Постанова 4818 № 635/8313/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 27 жовтня 2022 року м. Валки справа № 635/8313/16-ц провадження № 22-ц/818/1590/22 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Садівниче товариство «Калина», ОСОБА_2 , Голова Садівничого товариства «Калина» - Фролова Роза Октов`яновна, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Циркунівська сільська рада Харківського району розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Валки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Калина», ОСОБА_2 , Голови Садівничого товариства «Калина» - Фролової Рози Октов`яновни, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, скасування реєстрації прав на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2021 року, ухвалене суддею Березовською І.В., - В С Т А Н О В И В : У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Садівничого товариства «Калина», ОСОБА_2 , Голови Садівничого товариства «Калина» - Фролової Рози Октов`яновни, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, скасування реєстрації прав на нерухоме майно. В обгрунтування позову зазначає, що 27 листопада 2015 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, з яких складається садовий будинок розміром 7х5,5 метрів, з верандою розміром 3х2 метрів, сараєм розміром 5х2,5 метрів, навісу розміром 4х3,5 метрів, металевої дробини, металевих воріт, хвіртки, огорожі із сітки-рабиці, розташованої по периметру земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,65га в СТ «Калина» в с. Циркуни Харківського району Харківської області за суму 54 000грн., що є еквівалентом 2000 доларів США. При цьому ОСОБА_6 подано заяву про виключення її з членів СТ «Калина», а позивачем подана заява про прийняття його до членів СТ «Калина» та передачу йому в користування земельної ділянки № НОМЕР_1 . Зазначає, що ОСОБА_6 було прийнято до членів СТ «Калина» та надано їй в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 після смерті її батька ОСОБА_7 , який користувався спірною земельною ділянкою з 01 березня 2004 року по жовтень 2015 року після купівлі прав на неї у ОСОБА_8 . В травні 2016 року невідомими особами були зламані вхідні замки та викрадені особисті речі позивача, які знаходились в садовому будинку. За даним фактом головою СТ «Калина» ОСОБА_9 було подано до Липецького ВП Харківського ВП ГУ НП України в Харківській області відповідну заяву, за результатами розгляду якої було встановлено гр. ОСОБА_10 , яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 , придбав земельну ділянку АДРЕСА_1 . В подальшому він дізнався, що 01 грудня 1998 року Циркунівською сільською радою Харківського району Харківської області видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,065 га в СТ «Калина» на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області № 594 від 11 листопада 1998 року. В даному державному акті має місце дописка, зроблена на підставі рішення Циркунівської сільської ради № 378 від 23 серпня 2001 року, з якої вбачається, що до площі земельної ділянки 0,065 га за АДРЕСА_1 добавлено другу земельну ділянку площею 0,073 га. Разом з тим, ОСОБА_4 ніколи не був членом СТ «Калина». До того ж на час видачі державного акту він був неповнолітній та не міг за законом входити до будь-якого садового товариства. Крім того, СТ «Калина» знаходиться за межами населеного пункту, що підтверджується довідкою Циркунівської сільської ради від 31 березня 2016 року за № 287, а тому відповідно до абзацу першого пункту 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, рішення про передачу у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 знаходиться поза повноваженями Циркунівської сільської ради. За вказаних обставин, державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-25-97-088633 підлягає визнанню недійсним. Враховуючи той факт, що державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-25-97-088633 видано ОСОБА_4 з порушенням вимог закону, поза межами повноважень органів самоврядування, а також з огляду на те, що будь-які виправлення та дописки в державних актах є недопустимими, подальші угоди, укладені ОСОБА_4 з приводу розпорядження земельною ділянкою № НОМЕР_1 в СТ «Калина» Циркунівською сільською радою, є недійсними. Зазначає, що оскільки він є власником будівельних матеріалів, з яких складається садовий будинок, згідно договору купівлі-продажу від 27 листопада 2015 року, укладеного між ним та ОСОБА_6 , він позбавлений можливості в іншому порядку ніж за рішенням суду поновити своє порушене право власності. Просить суд: визнати недійсним державний акт серії ХР-25-97-088633 на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 на території Садового товариства «Калина» Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, виданого на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним запис № 2573 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю про реєстрацію державного акту серії ХР-25-97-088633 на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 на території Садового товариства «Калина» Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, виданого на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої на території садового товариства «Калина» Циркунівської сільської ради, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 19 серпня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алєкаєвою Зінаїдою Борисівною; скасувати реєстрацію права на земельну ділянку № НОМЕР_1 , розташовану на території садового товариства «Калина» Циркунівською сільської ради за ОСОБА_2 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що на час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 на підставі рішення Циркунівської сільської ради за№594 від 11 листопада 1998 року, спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 фактично знаходилась у користуванні КТБ Облместпрома» на підставі рішення облвиконкому Харківської області від 14 лютого 1983 року №113 «Про відвід земель для державних та суспільних потреб» для організації колективних садів робочих та службових конструкторотехнологічного бюро». Вказує, що при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 рішень, щодо її вилучення з користування КТБ «Облместпрома» не приймалось. Крім того, судом не було з`ясовано на підставі чого в державному акті на право приватної власності на землю зазначено розташування земельної ділянки СТ «Калина». Незаконне формування спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі через відсутність правових підстав для проведення такої реєстрації має своїм наслідком скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:02:006:0236. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради від 13 вересня 1982 року Моторобудівному філіалу виробничого об`єднання «Завод ім. Малишева» надано дозвіл на відвід для організації колективних садів робочих та службовців загальною площею 4,8га в постійне користування з земель радгоспу «Циркунівський» Харківського району. Рішенням Облвиконкому Харківської області від 14 грудня 1983 року для організації колективних садів робочих та службовців конструкторотехнологічного бюро виділено в постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,7га на землях радгоспу «Циркунівський» Харківської області. Актом від 27 квітня 1983 року встановлено межі ділянки в натурі КТБ «Облместпром» для організації колективних садів із земель радгоспу «Циркунівський» Харківської області. В подальшому на землях КТБ Облместпром було створено СТ «Калина», датою державної реєстрації якого згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 558525 серія А00, є 16 січня 2001 року. Згідно державного акту серії ХР-25-97-088633 на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2573 від 01 грудня 1998 року, ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 11 листопада 1998 року за № 594, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,065га в межах згідно з планом, розташовану на території садового товариства «Калина» для садівництва. У розділі «Зміни у межах і розмірах земельної ділянки» зазначено номер земельної ділянки на плані 1/№ 31 площею 0,065га, відповідно до вищевказаного рішення виконавчого комітету, а також № 2 площею 0,073 га за рішенням Циркунівської селищної ради від 23 серпня 2001 року, всього площа переданої земельної ділянки складає 0,138га. Вказані зміни зафіксовані на платі зовнішніх меж на останній сторінці державного акту. Таким чином, з викладеного вбачається, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка знаходилась в межах КТБ «Облместпром», на землях якого у подальшому було створено СТ «Калина». На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) та державного акту від 01 грудня 1998 року серії ХР 25-97-088633 на право приватної власності на землю належна ОСОБА_4 земельна ділянка № НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Калина», площею 0,065 га була зареєстрована в Державному кадастрі за кадастровим номером 6325185000:02:006:0236. У подальшому, 19 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_11 , було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого Алекаєвою З.Б., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 973, згідно умов якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,065га, кадастровий номер 6325185000:02:006:0236, яка розташована Харківська область, Харківський район, Циркунівська сільська рада, в СТ «Калина». Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України). Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що державний акт на право власності на землю від 01 грудня 1998 року серії ХР 25-97-088633, виданий на ім`я ОСОБА_4 є недійсним, оскільки в ньому містяться дописки, що заборонено діючим законодавством України. Крім того, ОСОБА_4 ніколи не був членом СТ «Калина», а також на час видачі державного акту ОСОБА_4 був неповнолітній, а тому не міг за законом входити до будь-якого садового товариства. До того ж, СТ «Калина» знаходиться за межами населеного пункту с. Циркуни, а тому у Циркунівськоюї селищної ради були відсутні повноваження на передачу у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки. Оскільки оспорюваний державний акт є недійсним, тому подальші угоди, укладені ОСОБА_4 з приводу розпорядження земельною ділянко також є недійсними. Також позивач зазначає, що 27 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, з яких складається садовий будинок розміром 7х5,5 метрів, з верандою розміром 3х2 метрів, сараєм розміром 5х2,5 метрів, навісу розміром 4х3,5 метрів, металевої дробини, металевих воріт, хвіртки, огорожі із сітки-рабиці, розташованої по периметру земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,65га в СТ «Калина» в с. Циркуни Харківського району Харківської області. Наявність державного акту та спірного договору купівлі-продажу порушує її права, як власника будівельних матеріалів та користувача земельної ділянки. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень ст.17 ЗК України (в редакції, яка діяла на час видачі оскаржуваного державного акту 01 грудня 1998 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств. До клопотання додаються матеріали, що обгрунтовують розмір земельної ділянки, обчислений відповідно до вимог частини шостої статті 5 цього Кодексу. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання. Згідно статей 22-23 ЗК України (в редакції, яка діяла на час видачі оскаржуваного державного акту 01 грудня 1998 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Посилання позивача на абзац перший пункту 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, згідно якого до розмежування земель державної і комунальної власності повноважень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади колегію суддів не приймаються, оскільки Земельний кодекс України 2001 року набрав чинності з 01 січня 2002 року, тобто після отримання державного акту ОСОБА_4 . Що стосується доводів позивача, що діючим законодавством України не передбачено внесення будь-яких доповнень (змін) до державного акту, то вони є помилковими. Так, відповідно до п. 3.9 Інструкції про порядок складення, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умова оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року, що діяла на час внесення змін до державного акту, у разі будь-яких змін в розташуванні земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акту, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акту. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червою тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України. Відтак, вказаною Інструкцією був передбачений порядок внесення змін до державних актів про право власності на землю. З приводу тверджень позивача, що ОСОБА_4 ніколи не був членом СТ «Калина», оскільки на час видачі державного акту був неповнолітнім та не міг за законом входити до будь-якого садового товариства, колегія зазначає наступне. Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 558525, Садівниче товариство «Калина» було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі 16 січня 2001 року, 02 лютого 2001 року статут СТ «Калина» зареєстрований в Циркунівській селищній раді Харківського району Харківської області . Разом з тим, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_4 на підставі рішення Циркунівської сільської ради від 11 листопада 1998 року, тобто ще до набуття СТ «Калина» статусу юридичної особи та до затвердження загальними зборами списків членів СТ «Калина». За таких обставин, підстав вважати, що спірна земельна ділянка була неправомірно вилучена з користування СТ «Калина» без належного погодження та надання дозвільних документів немає. Натомість, як зазначалось вище, спірна земельна ділянка на час її передачі у власність ОСОБА_4 знаходилась в межах садового товариства КТБ «Облместпром». На той час, відносини пов`язані із створенням і діяльністю кооперативів регулювалися Законом України «Про кооперацію в СРСР» та іншими актами законодавства Союзу РСР і союзних республік, що видаються відповідно до нього. Так, відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про кооперацію в СРСР», садівницькі і садово-городні товариства є складовою частиною системи кооперації. Відповідно до ст. 12 цього Закону членом кооперативу може бути кожний громадянин, який досяг 16-річного віку, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР і союзних республік, виявив бажання і здатний брати участь у здійсненні цілей і завдань кооперативу. Згідно до п.13 розділу ІІ Типового статуту садівничих товариств, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР та Укррадпрофа від 02 грудня 1986 року № 416, в члени садівничого товариства можуть бути прийняті тільки працівники підприємства, установи, організації, а також пенсіонери з числа осіб, які раніше працювали на даному підприємстві, в установі та організації. Інші громадяни можуть бути прийняті до членів садівничого товариства у випадках, передбачених законодавством СРСР та Української РСР. У разі смерті члена садівничого товариства переважне право вступу до товариства надається одному із спадкоємців померлого. У випадку вибуття із садового товариства члена садового товариства за станом здоров`я чи іншими поважними причинами, що заважають виконувати статут товариства, один із членів його сім`ї може вступити до товариства,якщо він разом з ним користувався садовою ділянкою і брав участь у її освоєнні. З матеріалів справи вбачається, що на час передачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки, останньому виповнилося 16 років. Доказів того, що ОСОБА_4 не був членом садового товариства КТБ «Облместпром» або ж був прийнятий з порушенням встановленого на той час законодавством порядку позивачем не надано та матеріали справи не місять. При цьому, відповідно до положень ст.81 ЦПК України надання таких доказів є процесуальним обов`язком позивача. Щодо доводів позивача в частині, що законодавством не передбачена можливість приватизації земельної ділянки неповнолітньою особою, то вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки неповнолітня особа може самостійно звернутися з заявою на безоплатно передачу їй земельної ділянки, але за умови отримання згоди на це батьків. Матеріали справи свідчать, що 27 листопада 2015 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, з яких складається садовий будинок розміром 7х5,5 метрів, з верандою розміром 3х2 метрів, сараєм розміром 5х2,5 метрів, навісу розміром 4х3,5 метрів, металевої дробини, металевих воріт, хвіртки, огорожі із сітки-рабиці, розташованої по периметру на території земельної ділянки № 31 (1/№31 =0,065 га; 2/№ 31= 0,073 га), в СТ «Калина» в с. Циркуни Харківського району Харківської області за суму 54000 гривен. Рішенням загальних зборів СТ «Калина» від 27 листопада 2015 року ОСОБА_6 виключено з членів товариства, прийнято ОСОБА_1 , який користувався земельною ділянкою АДРЕСА_1 . Разом з тим, вказане рішення не є законною підставою користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянко. Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Підстави та порядок припинення права власності на земельну ділянку визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об`єктивних і суб`єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів. Перелік підстав припинення права власності та права користування земельною ділянкою визначений у ст. ст. 140, 141, 142 ЗК України і є вичерпним. Так, відповідно до вказаних норм підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Матеріали справи не місять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку відмовився від права власності чи права користування щодо спірної земельної ділянки, рішення про її вилучення чи припинення права власності (користування) в порядку, визначеним законом не приймалося. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу від 27 листопада 2015 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Разом з тим, матеріали справи свідчать та не заперечується позивачем, що останнім були придбані, за договором купівлі-продажу від 27 листопада 2015 року, саме будівельні матеріали, а не житловий будинок, як об`єкт нерухомого майна. а тому звернення до суду із позовом про визнання недійсними державного акту на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає змісту порушеного права. З урахуванням викладених обставин підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на землю відсутні, у зв`язку з їх недоведеністю та необгрунтованістю. Оскільки інші позовні вимоги є похідними, тому вони також не підлягають задоволенню. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК. Повний текст постанови складено 02 листопада 2022 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна