Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/5774/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6118/22 Справа № 182/5774/20 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 182/5774/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скалецький Владислав Анатолійович, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року, яке ухвалене суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 серпня 2022 року -, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідач є батьком їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2012 року з відповідача стягувалися аліменти на її користь на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів) щомісяця до повноліття дитини. Однак, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 року було змінено розмір стягуваних з відповідача аліментів з 1/4 частини на тверду грошову суму у розмірі 930,00 грн. кожного місяця. Зазначає, що встановлена тверда грошова сума аліментів на даний час не задовольняє мінімальних потреб на утримання та розвиток дитини, що з віком дитини зросли. Також, зріс і прожитковий мінімум для утримання дитини відповідного віку. На сьогодні дитина потребує коштів на придбання одягу, продуктів харчування, розвитку здібностей, духовного та фізичного розвитку, проїзду, утримання житла та забезпечення інших матеріально-побутових умов з урахуванням його віку. Також, грошові кошти необхідні дитині для періодичного оздоровлення та відпочинку. У зв`язку з чим, позивачка вважає, що аліменти мають бути визначені у розмірі 1/4 частини доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки таке рішення не вплине на матеріальне становище відповідача. У відповідача на утриманні інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов`язкового утримання з його боку, немає. На підставі викладеного, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача, встановлений рішенням суду та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , визначений рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2017 року по справі № 182/4792/16-ц. Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття дитини. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2017 року по справі № 182/4792/16-ц - повернути до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 992,40 грн. на користь держави. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скалецький В.А., ставить питання про скасування рішення суду в частині розподілу судових витрат та ухвалення нового рішення в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Посилається на п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» та ст.4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких він звільнений від сплати так і від стягнення з нього судового збору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог позивачки щодо зміни способу стягнення аліментів в апеляційному порядку не оскаржено, у зв`язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Стягуючи з відповідача судовий збір, суд першої інстанції керувався ст. 141 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме покладення на відповідача стягнення судового збору. Як роз`яснено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Згідно із главою 8 розділу I ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір». Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VІІІ (набрав чинності з 01 вересня 2015 року) внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору від час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Так, на учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту. Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Відповідний висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстави для відступу від неї відсутні. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.03.2016 року. Предметом спору в цій справі є зміна способу стягнення аліментів. Отже, ОСОБА_2 оскаржує рішення, яке ухвалене судом першої інстанції та яке не пов`язане з його соціальними правами за вказаним законом. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скалецький Владислав Анатолійович, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються вищевикладеним. Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення в оскаржуваній частині суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення , а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скалецький Владислав Анатолійович, залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: