій частині з показаннями свідка ОСОБА_16 , яка зазначила, що ОСОБА_3 представляв їй ОСОБА_2 як троюрідну сестру, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 та ОСОБА_33 , які пояснили, що ОСОБА_3 представляв їм ОСОБА_2 як сестру без зазначення ступеню споріднення, але точно не рідну. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 під час її допиту як свідка також зазначала, що ОСОБА_3 казав про його дальні родинні зв`язки з ОСОБА_2 . Вказані показання узгоджуються між собою, та в сукупності з дослідженими документами (з урахуванням місця їх складення та їх хронології) свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є троюрідними сестрою та братом через своїх бабусь ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які були рідними сестрами. Виключне значення для розгляду цієї справи має ступінь споріднення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки відповідно до положень ЦК України, правом на спадщину мають лише особи до шостого ступеня споріднення включно (п`ята черга спадкоємців за заповітом згідно до статті 1265 ЦК України). При цьому відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 1265 ЦК України ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. В даному випадку ОСОБА_3 є сином ОСОБА_10 (це народження не входить до числа, яким визначається ступінь споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). ОСОБА_10 є донькою ОСОБА_13 (перше народження, яке входить до числа, яким визначається ступінь споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). ОСОБА_13 є донькою ОСОБА_34 (друге народження, яке входить до числа, яким визначається ступінь споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). ОСОБА_35 є батьком ОСОБА_14 (третє народження, яке входить до числа, яким визначається ступінь споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). ОСОБА_14 є матір`ю ОСОБА_6 (четверте народження, яке входить до числа, яким визначається ступінь споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). ОСОБА_6 є батьком позивачки ОСОБА_2 (п`яте народження, яке входить до числа, яким визначається ступінь споріднення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ). Таким чином, ОСОБА_2 як троюрідна сестра ОСОБА_3 є його родичкою п`ятого ступеня споріднення та входить до п`ятої черги спадкоємців за законом. Суд першої інстанції врахувавши фактичні обставини справи, вимоги закону, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, які містяться в матеріалах справи, дійшов вірного виснову про те, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (частина друга статті 1248 ЦК України, стаття 1253 цього Кодексу). Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Вказаною нормою встановлено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Згідно частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Натомість заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України). Із заповіту, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повністю розуміючи значення своїх слів, добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного, так і морального, на випадок своєї смерті робить розпорядження: все належне йому майно, де б воно не було, із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зміст ст. ст. 1235, 1236, 1238, 1241, 1244, 1254, 1253, 1273, 1307 ЦК України йому нотаріусом роз`яснено. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не може сам прочитати і підписати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .. Зазначені свідки зачитали цей заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили, що не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом. У зв`язку з похилим віком та станом здоров`я ОСОБА_3 не може підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписала ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , після прочитання тексту заповіту нотаріусом уголос. Цей заповіт складено зі слів заповідача за допомогою технічних засобів о 12 годині 45 хвилин у двох оригінальних примірниках. Маються підписи ОСОБА_18 , та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Цей заповіт посвідчено 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріалього округу Запорізької області Щербиною Г.Ю. Заповіт записаний нотаріусом, зі слів заповідача ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 має похилий вік та поганий стан здоров`я і не може особисто прочитати уголос та підписати текст заповіту, за його дорученням, у його та присутності нотаріуса текст заповіту до підписання зачитали уголос запрошені ним свідки : ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .. Особи заповідача та свідків встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_18 , яка підписала заповіт у присутності нотаріуса, встановлено, її дієздатність перевірено. Одночасно засвідчено справжність підпису ОСОБА_18 .. В зв`язку з хворобою заповідача та на його особисте прохання заповіт посвідчено вдома за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстровано в реєстрі за № 981,982. ( т. 1 а.с. 56-57 ). Приватний нотаріус Щербина Г.Ю. надала суду пояснення щодо позову та складання заповіту, в якому остання зазначає, що ОСОБА_3 сам виявив бажання, без будь якого примусу, залишити все своє майно відповідачці. Для цього він 29 жовтня 2019 року телефонував до нотаріальної контори, де нотаріусом було роз`яснено заповідачу про процедуру посвідчення заповіту за межами нотаріальної контори. 30 жовтня 2019 року о 09 годині 05 хвилин нотаріусом було здійснно виїзд за адресою: АДРЕСА_1 з метою надання консультації та встановленя повної цивільної дієздатності та волевиявлення заповідача ОСОБА_3 , а також повної його спроможності розуміти значення своїх дій і можливістю керувати ними, його бажання скласти заповіт. Під час консультації нотаріусом було з`ясовано про факт родинних відносин з особою, на ім`я якої він бажав скласти заповіт. За його словами відповідачка ОСОБА_4 була його далекою родичкою. Спадкоємців першої та другої черги за його словами він не мав. У цей же день на підставі бесіди із ОСОБА_3 нотаріусом було складено заповіт за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та о 12:10 годин здійснено другий виїзд на його адресу для посвідчення заповіту. В присутності запрошених ОСОБА_3 свідків та особи, яка мала підписати заповіт, нотаріусом, а після чого свідками, текст заповіту було зачитано вголос. В присутності свідків та особи, яка мала підписати заповіт ОСОБА_3 схвалив текст заповіту та підтвердив правильність складеного заповіту, та зазначив, що заповідає все майно ОСОБА_4 ( т. 1 а.с. 40). Отже, при посвідченні заповіту в повній мірі були дотримані правила, передбачені ст.1247 ЦК України (загальні вимоги до форми заповіту); ст. 1248 ЦК України (посвідчення заповіту нотаріусом); ч.ч. 1-5 ст. 1253 ЦК України (посвідчення заповіту при свідках). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заповіт від 30 жовтня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г.Ю. за реєстровим номером № 981,982 було складено без порушення вимог щодо його форми та посвідчення, тобто посвідчено з дотриманням усіх норм та вимог згідно з діючим законодавством України. При цьому, слід зауважити, що позивачкою такі висновки суду першої інстанції не оскаржувалися. Водночас, суд прийшов до висновку, що волевиявлення ОСОБА_3 при укладанні заповіту 30.10.2019 не відповідало волі ОСОБА_3 та у відповідності до ч. 2 ст. 1257 України визнав заповіт недійсним. На підтвердження зазначених обставин суд першої інстанції взяв до уваги пояснення в судовому засіданні свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які пояснила, що ОСОБА_3 чітко та неодноразово висловлювався про необхідність включення до заповіту ОСОБА_2 . Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено, що позивачка є кровним родичем п`ятого ступення споріднення ( троюрідною сестрою) ОСОБА_3 , з таким висновком суду погоджується суд першої інстанції, тому ОСОБА_2 має право на спадщину як спадкоємець п`ятої черги за законом та, відтак, є заінтересованою особою, тому має всі підстави для визнання оскаржуваного заповіту недійсним за її позовом. Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України дає підстави зробити висновок, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити юридичну долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 703/4689/18 (провадження № 61-14976св21). Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Заповіт може бути визнаний недійсним у тому випадку, коли волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовні вимоги ОСОБА_2 зводяться до визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також зазначено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Водночас, згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. В оспорюваному заповіті, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г.Ю. зазначено, що ОСОБА_3 повністю розуміє значення своїх слів, добровільно, без будь якого насильства, примусу, як фізичного, так і морального на випадок своє смерті все належне йому майно заповідає відповідачці. Отже, волевиявлення заповідача ОСОБА_3 було проявлено у внутрішній волі, яка знайшла своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України. Таким чином, саме відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Правила статті 225 ЦК Українипоширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд має призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 755/16032/15-ц (провадження № 61-18092св21). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 16 вересня 2021 року у справі № 496/2925/17 (провадження № 61-4247св21). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (стаття 105 ЦПК України). Тобто психічний стан особи може бути підтверджений саме судово-психіатричною експертизою, яка і є допустимим доказом при встановленні спірних обставин. Натомість, позивачка ОСОБА_2 вимоги про визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України до суду не заявляла. При цьому, зазначаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, остання не надала суду доказів щодо психічного стану особи, яка може бути підтверджена лише судово-психіатричною експертизою, питання щодо призначення такої експертизи ні перед судом першої ні перед судом апеляційної інстанції не ставила. Проте, суд першої інстанці не врахував фактичних обставин справи, вимог закону прийшов до помилкового висновку визнаючи заповіт недійсним на підставі показів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_36 , ОСОБА_18 , які на думку суду підтвердили, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. При цьому, судом не взято до уваги, що в заповіті від 30 жовтня 2019 року свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підтвердили, що заповіт було посвідчено в їх присутності, вони заповіт зачитали уголос та поставили свої підписи на ньому, також своїми підписами підтвердили, що цей заповіт складено зі слів заповідача. Свідок ОСОБА_18 своїм підписом на оскаржуваному заповіті підтвердила, що у зв`язку з похилим віком та за станом здоров`я на особисте прохання ОСОБА_3 та в його присутності вона підписала текст заповіту, після прочитання заповіту нотаріусом уголос. Таким чином, своїми підписами на оскаржуваному заповіті свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 підтвердили зовнішній прояв внутрішньої волі ОСОБА_3 , який знаходить своє втілення в заповіті від 30 жовтня 2019 року, яким він все належне йому майно на день смерті заповів ОСОБА_4 . З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині визнання заповіту недійсним від 30 жовтня 2019 року не можна вважати законним і обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч.ч. 1, п. 2 ч. 2, п.п. 10, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяч, у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи часткове задоволенняч позову та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 840, 80 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ) підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. На підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у сумі 420,40 грн ( 1261,20-840, 80). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Мартинишина Павла Володимировича задовольнити частково. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року у цій справі в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, стягнення судового збору скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна про визнання заповіту недійсним від 13 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Щербиною Ганною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за номером 981,982 відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 420, 40 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 08 листопада 2022 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.