Постанова 4803 № 216/3354/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5640/22 Справа № 216/3354/19 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2022 року м.Кривий Ріг справа № 216/3354/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Остапенко В.О., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Гладиш К.І. сторони: позивачі: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року, яке ухвалено суддею Кузнецовим Р.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року у справі № 2-120/2010 суд затвердив мирову угоду, згідно з якою ОСОБА_2 зобов`язана надати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкуватися з дитиною ОСОБА_3 в першу і третю неділю щомісяця з 12.00 год до 15.00 год за місцем фактичного проживання дитини: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності відповідача ОСОБА_2 . В разі якщо побачення з дитиною не відбулось за відсутності вини ОСОБА_1 (через хворобу дитини, через інші не передбачені обставини) побачення може бути надано ОСОБА_1 в інший узгоджений сторонами час на вищенаведених умовах, при цьому тривалість такого побачення має бути не менше трьох годин. Вказана ухвала суду відповідачем ОСОБА_2 систематично не виконується, що змусило позивача звернутися до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 03.05.2019 року державний виконавець повернув йому виконавчий документ без прийняття до виконання через те, що ухвала суду не передбачає примусове виконання. На підставі наведеного вище, враховуючи, що одна зі сторін мирової угоди, а саме ОСОБА_2 , умови так і не виконує, позивач просив суд спонукати ОСОБА_2 до примусового виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року у справі №2-120/2010 та зобов`язати ОСОБА_2 надати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкуватися з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в першу і третю неділю щомісяця з 12.00 год до 15.00 год, за місце фактичного проживання дитини: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності відповідача ОСОБА_2 . В разі якщо побачення з дитиною не відбулось за відсутності вини ОСОБА_1 (через хворобу дитини, через інші не передбачені обставини) побачення може бути надано ОСОБА_1 в інший узгоджений сторонами час на вищенаведених умовах, при цьому тривалість такого побачення має бути не менше трьох годин. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року позов задоволено. Вирішено спонукати ОСОБА_2 до примусового виконання мирової угоди,затвердженої ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 у справі №2-120/2010 та зобов`язати ОСОБА_2 надати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкуватися з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в першу і третю неділю щомісяця з 12.00 год до 15.00 год, за місце фактичного проживання дитини: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності відповідача ОСОБА_2 . В разі якщо побачення з дитиною не відбулось за відсутності вини ОСОБА_1 (через хворобу дитини, через інші не передбачені обставини) побачення може бути надано ОСОБА_1 в інший узгоджений сторонами час на вищенаведених умовах, при цьому тривалість такого побачення має бути не менше трьох годин. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем по справі не доведено того, що затверджена між сторонами ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року мирова угода не виконується зі сторони відповідача ОСОБА_2 . Крім того, позивач пред`явив до виконання мирову угоду через десять років після її постановлення, тобто зі спливом строків пред`явлення до виконання виконавчого документу до виконання. Відповідач зауважує на тому, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції фактично примушено неповнолітню дитину, якій вже виповнилось чотирнадцять років, виконувати цивільно-правові зобов`язання, що порушенням ст. 355 КК України. При цьому суд не врахував думку самої дитини. Також відповідач наголошує, що в провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, по якій відкрито провадження, що, на переконання відповідача, скасовує мирову угоду. При цьому позивач по справі взагалі не має наміру виконувати мирову угоду та належним чином функції батька, оскільки в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження по справі № 216/4718/16 про виїзд позивача на постійне проживання у державу Канаду, при цьому судом не з`ясовано де, після 24 лютого 2022 року, знаходиться сам позивач. Також відповідач зауважує на тому, що судом при ухваленні рішення не з`ясовано місце реєстрації дитини, не враховано, що в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження по справі № 216/2361/21 про відшкодування шкоди внаслідок насильства над дитиною. Крім того відповідач посилається на те, що спір вирішено без участі відповідача по справі, яка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, та за відсутності третьої сторони, яка діє в інтересах захисту прав дитини, та під час повітряної тривоги, яка почалася о 00.13 годині та закінчилася о 22.08 годині 26.05.2022 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку позивача, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, позивачем подано заяву, в якій останній прость проводити розгляд справи за його відсутності, відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленна про дату, час та місце розгляду справи (том 2 а.с.153), про причини своєї неявки суд не повідомила, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. При цьому відповідачем по справі до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про проведення судового засідання по справі в закритому режимі. Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які належним чином повідомлені про розгляд справи і не з`явилися у судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована, зокрема, тим, що справу розглянуто судом за її відсутності без належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу ОСОБА_2 ухвали про відкриття провадження у справі та повідомлення її про розгляд справи. Враховуючи, що розгляд справи відбувся за відсутності відповідача, яка належним не була повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої і в інтересах якої діє за довіреністю ОСОБА_4 , за якою: сторони домовились, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язується надавати позивачу ОСОБА_1 побачення з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в першу і третю неділю щомісяця з 12.00 год до 15.00 год, за місце фактичного проживання дитини: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності відповідача ОСОБА_2 . В разі якщо побачення з дитиною не відбулось за відсутності вини ОСОБА_1 (через хворобу дитини, через інші не передбачені обставини) побачення може бути надано ОСОБА_1 в інший узгоджений сторонами час на вищенаведених умовах, при цьому тривалість такого побачення має бути не менше трьох годин. Звертаючись до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, позивач посилався на те, що затверджена між сторонами ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року мирова угода не виконується зі сторони відповідача ОСОБА_2 . Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне. Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язується припиняється виконанням проведеним належним чином. Статтями 525, 526 ЦК України, якими передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Мирова угода у розумінні змісту ст.ст. 202, 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню. При цьому, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13 квітня 2018 року у справі № 910/4134/17. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», чинного, на час затвердження мирової угоди, виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 5 статті 3 вказаного Закону було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Однак Законом України від 18 листопада 2003 року «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пункт 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виключено. Отже на час постановлення Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвали від 05 лютого 2010 року про затвердження мирової угоди вона не відносилась до судових рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Водночас, у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні вказаного позову. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-274цс15, постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 372/742/16-ц, провадження № 61-22192св18, від 12 грудня 2018 року у справі № 179/1341/15-ц, провадження № 61-40659св18, та від 10 липня 2019 року у справі № 754/1795/16-ц, провадження № 61-13760св18. У справі, що переглядається, між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем мирової угоди, затвердженої ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яка на час її постановлення не відносилась до судових рішень, що підлягали виконанню державною виконавчою службою. У разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди і лише після ухвалення судового рішення про задоволення таких позовних вимог можуть вирішуватись усі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-274цс15 та постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 489/3488/18. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Враховуючи, що на підставі укладеної між сторонами мирової угоди, у останніх виникають цивільно-правові зобов`язання, відповідач ухиляється від добровільного виконання умов мирової угоди, а тому позов ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов мирової угоди підлягає задоволенню. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем по справі не доведено того, що затверджена між сторонами ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року мирова угода не виконується зі сторони відповідача ОСОБА_2 не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки зв`язку з невиконанням відповідачем затвердженої мирової угоди позивач пред`явив вищевказану ухвалу суду від 05 лютого 2010 року до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до виконання з заявою про примусове виконання ухвали суду. 03 травня 2019 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що вищевказана ухвала суду не передбачає примусового виконання рішення, затвердження мирових угод не належить до обов`язків органів ДВС. Також доказом того, що відповідач ухиляється від добровільного виконання умов мирової угоди, є звернення позивача до суду з даним позовом. Також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач пред`явив до виконання мирову угоду через десять років після її постановлення, тобто зі спливом строків пред`явлення до виконання виконавчого документу до виконання, оскільки правилами ст.ст. 256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України). В даному випадку правовідносини є тривалими і позивач, дізнавшись про порушення свого права, звернувся до суду з відповідним позовом. Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги відповідача про те, що задоволенням позовних вимог позивача фактично буде примушено неповнолітню дитину, якій вже виповнилось чотирнадцять років, виконувати цивільно-правові зобов`язання, що є порушенням ст. 355 КК України, оскільки невиконання відповідачем затвердженої сторонами мирової угоди є порушенням прав позивача на спілкування з дитиною, а посилання апелента на примушення неповнолітньої дитини на зустрічі з батьком є безпідставними, оскільки відсутні відомості про те, що дитина не має бажання зустрічатися з батьком. При цьому обов`язок ОСОБА_2 надавати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкуватися з дитиною ОСОБА_3 в першу і третю неділю щомісяця з 12.00 год до 15.00 год за місцем фактичного проживання дитини: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності відповідача ОСОБА_2 , встановлений ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2010 року. Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. При цьому врахування думки самої дитини в розгляді даної категорії справ не передбачено, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не заслуговують на увагу. Посилання апелянта на те, що в провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, по якій відкрито провадження, що, на переконання відповідача, скасовує мирову угоду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність в суді зазначеного спору не є підставою для невиконання затвердженої сторонами мирової угоди. Також не є підставою для невиконання затвердженої сторонами мирової угоди доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач по справі взагалі не має наміру виконувати мирову угоду та належним чином функції батька, оскільки в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження по справі № 216/4718/16 про виїзд позивача на постійне проживання у державу Канаду, при цьому судом не з`ясовано де, після 24 лютого 2022 року, знаходиться сам позивач, оскільки намір позивача виконувати мирову угоду підтверджується його зверненням до державної виконавчої служби з приводу примусового виконання мирової угоди, та звернення до суду з даним позовом. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при ухваленні рішення необхідно з`ясувати місце реєстрації дитини та врахувати, що в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження по справі № 216/2361/21 про відшкодування шкоди внаслідок насильства над дитиною колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення даного спору. Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 до виконання мирової угоди, укладеної між сторонами відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2010 року у справі № 2-120/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. При цьому у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_2 надати позивачу ОСОБА_1 можливість спілкуватися з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в першу і третю неділю щомісяця з 12.00 год до 15.00 год, за місце фактичного проживання дитини: АДРЕСА_1 або за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності відповідача ОСОБА_2 . В разі якщо побачення з дитиною не відбулось за відсутності вини ОСОБА_1 (через хворобу дитини, через інші не передбачені обставини) побачення може бути надано ОСОБА_1 в інший узгоджений сторонами час на вищенаведених умовах, при цьому тривалість такого побачення має бути не менше трьох годин слід відмовити, оскільки вказана вимога фактично повторює затверджену мирову угоду, яку даним судовим рішенням ОСОБА_2 зобов`язано виконувати. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. Керуючись ст.ст.255, 367,374,377,381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про спонукання до виконання мирової угоди задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_2 до виконання мирової угоди, укладеної між сторонами відповідно до ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2010 року у справі № 2-120/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанов складено 01 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: