Постанова Одеський апеляційний суд № 501/4278/21

Номер провадження: 22-ц/813/6507/22 Справа № 501/4278/21 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу виконуючого обов`язки начальника юридичної служби Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Юлії Згоди на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ», про визнання наказу незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час простою, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ», про визнання наказу № 353 від 11 жовтня 2021 року незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час простою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ» фельдшером з наркологічного контролю 1 вантажного району. 11.10.2021 року наказом в. о. директора Порту № 353 позивачу оголошено простій з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з оплатою за зазначений період з розрахунку 2/3 середньо річної ставки, відповідно вимог ст. 113 КЗпП України. Однак цей наказ, на думку позивача, є незаконним, необґрунтованим, та таким, що порушує її права. На підставі наведеного, позивач просила: - визнати незаконним та скасувати наказ в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №353 від 11.10.2021 року в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки; - стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ», Код ЄДРПОУ 0001125672, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час простою не з вини працівника визначеного розрахунком починаючи з 12.10.2021 року по час постановлення рішення суду, але не більше ніж по 31.12.2021 року; - стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ», Код ЄДРПОУ 0001125672, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судові витрати у визначених платіжних квитанціях. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Наказ в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №353 від 11.10.2021 року в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки визнано незаконним та скасовано. Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Код ЄДРПОУ 0001125672, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час простою не з вини працівника визначеного розрахунком починаючи з 12.10.2021 року по час постановлення рішення суду, але не більше ніж по 31.12.2021 року. Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Код ЄДРПОУ 0001125672, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 1 816,00 грн. (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок). Не погоджуючись з таким рішенням суду, виконуючий обов`язки начальника юридичної служби Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Юлія Згода подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, визнаючи незаконним та скасовуючи наказ в. о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 353 від 11.10.2021 року в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплату праці з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, стягуючи середній заробіток за час простою не з вини працівника визначеного розрахунком, починаючи з 12.10.2021 року по час постановлення рішення суду, але не більше ніж по 31.12.2021 року, міськрайонний суд виходив з того, що простій не може бути використаний як інструмент запобігання поширенню короновірусної інфекції. Зазначає про можливість за згодою працівника бути присутнім на робочому місці та переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві. Суд дійшов до висновку, що за обставинами даної справи відсутні підстави для оголошення простою, не з вини працівників для певної категорії працівників Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», у зв`язку з урядовою забороною проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, а тому є підстави для визнання незаконними та скасування наказів про оголошення простою позивачу. Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працює в ДП «МТП «Чорноморськ» фельдшером з наркологічного контролю 1-го вантажного району, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 7). Наказом в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 353 від 11.10.2021 року працівникам підприємства за списком, зазначеним у додатку, оголошено простій з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а. с. 8-9). Відповідно до п.3.3.27 Колективного договору Порту, за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час. Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ», простій, якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час. Судова колегія виходить з такого. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Тобто в розумінні даної статті приклади таких умов: - погодні умови - для сільськогосподарських підприємств; - економічні умови - відсутність замовлень, введення економічних санкцій, обмежень тощо; - відключення електроенергії; - вихід з ладу необхідного обладнання та неможливість його швидко відремонтувати; - форс-мажорні обставини (невідворотна сила). Поняття форс-мажорних обставин визначено у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». 17 березня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон №?530-IX), яким внесено зміни до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до яких юридичний факт запровадження карантину віднесено до форс-мажорних обставин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20.05.2020 року № 392 продовжено дію карантину на території України з 22.05.2020 року до 31.07.2020 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території зі значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020 року № 641 продовжено дію карантину на території України з 01.08.2020 року до 31.12.2020 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 продовжено дію карантину на території України до 28.02.2021 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року № 104 продовжено дію карантину на території України до 30.04.2021 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 року № 405 продовжено дію карантину на території України до 30.06.2021 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 року № 611 продовжено дію карантину на території України до 31.08.2021 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року № 855 продовжено дію карантину на території України до 01.10.2021 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 року № 981 дію карантину продовжено до 31.12.2021 року Таким чином оголошення власником простою з 12.10.2021 року до 31.12.2021 року відбулося під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України і тривалість оголошеного власником простою повністю охоплювалась періодом карантину. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року внесені зміни до Кодексу законів про працю України, які набули чинності з 02.04.2020 року, зокрема: Частина 1 статті 21 КЗпП України викладена в такій редакції: «Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін». Стаття 60 КЗпП України викладена у редакції: «За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом. На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу. Гнучкий режим робочого часу може передбачати: 1) фіксований час, протягом якого працівник обов`язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; 2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; 3) час перерви для відпочинку і харчування. Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов`язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці. У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються. У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено. Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором». Стаття 113 КЗпП України викладена у редакції: «Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців». При таких обставинах, враховуючи відповідні зміни у законодавстві України про працю: карантин це форс-мажорні обставини; внаслідок оголошення простою на підприємстві під час карантину працівник продовжує рахуватися в трудових відносинах з підприємством; згода працівника на простій у зв`язку з форс-мажорними обставинами (навіть формальна) не потрібна, роботодавець може все оформити своїм наказом; час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП України). Проте роботодавець має право у колективному договорі або в Положенні про оплату праці встановлювати вищий розмір оплати часу простою. Присутність або відсутність працівника на роботі під час простою не впливає на оплату праці за цей час. Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 353 від 12.10.2021 року в частині оголошення простою. Тому рішення в цій частині (оголошення простою) не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині. Що стосується вимог про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 353 від 12.10.2021 року в частині здійснення ОСОБА_1 оплати праці з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, колегія судів виходить з такого. Відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди»: - Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст. 1); - Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи (ч.1 ст. 2); - Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами (ст. 5); - Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою. Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду (ст. 9); Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою (ст. 14); Враховуючи наведене колективним договором може бути передбачено у порівнянні з законодавством вищий розмір оплати часу простою. Як вбачається з матеріалів справи, умовою п.3.3.27. Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ» передбачено, що за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час. Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ» простій, якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час. За змістом тих змін до законодавства, які регулюють оплату під час простою (ст. 113 ч.1 КЗпП України) вбачається, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Визначальним в даному випадку є та обставина, що простій на період карантину, встановленого КМУ, оголошений власником не з вини працівника і, виходячи з умов колективного договору, підставою для збереження працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів) оплати у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час є та обставина, що цих працівників відпустили додому з їхньої згоди. Якщо ж працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час. Так як ОСОБА_1 не надавала своєї письмової згоди на те, щоб її відпустили додому, на час оголошеного власником простою у зв`язку з встановленням КМУ карантину, у ДП «МТП «Чорноморськ» не було підстав для встановлення ОСОБА_1 під час простою оплати праці з 12.10.2021 по 31.12.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки. При цьому слід врахувати, що оскільки роботодавець мав законні підстави для оголошення простою, у зв`язку з введенням Кабінетом Міністрів України карантину, у зв`язку зі значним поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, що з 02.04.2020 року віднесено до форс-мажорних обставин, без згоди працівника на оголошення простою, то під час простою доплати нарахування доплат і надбавок, передбачених колективним договором, не здійснюється, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 року №805/13/155-13). Однак, зберігаються ті виплати, які є обов`язковими та напряму прив`язані до окладу, наприклад доплати за ступінь, стаж, звання тощо, якщо вони є. При таких обставинах та враховуючи, що оскаржуваним наказом працівнику ОСОБА_1 була встановлена оплата праці з 12.10.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, що не узгоджується з умовами колективного договору, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між 100% часовою тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 до видання відповідачем оспорюваного наказу, який обмежував оплату її праці, та фактично виплаченими коштами за цей період у вигляді 2/3 середньорічної заробітної плати. Доводи апеляційної скарги, що положення колективного договору укладеного у 2001 році не регулюють відносини з оголошення простою через карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, який віднесено до форс-мажорних обставин у 2020 році, є неспроможними, оскільки, визначальним критерієм є та обставина, що оголошений власником простій через встановлення КМУ карантину відбувся не з вини працівника, і тому умови колективного договору, які у встановленому порядку не були змінені, регулюють відносини між власником і працівником при оголошенні простою не з вини працівника, таким чином, що збереження працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів) оплати у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час можливо у разі, якщо цих працівників відпустили додому з їхньої письмової згоди. У випадку відсутності такої письмової згоди працівника оплата має здійснюватися у розмірі 100% часової тарифної ставки, встановленої працівнику. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про залишення вимог про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою без задоволення. В іншій частині рішення суду про стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час простою не з вини працівника визначеного розрахунком, починаючи з 12.10.2021 року по час постановлення рішення суду, але не більше ніж по 31.12.2021 року, слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині рішення з урахуванням наведеного в цій постанові остаточний висновок суду не спростовують. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки начальника юридичної служби Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Юлії Згоди - задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2022 року в частині задоволення вимог про визнання незаконним та скасування наказу за № 353 від 11.10.2021 року в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 12.10.2021 року до 31.12.2021 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 353 від 11.10.2021 року в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 12.10.2021 року до 31.12.2021 року залишити без задоволення. В іншій частині рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 03.11.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова