Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8611/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2022 року справа №200/8611/21 приміщення суду за адресою: м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року № 200/8611/21(головуючий суддя І інстанції Голошивець І.О.), складене у повному обсязі 23 лютого 2022 року у м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії та рішення відповідача, повідомленні в листі № 6021-5466/М-15//8-0500/21 від 29.06.2021, яким надіслано рішення № 268/К-22-01-01 від 29.11.2017стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії протиправними та їх скасування; зобов`язання управління призначити позивачу пенсію за віком з 27.08.2020 та здійснювати виплату на вказаний банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року № 200/8611/21 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви про призначенні пенсії ОСОБА_1 від 27.08.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27 серпня 2020 року відповідно до доводів, викладених у рішенні суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що заява про призначення пенсії до управління не надходила, відтак підстав для призначення пенсії не має. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 виданим 18 грудня 2019 року, органом 2ІSR (строк дії до 18 грудня 2029 року). Реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків позивача НОМЕР_2 , що підтверджується копією картки платника податків. Як зазначає представник позивача, 30 листопада 2000 року ОСОБА_1 виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, про що свідчить відповідна печатка в паспорті позивача для виїзду за кордон. За зверненням представника позивача до Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , визначено Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області для розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю він мешкав в АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації головного управління Донецької області від 24 травня 2018 року №1401.2.5-9746/14.3-18. Відповідно до постанов КМУ №821 від 08.11.2017 року, №628 від 22.08.2018 року, №925 від 09.10.2020 року Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області було реорганізоване в Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є його правонаступником. ОСОБА_1 через своїх представників неодноразово звертався до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. 29.06.2017 року до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську звернувся ОСОБА_2 з апостильованою заявою ОСОБА_1 , підписаною 10.05.2017 року про призначення пенсії за віком та доданими до неї документами: копія довіреності, копія ізраїльського посвідчення особи, копія ІПН, копія трудової книжки. 06.07.2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську надана відповідь № № 118/М-38-01-01 щодо відсутності законодавчих підстав для розгляду заяви про призначення пенсії позивачу, яка обґрунтована тим, що питання про призначення пенсії ОСОБА_1 буде розглянуте після надання документа про місце проживання у м. Краматорську Донецької області. 14.11.2017 року до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську звернувся ОСОБА_2 з апостильованою заявою ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком та доданими до неї документами: лист УПФУ від 06.07.2017 року № 118/М-38-01-01, довіреність, трудова книжка, ізраїльське посвідчення особи, ідентифікаційний номер, довідки про заробітну плату. 29.11.2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську надана відповідь № 268/К-22-01-01 щодо відсутності законодавчих підстав для розгляду заяви про призначення пенсії позивачу, яка обґрунтована тим, що питання про призначення пенсії ОСОБА_1 буде розглянуте після виконання роз`яснень, які надавались у листі від 06.07.2017 року № 118/М-38-01-01. Лист-відповідь від 06.07.2017 року за №118/М-38-01-01 наданий Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на заяву представника ОСОБА_1 , щодо призначення пенсії був оскаржений до суду. Зокрема, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №805/465/18-а встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, представниками позивача до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області не надане належне посвідчення особи у розумінні наведеної норми, оскільки посвідчення особи, яке видано Державою Ізраїль, не підтверджує громадянство України, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 року за №805/465/18-а, рішення Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.09.2018 року у справі №805/465/18-а, - рішення Донецького окружного адміністративного суду та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду - залишено без змін. Відповідно до зазначеної постанови, відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, а у межах вимог Порядку №22-1 здійснено розгляд питання прийняття поданих документів. 27 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 , діючи на підставі нотаріальної довіреності, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. При цьому звернувся із оригіналом апостильованої особистої заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, із наданням оригіналів наступних документів: - особиста заява про призначення пенсії; - довіреність на представників; - паспорт громадянина України для виїзду за кордон; - РНОКПП; - трудова книжка; - лист ПФУ №9153/К-11 від 07.07.2017 року; - особиста заява ОСОБА_1 про нарахування пенсії на банківський рахунок. При поданні заяви представник ОСОБА_1 просив прийняти дану заяву та документи для призначення пенсії ОСОБА_1 додані до заяви, та передати за належністю до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.06.2021 року за № 6021-5466/М-15/8-0500/21 представнику позивача надали відповідь, оформлену листом від 06.07.2017 за №118/М-38-01-01 що стосувалась відповіді на заяву про призначення пенсії від 03.07.2017 року, в якому відповідач зазначив: - відповідно до п. 2.9 Порядку до заяви про призначення пенсії до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області необхідно надати паспорт громадянина України та довідку відповідних органів з місця проживання (реєстрації) у м. Краматорську Донецької області, у тому числі органів місцевого самоврядування; - в посвідченні особи, виданому Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, (наданому до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2017) не вбачається громадянство України. При цьому, будь-яку відповідь чи рішення відповідача з питань призначення пенсії ОСОБА_1 стосовно заяви поданої представником позивача від 27.08.2020 року, представник позивача не отримав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушене права позивача на призначення пенсії має бути відновленим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8). Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64). Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів. Згідно із частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Статтею 45 Закону № 1058-IV визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії. При цьому, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права; пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме, призначаються у зв`язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов`язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними. При цьому, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року №21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне. Згідно із пунктом 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 наведеного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону. Згідно із пунктом 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Відповідно до пункту 4.2 наведеного Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Відповідно до пункту 4.3 вказаного вище Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.7. Порядку 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону. Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 від 27 серпня 2020 року, поданої представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, пенсійний орган, протягом встановленого періоду, рішення або роз`яснення щодо недотримання вимог Порядку №22-1 щодо подачі заяви про призначення пенсії та необхідних документів для призначення пенсії, не приймав та представнику позивача не направляв окрім роз`яснень, що стосуються розгляду заяви про призначення пенсії поданої представником позивача від 03.07.2017 року. Суд не погоджується з такою позицією відповідача, та зазначає, що відповідачем порушено Порядок 22-1 в частині розгляду заяв про призначення пенсії. У разі не відповідності поданих заявником документів вимогам законодавства або у разі їх недостатності, відповідач в силу вимог положень 4.2 Порядку №22-1 не був позбавлений можливості витребувати вказані документи. Проте, отримавши заяву встановленого зразка про призначення пенсії від 27.08.2020, відповідачем взагалі не було здійснено жодних дій, окрім як надіслати листом від 29.06.2021 відповідь, яка вже надавалась на заяву про призначення пенсії від 03.07.2017, не розглянувши новий пакет документів, який було додано до заяви про призначення пенсії від 27.08.2020, що свідчить про бездіяльність відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії від 03.07.2017 року позивачем не було додано документа про посвідчення особи, в якому вбачається громадянство України. При оскарженні позивачем до суду, Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, було винесено постанову за №805/465/18-а від 21.09.2018 року. Згідно якої визначено, що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058- IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1. Також Колегія суддів звертає увагу, що призначення та отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Враховуючи, що при поданні заяви позивачем на призначення пенсії від 03.07.2017 до Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області, саме не подання документу, який посвідчує особу, відповідно до якого не вбачалось громадянство України і призвело до надання відповіді оформленої у вигляді листа, наданого відповідачем, в якому передбачався необхідний пакет документів для призначення пенсії. Але ж, при поданні нової заяви від 27.08.2020, позивачем були усунені недоліки, а саме ОСОБА_1 було отримано новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Який був доданий його представником до відповідача при поданні нової заяви про призначення пенсії від 27.08.2020 року. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, щодо не розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 27.08.2020 року та зобов`язати відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до його заяви про призначення пенсії за віком з 27.08.2020 року з урахуванням доводів, викладених у рішенні суду. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без змін. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року № 200/8611/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 листопада 2022 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць