Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/11096/21

Дата документу 25.10.2022 Справа № 335/11096/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 335/11096/21 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П. Провадження № 22-ц/807/1879/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Бєлки В.Ю. Крилової О.В. при секретарі: Ільїній Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Надії Юріївни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування позову зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають сина, ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час за взаємною згодою із відповідачем син проживає із позивачем. ОСОБА_3 було зараховано до ДУ «Одеська політехніка», де він навчатиметься на платній основі з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2025 року. Вартість навчання за перший семестр становить 12800 грн. Відповідач ухиляться від свого обов`язку щодо утримання сина та не допомагає йому. Жодних коштів та іншої допомоги на утримання сина від відповідача вона не отримує. Її неодноразові прохання надати матеріальну допомогу сину є безрезультатними. Посилаючись на наведені обставини на підставі ст.ст. 180,199 СК України, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на період навчання сина щомісячно у розмірі ј частини усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2025 року. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що від шлюбу сторони мають повнолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у ДУ "Одеська політехніка" починаючи з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2025 року. Син навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Крім того, він щороку зобов`язаний сплачувати за навчання 25 600 грн. згідно з договором про надання освітніх послуг. ОСОБА_1 зазначав, що сплатив 12 800 грн. за навчання сина, крім того, 20 серпня 2021 року перерахував на рахунок сина 4000 грн. для його утримання. ОСОБА_1 стверджував, що на сьогодні він повністю матеріально забезпечує сина, сплачує грошові кошти за навчання, надає синові грошові кошти на інші потреби та витрати. Відповідач за зустрічним позовом не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для навчання сина, не зважаючи на те, що згідно із законодавством зобов`язана це робити, оскільки є працездатною людиною, інших дітей не має, аліментів не сплачує. ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 є власницею житлового будинку вартістю 1146902,17 грн. З урахуванням зазначених обставин, посилаючись на норми сімейного законодавства щодо принципу рівності прав та обов`язків батьків, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2021 року до закінчення сином навчання. Судові витрати та витрати на правову допомогу просив покласти на відповідача у зустрічному позові. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, починаючи з 21 жовтня 2021 року до 30 червня 2025 року у зв`язку з навчанням, але не більше, ніж до досягнення ним 23-х річного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір. В решті вимог позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, задовольнити у повному обсязі. Також скаржник просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Н.Ю. зазначає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінив докази, що стало причиною ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Білицького Є.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року залишити без змін. У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомила, направила до суду свого представника - адвоката Білицького Є.М., який у судовому засіданні підтримав позицію, зазначену у відзиві, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просив залишити без змін. ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, направив до суду свого представника - адвоката Загрія Н.Ю., яка у судовому засідання підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, задовольнити у повному обсязі. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає. Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, починаючи з 21 жовтня 2021 року до 30 червня 2025 року у зв`язку з навчанням, але не більше, ніж до досягнення ним 23-х річного віку, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з продовженням навчання повнолітній син, який проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги батька. З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке. Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Частиною 3 цієї статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України). Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що 29 березня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який було зареєстровано Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 105, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5). Від шлюбу сторони мають повнолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 218 (а.с. 6). 16 серпня 2021 року між ОСОБА_3 та ДУ «Одеська політехніка» укладено договір про надання платної освітньої послуги з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2025 року (а.с. 12-13). Відповідно до довідки № 83 ДУ «Одеська політехніка» від 08 жовтня 2021 року ОСОБА_3 дійсно є студентом 1-го курсу денної форми навчання Державного університету «Одеська політехніка». Закінчення навчання планується 30 червня 2025 року (а.с. 15). Згідно з квитанцією № 0.0.2224696932.1 ПриватБанку 10 серпня 2021 відповідач ОСОБА_1 сплатив 12 800 грн ДУ «Одеська політехніка» за навчання сина ОСОБА_3 (а.с. 14). Також відповідно до квитанцій ПриватБанк від 20.08.2021 ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОСОБА_3 4000 грн. (а.с. 51); 17.03.2022 2500 грн. (а.с.102), 12.04.2022 3000 грн (а.с. 103), 11.05.2022 3000 грн (а.с.104); 22.05.2022 - 30000 грн (а.с.105), 22.05.2022 2720 грн (а.с.106), 24.05.2022 900 грн (а.с. 107), 11.06.2022 3000 грн (а.с. 108), ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25 жовтня 2017 року по теперішній час, що підтверджено довідкою №113019143466 (а.с.52). ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджено копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 (а.с. 55). З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позову, адже звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на сина, жоден з батьків не довів своє право на таке звернення, хоч кожен із них підставою позову визначав ч. 3 ст. 199 СК України. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 зареєстрований разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з 01 вересня 2021 року він є студентом 1-го курсу денної форми навчання Державного університету «Одеська політехніка», а отже проживає в м. Одеса. Хоч звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 стверджувала, що син проживає з нею за адресою: АДРЕСА_2 , ніяких фактичних доказів на підтвердження цього не надала. Колегія суддів також зауважує, що сам по собі факт реєстрації сина з батьком не може свідчити про те, що він з ним проживає. Крім того, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 бере участь у забезпеченні навчання сина добровільно, на підтвердження чого в матеріалах справи є квитанції про внесення батьком плати за семестр навчання в університеті, а також про перерахування ним коштів на інші потреби ОСОБА_3 . Натомість ОСОБА_2 жодним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги, жодних доказів на підтвердження того, що вона повністю утримує сина суду не надала. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначені обставини, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 рокуна підставі ст. 376 ЦПК України в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Загрія Надії Юріївни задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 рокуу цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання скасувати, в цій частині прийняти нову постанову, якою: «У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, - відмовити.» В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: