Постанова 4821 № 695/3272/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м. Черкаси Справа № 695/3272/20 Провадження № 22-ц/821/1236/22 категорія: 301030300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., секретаря: Винник І. М., Ярошенка Б. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», комунальне підприємство «Реєстраційний центр», державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційний центр» Діденко Олександр Петрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», комунального підприємства «Реєстраційний центр», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр» Діденка Олександра Петровича про визнання незаконними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновлення становища, яке існувало до порушення, у складі головуючої судді Ушакової К. М., повний текст рішення складено 11 липня 2022 року, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 . 20.02.2008 ОСОБА_1 уклав кредитний договір з ПАТ «Промінвестбанк» № 02-21/08 від 20.02.2008 та іпотечний договір № 02-99/08, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: житловий будинок та споруди під АДРЕСА_1 . 17.12.2012 між ПАТ «Промінвестбанк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.02.2008 № 02-99/08 в результаті чого 10.04.2019 право власності на будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи». Вважає дії відповідачів неправомірними оскільки не було встановлено факту наявності заборгованості за основним договором перед ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «Кредитні ініціативи» не перейшло, а ТОВ «Кредитні ініціативи» не є кредитором у зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору № 02-21/08 від 20.02.2008, а відповідно вказане Товариство не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були зареєстровані обтяження арешт нерухомого майна на підставі іпотечного договору 20.02.2008 та постанови ВДВС Золотоніського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 20.09.2011, об`єкт обтяження будинок АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , що не завадило відповідачу звернути стягнення та зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок. При цьому наявність у Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося із грубим порушенням норм чинного законодавства України. Зазначив, що іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором після надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги. Вказує, що він, ОСОБА_1 , не отримував від ТОВ «Кредитні ініціативи» ні вимоги про усунення порушень, ні повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 28.01.2019 та в рекомендованому повідомленні про вручення не розписувався. Іпотекодержатель не може вважатися таким, що правомірно набув право власності на нерухоме майно за правочином, оскільки його умовами прямо пов`язано перехід до іпотекодержателя права розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень основного зобов`язання. Також зазначає, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 14.02.2017 в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, яке постановою Касаційного Цивільного Суду від 20.06.2018 залишене без змін. Враховуючи викладене вище, позивач просить визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відновити становище, яке існувало до порушення його прав шляхом відновлення прав власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Стягнути із відповідачів понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за договором кредиту, не виключає можливості пред`явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, яка не пов`язана із перебігом строку позовної давності. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», КП «Реєстраційний центр», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденка О. П. про визнання незаконними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновлення становища, яке існувало до порушення, оскільки доводи позивача та його представника ґрунтуються на власному тлумаченні спірних правовідносин та положень ЦК України, ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Побиванець Ю. В., вважаючи, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання суду першої інстанції на той факт, що ОСОБА_1 нібито ухилявся від отримання поштового повідомлення не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 на той час працював у м. Києві та не отримував повідомлення про надходження на його адресу листа, крім того з копії цінного листа та поштових документів, які надані ТОВ «Кредитні ініціативи» не зрозуміло, що саме надсилалось на його адресу. Зазначає, що дані щодо вартості предмета іпотеки, за яку він набувається у власність іпотекодержателя, повинні надаватися державному реєстратору, а останній, у свою чергу, зобов`язаний був встановити відповідність документів вимогам законодавства та правовій позиції висловленій Верховним Судом. Вважає, що за відсутності оцінки про вартість майна, невідомо, яка вартість будинку була врахована в розрахунках за кредитним договором і чи враховувалась взагалі доказів у матеріалах справи немає. Вказує, що судом неодноразово витребовувались копії документів, які стали підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи», від КП «Реєстраційний Центр», проте станом на час розгляду справи судом вказані документи надані суду не були. Зазначає, що судом не надано оцінку його доводам, щодо порушень його прав АТ «Альфа Банк», що виразилось у блокуванні його зарплатного рахунку. 15 вересня 2022 року від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» - адвоката Луньової А. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просила суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року залишити без змін. Зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а суд першої інстанції достатньою мірою дослідив докази, що надані сторонами. Вважає, що позивач намагається перекрутити норми чинного законодавства, хибно тлумачачи їх на свою користь. Позовні вимого є недоведеними та безпідставними, поданими виключно з метою ухилення від взятих на себе зобов`язань, та позивачем взагалі не доведено, чим же порушено його право. Фактичні обставини справи 20.02.2008 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02-21/08, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 170000 грн, з розрахунку 17 % річних на строк до 19.02.2011. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору 20.02.2008 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно: житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 38-42). Розділом 5 укладеного сторонами іпотечного договору від 20.02.2008 передбачений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації (т.1 а.с. 40). Пунктом 5.1 іпотечного договору сторонами було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 5.2 іпотечного договору сторонами погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися згідно цього договору, зокрема, в добровільному (позасудовому) порядку. В пункті 5.3 іпотечного договору були встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». В даному випадку договір іпотеки виступає правовстановлюючим документом та є підставою для реєстрації права власності. На протязі 3 днів з моменту такої реєстрації іпотекодавець зобов`язаний передати свою технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки. Пунктом 8.5 іпотечного договору визначено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів (або телеграм) чи приймаються кожною стороною власноручно (т.1 а.с. 41). 17.12.2012 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов`язувалося передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов`язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами. Згідно з п. 4.1 договору про відступлення права вимоги відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитом прав вимоги та зміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникають у майбутньому, набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами реєстру позичальників. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за кредитним договором №02-21/08 від 20.02.2008 в сумі 221836,04 грн. 31.01.2019 ТОВ «Кредитні ініціативи» через АТ «Укропошта» направило ОСОБА_1 рекомендоване повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Поштове відправлення провернулося відправникові з причини «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.1 а.с. 67-68). Відповідно до висновку ТОВ «БІЗНЕС АССІТС» про вартість майна від 18.03.2019 ринкова вартість іпотечного майна 450876 грн (т.1 а.с. 71-72). Зазначено, що під час проведення оцінки використаний порівняльний підхід. Огляд об`єкта, в даному випадку, не проводився. Враховуючи відсутність доступу до об`єкту оцінки, розрахунок вартості проводився на підставі документів та фотоматеріалів, наданих замовником оцінки. 15.04.2019 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Черкаська область Діденком О. П. було прийнято рішення, індексний номер 46479071, про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253 (т.1 а.с. 18-21). Підставою виникнення права власності зазначено: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: КИ/252, виданий 28.01.2019, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи», рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер: 1400042761933, виданий 31.01.2019, видавник: Укрпошта Експрес, договір про відкриття кредитної лінії, серія та номер: 02-21/08, виданий 20.02.2008, виданий: Промінвестбанк» та ОСОБА_1 , іпотечний договір, серія та номер: 02-99./08, видавник: ПН Сахно В. І. Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції приведеним вимогам закону не відповідає. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України). У ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст.546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Визначена у ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц). Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1, п. 5.2 іпотечного договору від 20.02.2008, укладеного між сторонами, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, в добровільному (позасудовому) порядку. В п. 5.3 іпотечного договору були встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». В даному випадку договір іпотеки виступає правовстановлюючим документом та є підставою для реєстрації права власності. На протязі 3 днів з моменту такої реєстрації іпотекодавець зобов`язаний передати свою технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Судом також встановлено, що боржник ОСОБА_1 допустив заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ «Промінвестбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення боргу по кредитному договору. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 02-21/08 в сумі 221 836,04 грн. Із вказаного рішення вбачається, що Банк обґрунтовував свій позов тим, що має право достроково вимагати сплати заборгованості по кредиту та процентах у повному обсязі. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, станом на 15.02.2010 утворилась заборгованість у сумі 221836 грн 04 коп., з яких : 158666,69 грн заборгованість по кредиту, 45021,38 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 14907,97 грн пеня за порушення терміну повернення кредиту, 3240 грн плата за перевірку документів по управлінню кредитними коштами. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2017 року відмовлено в позові ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року. Вказаним рішення встановлено, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким позивач, ТОВ «Кредитні ініціативи», набув право вимоги, зокрема до відповідача, що підтверджується витягом з додатка № 1 до цього договору. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 і ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», тому доводи скаржника відносно того, шо ТОВ «Кредитні ініціативи» не набули статусу іпотекодержателя не заслуговують на увагу. 31.01.2019 ТОВ «Кредитні ініціативи» через АТ «Укропошта» направило ОСОБА_1 рекомендоване повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому ТОВ «Кредитні ініціатив» зазначено, що борг становить 1466967,09 грн, зокрема борг за тілом кредиту складає 158666,69 грн, 442204,84 грн відсотки, 31810 грн комісія та 836285,56 грн пеня. Разом з тим, апеляційний суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) вказано, що: «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів»; У даній справі, судом встановлено, що кредитний договір було укладено 20.02.2008 до 1902.2011, але у зв`язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів позивач у 2010 році скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за кредитним договором № 02-21/08 від 20.02.2008 в сумі 221836,04 грн. Вказане рішення свідчить про те, що термін виконання зобов`язання за кредитним договором Банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення Банку до суду з таким позовом, а тому право Банку на отримання відсотків за кредитним договором припинилось, оскільки відсотки можуть нараховуватись виключно в межах строку дії кредитного договору. Пеня та штрафи, передбачені умовами договору, також можуть нараховуватись виключно в межах строку дії кредитного договору. Тобто ТОВ «Кредитні ініціативи» вказано борг у значно більшому розмірі, ніж він був зафіксованим при пред`явленні вимоги про дострокове стягнення всієї суми боргу. Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 4 ч. 1 ст. 3 цього Закону, тут і далі у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння від 10.04.2019). За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абз. 4 ч. 5 ст. 3 зазначеного Закону). Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої заінтересованою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Етапами державної реєстрації речового права є перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмова у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (п. 4 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції чинній на час проведення спірної реєстрації, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Згідно з ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Частиною 2 ст. 18 зазначеного Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку № 1127, яким зокрема, визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Так, згідно з п. 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. На підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору докази саме отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц). Пунктом 3 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону. Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у ст. ст. 10, 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) дійшла висновку про те, що недотримання вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19). Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця є доведення до його відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. Положеннями ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Зі змісту вимоги, адресованої ОСОБА_1 31.01.2019, вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» вказувало про усунення порушення зобов`язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попереджувало про звернення стягнення на предмет іпотеки (прийняття предмету іпотеки у свою власність) у разі невиконання законних вимог банку. Проте, хоча вимогу і направлено рекомендованим листом за адресою АДРЕСА_1 , що відповідає його місцю проживання, проте отримана вона ОСОБА_1 не була, причиною вказано «за закінченням строку зберігання», що відповідно не є підтвердженням належного вручення поштового відправлення. На ряду з цим, апеляційний суд зауважує, що після розгляду справи № 695/1738/15-ц у лютому 2017 року, відповідачем не було надіслано позивачу жодної вимоги, листа, тощо, а доказів ухилення від отримання повідомлення від 31.01.2019 відповідачем не надано. Вирішуючи спір по суті позовних вимог щодо додержання Банком вимог закону та умов договору під час визнання права власності на спірне домоволодіння, апеляційний суд звертає увагу на те, що реєстратором, серед наданих йому документів для реєстрації права власності за відповідачем, не зазначено оцінки майна на час прийняття оспорюваного рішення. При цьому, судом враховано, що відповідно до наданого відповідачем висновку про вартість майна, вбачається, що він зроблений оцінювачем ТОВ «БІЗНЕС АССІТС» 18.03.2019, ринкова вартість іпотечного майна 450876 грн. Проте судом встановлено, що під час проведення оцінки використаний порівняльний підхід. Огляд об`єкта, в даному випадку, не проводився. Враховуючи відсутність доступу до об`єкту оцінки, розрахунок вартості проводився на підставі документів та фотоматеріалів, наданих замовником оцінки. Позивач про необхідність проведення огляду домоволодіння не повідомлявся, а тому ринкова вартість, визначена оцінювачем, не відповідає справжній вартості на момент проведення такої оцінки. Отже, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор, всупереч вимог ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не перевірив подані йому документи та неправомірно зазначив про наявність рекомендованого повідомлення про вручення вимоги. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), а також Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20). Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено в суді іпотекодавцем. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Відповідно до п. 1, п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Враховуючи положення чинної редакції ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та необхідність забезпечення виконуваності судового рішення (скасування державної реєстрації права), колегія суддів вважає, в даній справі необхідно скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справах №№ 656/239/18 (провадження № 61-1429св21), 656/240/19 (провадження № 61-2022св21). Що стосується суб`єктного складу сторін у справі за позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 344/2112/20, від 26 травня 2022 року у справі № 462/4050/19, від 27 липня 2022 року у справі № 447/2851/19 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зазначено, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Разом з тим, апеляційний суд враховує, що звертаючись до суду з даними позовними вимогами, позивач співвідповідачем у справі визначив, зокрема КП «Реєстраційний-центр», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденка О. П. Водночас, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), а також постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 357/14242/19 (провадження № 61-13919св21), від 21 червня 2022 року у справі № 357/386/20 (провадження № 61?13940св21), від 29 червня 2022 року у справі № 565/1413/20 (провадження № 61-8661св21), від 27 липня 2022 року у справі № 363/4102/19 (провадження № 61-3849св22) та інших. Апеляційний суд встановив, що у даній справі, яка переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні ініціативи», тому КП «Реєстраційний- центр», державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденка О. П. не є належними відповідачами. Належним відповідачем у таких правовідносинах є саме ТОВ «Кредитні ініціативи», а тому вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими. Помилкове зазначення позивачем співвідповідачем у справі КП «Реєстраційний-центр», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденка О. П. не призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). За загальним правилом, встановленим приписами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На ряду з цим, враховуючи межі зміни рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення із ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 840,8 грн судового збору за подачу позову та 1261,2 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 2102 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», комунального підприємства «Реєстраційний центр», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційний центр» Діденка Олександра Петровича про визнання незаконними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновлення становища, яке існувало до порушення задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний-центр», Черкаська обл., Діденко Олександра Петровича від 15.04.2019, індексний номер 46479071 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 шляхом відновлення його права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 840,8 грн судового збору за подачу позову та 1261,2 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 2102 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 02 листопада 2022 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко