Постанова 4803 № 199/7361/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1355/22 Справа № 199/7361/22 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Індюкової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Індюкової Т.В., поданої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп. У постанові суду зазначено, що 13.09.2022 року о 14-21 годині, ОСОБА_1 в районі будинку №3 по вул. Військовій у м. Дніпро (Амур-Нижньодніпровський район), керував автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому Законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року та просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норма матеріального та процесуального права. В обґрунтування зазначає, що суддею першої інстанції грубо порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено за відсутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, вказує, що нею заздалегідь було подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, яке було проігноровано судом. Крім того, зазначає, що працівники поліції, всупереч положенням ст. ст. 34, 35 ЗУ Про національну поліцію поліцейські детально не проінформували ОСОБА_1 про підставу зупинки його транспортного засобу та з невідомих підстав провели поверхневу перевірку його автомобіля. Вказує й на те, що водій ОСОБА_1 неодноразово погоджувався на проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак працівник поліції спровокував останнього відмовитись від проходження відповідного огляду, не роз`яснивши йому наслідків такої відмови та не забезпечивши його доставку до закладу охорони здоров`я. Більше того, вважає, що працівником поліції не перевірено дійсних ознак наркотичного сп`яніння та не зазначено для проведення якого виду огляду ОСОБА_1 треба проїхати до закладу охорони здоров`я. Зазначає, що всупереч ЗУ Про національну поліцію відеозапис з нагрудних камер поліцейських був частковим, не містить повного запису спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а до матеріалів справи долучено лише відео з бодікамери №473060. Крім зазначеного, посилається й на те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема право мати захисника та надати пояснення, а також, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. В судовому засіданні апеляційного суду захисник Індюкова Т.В. підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату а час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але захисник вважала за можливим розглянути справу без його участі. Відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП неявки ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду страви. Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №151202 від 13.09.2022 року; відеозапис з боді-камер патрульних поліцейських, рапорт працівників поліції та письмове направлення на водія для проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду. Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає їх неприйнятними з огляду на наступне. Стосовно порушення норм процесуального права суддею першої інстанції та порушення порядку виклику особи для розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що дійсно в протоколі про адміністративне правопорушення міститься особистий підпис ОСОБА_1 , якого ознайомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що вказує на його належне повідомлення. Крім того, вказана обставина підтверджується також й тим, що напередодні судового засідання останній уклав договір про надання правової допомоги з захисником, а захисник, в свою чергу, мала об`єктивну можливість заздалегідь направити до суду заяву про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, проте вказана заява надійшла до суду лише 13 жовтня 2022 року, тобто в день розгляду справи про адміністративне правопорушення, а згідно резолюції головуючого судді Воробйова В.Л., отмана ним вже після закінчення розгляду справи лише 17 жовтня 2022 року. Таким чином, а також з огляду на ту обставину, що під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 реалізував своє право бути присутнім під час розгляду справи та користуватись правовою допомогою захисника, апеляційний суд не вбачає порушення норм процесуального права та підстав для скасування постанови суду першої інстанції з цих підстав. Посилання захисника про порушення працівниками поліції порядку зупинки транспортного засобу є неприйнятними, оскільки ґрунтуються на власному, хибному тлумаченні положення Закону з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ Про національну поліцію (надалі Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи у вигляді зупинення транспортного засобу. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ Про національну поліцію, поліцейський може зупиняти транспортні засоби якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Як слідує з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, екіпаж патрульної поліції був викликаний сторонніми громадянами задля перевірки факту збуту наркотичних засобів пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а тому, у даному випадку, зупинка транспортного засобу під керування останнього у повному обсязі узгоджується з положеннями Закону. Щодо порушення порядку проведення огляду, провокації ОСОБА_1 на відмову від проходження такого огляду, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до п.п. 2, 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, а ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота). Таким чином, повноваженнями щодо виявлення та оцінки конкретних ознак сп`яніння, які б були б підставою для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння, наділений виключно працівник поліції після зупинки транспортного засобу та перевірка реальної наявності цих ознак не входить до повноважень суду першої та апеляційної інстанції. Більше того, ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість спростувати підозру працівника поліції щодо його перебування в стані сп`яніння шляхом проходження відповідного огляду, однак таким правом не скористався. Посилання захисника на ту обставину, що працівник поліції, не роз`яснивши наслідки відмови від проходження огляду, спровокував ОСОБА_1 відмовитись від його проходження, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як слідує з долученого до матеріалів справи відеозапису з боді-камер працівників поліції, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння та вказував, що пройде такий огляд лише самостійно, посилаючись на недовіру поліцейським. Доводи захисника про відсутність повного відеозапису з нагрудних камер працівників поліції не спростовують правильності висновків судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.5 ПДР України, оскільки на відеозапису, наданого до суду, зафіксовано усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, апеляційний суд не може погодитись з посиланнями захисника на ту обставину, що ОСОБА_1 не роз`яснили його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення міститься його особистий підпис у відповідній графі та будь-яких заперечень щодо цієї або інших обставин ОСОБА_1 в протоколі не зазначено. Більше того, ОСОБА_1 не має змоги реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП під час збирання доказів у справі, тобто під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки розгляд справи даної категорії здійснюється виключно судом. На переконання апеляційного суду, працівниками поліції належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 266 КУпАП та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що підтверджується рапортом працівника поліції та відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема записом про вилучення посвідчення водія, а тому доводи захисника в цій частині є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги захисника є формальними та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, захисник оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Індюкової Т.В. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Індюкової Тетяни Володимирівни - залишити без задоволення, а постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО