Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/1833/22

Дата документу 01.11.2022 Справа № 335/1833/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1801/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В. Є.У.№ 333/1833/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01листопада 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Гончар М.С. Дашковської А.В., секретар: Рикун А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23 червня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про відшкодування майнової та моральної шкоди. Зазначав, що 05.02.2020 в період з 08:00 год. до 08:30 год. навпроти будинку № 25 по вулиці О. Матросова в м. Запоріжжі на автомобіль «ЗАЗ Daewoo Lanos D4», державний номер НОМЕР_1 , що належить матері позивача ОСОБА_2 та перебуває в користуванні позивача, впала частина дерева, що призвело до пошкодження вказаного транспортного засобу та завдання майнової шкоди розміром 49 186,32 грн. Дану подію зафіксували співробітники поліції. З метою з`ясування особи, яка має відповідати за шкоду, завдану майну позивача, він неодноразово звертався до відповідачів, Департаменту інфраструктури та благоустрою, КРБП «Зеленбуд», які тривалий час не надавали йому обґрунтованих та чітких відповідей на звернення. Лише 01.10.2021 позивач отримав відповідь від Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, якою йому повідомлено, що дерева по АДРЕСА_1 вздовж автомобільної дороги навпроти будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 знаходились в її оперативному управлінні. Добровільно відповідачі матеріальну шкоду відшкодувати відмовились. Також зазначав, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що через пошкодження автомобіля позивач та його родина були позбавлені можливості користуватись ним, мати позивача є особою похилого віку і не мала змоги використовувати автомобіль для поїздок в лікарню. Внаслідок тривалої переписки та необхідності додавання значних зусиль для відновлення попереднього становища позивач витратив значний час, що призвело до погіршення його психологічного стану. Постійна необхідність участі у комісіях, судових засіданнях, слідчих діях призвела до переживань та отримання негативних емоцій, що призвело до порушення сну, стану постійного занепокоєння. Просив стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля 49 186,32 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження 2 000,00 грн., компенсацію моральної шкоди розміром 75 000,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу адвоката. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року задоволено частково. Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 майнову шкоду розміром 51 186,32 гривень, компенсацію моральної шкоди розміром 7 000,00 гривень, а всього 58 186,32 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 580,46 гривень, а також на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 1 518,00 гривень. Не погоджуючись з рішенням суду, районна адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському районуподала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважапє помилковими висновки суду про те, що районна адміністрація є належним відповідачем, який повинен відшкодувати шкоду, оскільки головним розпорядником коштів є Запорізька міська рада і саме вона повинна бути належним відповідачем по справі. Також скаржник посилався на недоведеність спричинення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району моральної шкоди ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька міська рада погоджуючись із доводами скаржника, просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у позові ОСОБА_1 . Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.11.2005, автомобіль «ЗАЗ Daewoo Lanos D4», державний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .. Також у вказаному свідоцтві наявна відмітка про те, що ОСОБА_1 має право керувати даним автомобілем (а.с. 67). 05.02.2020 за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 25, на автомобіль «ЗАЗ Daewoo Lanos D4», державний номер НОМЕР_1 , впало дерево, про що ОСОБА_1 повідомив Вознесенівське ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, яке провело перевірку даного повідомлення та не встановило ознак адміністративного або кримінального правопорушення, про що проінформувало позивача листом від 07.02.2019 № 1341/46/01/02-2020 (а.с. 20). Окрім цього, наслідки падіння дерева на автомобіль позивача були зафіксовані відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні (а.с. 72). Внаслідок падіння дерева вказаний автомобіль зазнав механічних ушкоджень. Згідно з висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 59 від 14.09.2021, складеним судовим експертом Шаховим О.В., вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «ЗАЗ Daewoo Lanos D4», державний номер НОМЕР_1 , у результаті пошкодження останнього в ДТП 05.02.2020 з ПДВ складає 49 186,32 грн. (а.с. 4870). Вартість проведення вказаного дослідження склала 2 000,00 грн., які сплачені позивачем згідно з квитанцією від 30.08.2021 (а.с. 62). Позивач та ОСОБА_2 , починаючи з 06.02.2020, неодноразово звертались до Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» Запорізької міської ради з питання надання інформації про особу, відповідальну за стан дерев по АДРЕСА_4 . Проте, на свої звернення вони не отримували чіткої відповіді. Лише після проведення трьох засідань постійної комісії з питань депутатської діяльності, регламенту, законності, правопорядку та запобігання корупції Запорізької міської ради, 01.10.2021 позивач отримав відповідь від Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району за № Д-9-В, в якій його повідомлено, що станом на 05.02.2020 дерева за адресою АДРЕСА_4 знаходились в оперативному управлінні Вознесенівської районної адміністрації (а.с. 2147). Листом районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 24.12.2021 за № Д-991-В ОСОБА_2 відмовлено у відшкодування завданої шкоди через відсутність правових підстав для задоволення її вимог (а.с. 6566). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що падіння дерева на автомобіль позивача сталося саме внаслідок бездіяльності відповідача районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, що свідчить про протиправність її поведінки. Визначаючи розмір завданої ОСОБА_1 розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню із районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, суд першої інстанції виходив із співмірності та розумності. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого: Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року N 2807-IV (далі - Закон N 2807-IV) визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. Згідно зі статтею 25 Закону N 2807-IV утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Відповідно до частини 5 статті 24 Закону N 2807-IV посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону. Частиною четвертою статті 28 Закону N 2807-IV визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб. Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо. Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою. Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі. Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень. Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень. У відповідності до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частиниперша, другастатті 76 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи викладені норми права, а також встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про неналежного відповідача з якого стягнута матеріальна та моральна шкода на користь ОСОБА_1 є неспроможними. Визначаючи належність відповідача, який має понести витрати за завдану ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду, суд першої інстанції правильно врахував договір № 9/19 від 02.04.2019, укладений між Департаментом інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради та Комунальним ремонтно-будівельним підприємством «Зеленбуд», про надання послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень (а.с. 139148). Разом із тим, позивач звертався із запитами як до вказаного Департаменту, так і до КРБП «Зеленбуд», які повідомили йому, що порушене ним питання щодо відповідальної особи за стан дерев на ділянці біля дороги по АДРЕСА_2 , віднесено до компетенції Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району (а.с. 24, 27). Крім того, відповідач в особі районної адміністрації Запорізької міської по Вознесенівському району визнавав шляхом направлення листа від 01.10.2021 № Д-9-В на звернення позивача, що в оперативному управлінні районної адміністрації станом на 05.02.2020 знаходились дерева за адресою м. Запоріжжя, вул. О. Матросова вздовж автомобільної дороги, напроти будинків №№ 25, 27 (а.с. 47). За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління вважається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним для здійснення некомерційної господарської діяльності. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що саме на районну адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району покладається обов`язок з контролю за станом зелених насаджень на вказаній ділянці місцевості, уповноважені представники якого мали обов`язок з періодичного контролю стану зелених насаджень, виявлення аварійних дерев є законним та обґрунтованим. Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, то апеляційний суд вважає їх неспромож6ними. Факт заподіяння шкоди, як зазначено судом вище, підтверджується листом Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 07.02.2019 № 1341/46/01/02-2020 (а.с. 20), який надано за наслідками звернення позивача за фактом падіння дерева на його автомобіль, який суд вважає належним доказом факту завдання шкоди майну позивача, оскільки підстави для порушення справи про адміністративне або кримінальне правопорушення за даним фактом були відсутні. Розмір завданої майнової шкоди визначено висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 59 від 14.09.2021, складеним судовим експертом Шаховим О.В., який склав 49 186,32 грн. (а.с. 4870). Окрім того, позивач вказує, що моральну шкоду пов`язує саме із пригніченням психологічного стану, неможливістю використання транспортного засобу, який тривалий час залишався не відремонтованим, що не може не впливати на звичний спосіб життя позивача. Позивачеві були спричинені моральні страждання, душевні та психічні хвилювання також і внаслідок того, що відповідач ухилявся від добровільного відновлення порушених прав позивача, що, зокрема, підтверджується копіями листів відповідача районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, яка лише після проведення трьох засідань постійно діючої комісії, тобто більше ніж через півтора року після первинного звернення позивача з цього питання, надала відповідь про перебування аварійного дерева в його оперативному управлінні. У добровільному порядку цей відповідач також не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування позивачеві як матеріальної, так і моральної шкоди. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин. Разом із тим, визначаючи обсяг моральних страждань, позивач посилався й на неправомірність дій інших осіб (Запорізького міського голови, директора КРБП «Зеленбуд», Департаменту інфраструктури та благоустрою), які не є відповідачами у цій справі. Крім того, також позивач вказував й на моральні страждання членів його родини, які не є у цій справі позивачами. За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь є розумною, спів мірною та справедливою. Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Керуючись ст. ст.374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 04 листопада 2022 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська М.С.Гончар