Постанова 4851 № 440/12065/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2022 р.Справа № 440/12065/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю: секретаря судового засідання Пукшин Л.Т. представника позивача Войтенко К.В. представника відповідача Чайки М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 (суддя Клочко К.І.; м. Полтава; повний текст рішення складено 04.01.2022) по справі № 440/12065/21 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Урожай" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "УРОЖАЙ" (надалі також - позивач, ПСПА "УРОЖАЙ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 вересня 2021 року №№00063550701 та 00063540701 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що придбане у ТОВ "ТД "ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ" дизельне пальне використано ним в ході здійснення сільськогосподарської діяльності. На підтвердження спірних господарських операцій позивачем надано всі необхідні первинні документи. Податкова інформація, що міститься в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача не є належним доказом, оскільки носить виключно інформативний характер. Недоліки заповнення товарно-транспортних накладних не є підставою для висновку про відсутність господарської операції. У зв`язку з наведеним, на думку позивача, ним не було порушено п. 44.1, статті 44, п.п. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а також пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "УРОЖАЙ" - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 6 вересня 2021 року № 00063550701 та № 00063540701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "УРОЖАЙ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 640,37 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПСП агрофірма "Урожай" відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на дефектність товарно - транспортних накладних та ненадання довіреностей. Крім того, в результаті проведеного аналізу ланцюгів постачання придбаних нафтопродуктів ТОВ "ТД "ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ" було встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів за ланками постачання, перевіркою встановлено невідповідність даних ланцюгів постачання наданим сертифікатам відповідності. Згідно ЄРАН встановлено відсутність реєстрації акцизних накладних постачальником постачальника позивача. Також до перевірки не надано актів приймання - передачі товару по кількості та якості. Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн. відповідач зазначає, що позивачем не було надано детального розрахунку наданих послуг із зазначенням фактично витраченого часу та не наведено належних доказів співмірності ціни до обсягу виконаної роботи (зазначеного позивачем переліку послуг). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «УРОЖАЙ» (код ЄДРПОУ 05287928) за період з 01.01.2018 року по 31.03.2021 року. За результатами перевірки складено акт від 20.07.2021 року № 5507/16-31-07-01-10/05287928, яким зафіксовано порушення ПСП агрофірма «УРОЖАЙ», зокрема: - п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 964534,00 грн., в тому числі за грудень 2019 року - 936867,00 грн., за січень 2020 року на суму 27667,00 грн. - п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено р.21 по ПДВ «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» в періоді, що перевірявся на загальну суму 37023 грн., в тому числі за березень 2021 року на суму 37023,00 грн. 06 вересня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 00063540701 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 205 667,50 грн, в тому числі 964 534 грн за податковим зобов`язанням та 241 133,50 грн за штрафними санкціями, а також № 00063550701 про визначення суми завищення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 37023 грн, з якими позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Полтавській області № 00063540701 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 205 667,50 грн, в тому числі 964 534 грн за податковим зобов`язанням та 241 133,50 грн за штрафними санкціями, а також № 00063550701 про визначення суми завищення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 37023 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування. Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №820/2665/16. Як встановлено судом, ПСП агрофірма «УРОЖАЙ» є юридичною особою приватного права, дата державної реєстрації: 18.03.1997 року; дата запису: 22.11.2005; номер запису: 15661200000000194. Підприємство має штат працівників в кількості 35 працівників. Для здійснення господарської діяльності ПСП агрофірма «УРОЖАЙ» використовує офісні, виробничі та складські приміщення (зерносклади, майстерні, вагові, сушарки, корівники, телятники, ангари для техніки, гаражі тощо). Основними видами економічної діяльності ПСП агрофірма «УРОЖАЙ» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 64.19 Інші види грошового посередництва; 64.92 Інші види кредитування. Підприємство має ліцензію на право зберігання пального - реєстраційний номер 16130414202000327; висновки по результатам комплексної дефектоскопії резервуарів (3 шт.) У своїй діяльності використовує трактори колісні, комбайни зернозбиральні, екскаватор навантажувач, навантажувач телескопічний, сівалку, культиватори, зерномети, розкидачі, комбайни, косарки, жниварки, жатки, оприскувач причіпний, плуг, підживлювач для внесення рідких добрив, загладжувальну машину, деревоподрібнюючу машину, сідельний тягач, автомобілі ГАЗ 53, ГАЗ 51, КАМАЗИ 55102, причеп СЗАП, САЗ 3507, КАМАЗ 5320, КІА SРОRТАGЕ, ТОУОТА НILUX, автомобіль вантажний МЕRCEDES ВЕNZ тощо, що в свою чергу відображено в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП. ПСП Агрофірма «УРОЖАЙ» є сільськогосподарським товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи, що займається виробництвом (вирощуванням) переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на земельних ділянках сільськогосподарського призначення на території Полтавської області (Кобеляцького району), перелік яких відображено у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік. Перевіркою контролюючого органу були досліджені господарські відносини між ПСП Агрофірма «Урожай» та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» за договором поставки № 2402/12/2019 від 09.12.2019 року. На підтвердження реальності виконання умов договору поставки ПСП Агрофірма «Урожай» було надано: видаткову накладну № ТДГ462 від 09.12.2019 року щодо реалізації товару (паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К5), що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-Л-Євро5-ВО, дизпаливо ДТ-3-К5, сорт Р) на суму 6009342,00 грн., в тому числі ПДВ - 1001557 грн., зареєстровану податкову накладну, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, журнали та ордери, платіжне доручення № 3748 від 27.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/5 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/4 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/1 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/2 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/3 від 09.12.2019 року, сертифікат відповідності тощо. Отримання вищевказаного товару зафіксовано у книзі обліку надходження та списання паливно-мастильних матеріалів за 2019 рік, який в подальшому було передано для зберігання для власного використання для заправлення власних машин. Використання товару у власній господарській діяльності було відображено у книзі обліку витрат пального і масел виробничої лінії на ПСП Агрофірма «Урожай», що підтверджується лімітно-забірними картками, подорожніми листами, звітами по використанню паливно- мастильних матеріалів. Щодо посилання контролюючого органу на недоліки в товарно-транспортних накладних та інших документів суд зазначає, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, довіреність на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі товару по кількості та якості не є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 25.06.2019 у справі №1240/1982/18. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 804/3736/16, від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27 листопада 2018 року у справі №826/11629/18 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06 листопада 2018 року у справі №К/9901/3443/18. Стосовно посилання контролюючу органу на відсутність у контрагентів позивача по третьому ланцюгу необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій суд зазначає, що вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше). Викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі № 826/22370/15, від 02.10.2018 по справі № 808/2524/17, від 23 червня 2021 року по справі № 160/3364/19). Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано). Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань». Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (позивачем), оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. (Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/1571/15). Водночас, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб- підприємців ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» є юридичною особою, яка зареєстрована 03.12.2018 року. Статутний капітал підприємства становить 510 000 грн. Основними видами діяльності юридичної особи є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 73.11 Рекламні агентства. При обранні позивачем контрагента за результатом аналізу загальнодоступних джерел інформації жодних негативних факторів стосовно контрагента виявлено не було (було перевірено причетність контрагента та/або пов`язаних із ним осіб до незаконної діяльності / злочинів; наявність боргу (в т.ч. податкового) та його правову природу; визнання недійсними договорів (в т.ч. фіктивних); перебування у процедурі припинення або банкрутства; оскарження рішень податкових органів, інших органів державного нагляду (контролю) та інших негативних фактів, що вказують на ознаки фіктивності). Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17. Проте доказів проведення перевірки ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» та його контрагентів контролюючим органом та встановлення відповідних податкових правопорушень щодо нарахування ПДВ відповідачем не надано. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагенту контрагента позивача по ланцюгах постачання є необгрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №808/3412/16). Висновки податкового органу про відсутність у підприємства-контрагента ресурсів не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки таке твердження є припущеннями та не ґрунтується на будь-яких доказах та наявні первинні документи, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи-контрагента основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції (постанова Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 0870/9721/12). Також у постановах від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 та від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. За встановлених обставин справи та вищенаведених висновків суду висновки контролюючого органу про порушення ПСП агрофірма "УРОЖАЙ" п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 964534,00 грн., в тому числі за грудень 2019 року - 936867,00 грн., за січень 2020 року на суму 27667,00 грн., а також завищено р. 21 по ПДВ «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» в періоді, що перевірявся на загальну суму 37023 грн., в тому числі за березень 2021 року на суму 37023,00 грн є помилковими. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить доходить висновку, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.09.2021 № 00063540701 та № 00063550701 є протиправними та підлягають скасуванню. Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України). Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України). З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Судом встановлено, що на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано ордер, договір, детальний опис робіт, акт приймання - передачі, платіжне доручення, рахунок на оплату, банківську виписку. При вирішенні питання про стягнення судових витрат колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19». Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20). Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони. Дослідивши зміст поданих позивачем документів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Не спростовують вказаних висновків суду доводи суб`єкта повноважень, викладені в апеляційній скарзі, що заявлена до відшкодування вартість послуг адвоката є необґрунтованою та неспівмірною з обсягом наданих послуг, оскільки вказані твердження скаржника спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, наданими позивачем на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу. Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно не надання позивачем детального розрахунку наданих послуг, оскільки такий розрахунок міститься у заяві про розподіл витрат на правничу допомогу, наданій представником позивача 08.11.2021. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 440/12065/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 07.11.2022 року