Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/29486/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29486/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про застосування заходів реагування, - В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач), в якому просило: - застосувати захід реагування до Акціонерного товариства «Українська залізниця» у вигляді повного зупинення роботи об`єкта - станція «Жовтнева», що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовська, 22, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. В обґрунтування позову зазначено, що за результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки були виявлені порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а тому є підстави для застосування до відповідача заходів реагування згідно статті 70 Кодексу цивільного захисту України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року даний позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Вказав, що захід реагування у вигляді повного зупинення та заборони експлуатації станції Жовтнева є таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, також позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору, хоча відповідач надсилав позивачу листи з підтвердженням виконання порушень, вказаних в позові. Усунення виявлених позивачем порушень підтверджується актом від 01 лютого 2022 року, складеним внаслідок позапланового заходу перевірки. Усунення недоліків, які залишилися, потребує часу та значних коштів. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що твердження апелянта відносно заходів реагування у вигляді повного зупинення та заборони експлуатації станції Жовтнева, які не в повній мірі відповідають критеріям пропорційності, є безпідставним, адже під час проведення такого заходу застосування такого принципу, як повне зупинення роботи будівлі, є обґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення. При цьому, застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. 31 жовтня 2022 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі для надання строку для примирення сторін на строк до закінчення воєнного стану. Відповідно до п.4 ч.1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення, у тому числі шляхом медіації, - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні. Однак, позивач по справі з відповідною заявою до суду не звертався. Колегія суддів в даному випадку не знайшла підстав для зупинення провадження у справі. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Позивач просив розгляд справи здійснювати без його участі. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, виявленні під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду даної справи в суді не усунуті, можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та безумовно пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі. Крім того, застосований захід має тимчасовий та спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог статті 5 Закону Україні «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Плану заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій на 2021 рік, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 26 листопад 2020 року №633, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області прийнято Наказ від 08 грудня 2020 року №496 «Про затвердження Плану заходів державного нагляду (контролю) ДСНС на 2021 рік» (далі - Наказ №496). Згідно Наказу №496 наказано керівникам структурних підрозділів управління запобігання надзвичайних ситуацій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області в районах, районах у містах та в містах обласного підпорядкування забезпечити виконання плану шляхом проведення плавних перевірок додержання (виконання) законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки підприємств, установ та організацій. Додатком №1 до Наказу №496 затверджено об`єкти, що перевіряються, серед яких, зокрема, станція «Жовтнева», що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовська,

22. На виконання вказаного наказу позивачем сформовано повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 16 червня 2021 року №59 04-3813/03.02 АТ «Українська залізниця», яке отримано відповідачем 23 червня 2021 року. 05 липня 2021 року Головним управлінням видано посвідчення про проведення заходу державного нагляду (контролю) №17. За результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки позивачем складено акт перевірки від 16 липня 2021 року №570. В ході перевірки виявлені наступні порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей: - не розроблено декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки для здійснення господарської діяльність; - для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б.В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною безпекою», у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначити на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та зовні; - не проведено замірів опор ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання; - не забезпечено захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; - допускається зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, зокрема отвір у протипожежних стінах (перегородках) акумуляторної заповнений протипожежними дверима II типу; - не виконано з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в електророзподільних коробках за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів; - лінії живлення до побутового кондиціонеру в приміщеннях чергового не забезпечено автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії; - автоматична пожежна сигналізація не справна і утримується не в постійній готовності до виконання роботи у приміщеннях; - відсутній резервний запас пожежних сповіщувачів (10% від загальної кількості сповіщувачів або наявного запасу в договорі на обслуговування СПЗ, укладеному з організацією, яка обслуговує СПЗ); - підтримання експлуатаційної придатності СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», зокрема сигнал від контрольно-приймальних приладів автоматичної пожежної сигналізації не виведено на пульт централізованого пожежного спостерігання; - керівник об`єкту не пройшов навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки; - не проведене обов`язкове особисте страхування членів пожежної дружини відповідно до Закону України «Про страхування»; - не надано ідентифікацію потенційної небезпеки об`єкта з урахуванням усіх чинників небезпеки; - керівний склад не пройшов навчання на курсах цивільного захисту; - приміщення сховища не забезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) в повному обсязі; - приміщення сховищ не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а саме автоматичною пожежною сигналізацією; - експлуатація та утримання електрообладнання захисної споруди не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок, а саме: не проведено заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання; - комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення захисної споруди утримуються в неналежному технічному стані; - не забезпечено ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів тощо; - не визначення формування цивільного захисту з обслуговування захисної споруди (призначення осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію фонду захисних споруд); - інженерні комунікації сховища не пофарбовані відповідно до їхнього призначення, а саме: повітроводи чистої вентиляції - у білий колір; повітроводи режиму фільтровентиляції - у жовтий колір; повітроводи режиму ізоляції - у рожевий колір; трубопроводи системи водопостачання (крім систем внутрішнього водопостачання) - у зелений колір; трубопроводи систем внутрішнього протипожежного водопостачання та інших систем пожежогасіння - у червоний колір; труби систем опалення та мастилопроводи ДЕС - у коричневий колів; труби електропроводки та трубопроводи каналізації - у чорний колір; - захисна споруда не забезпечена необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність працівників, що підлягає укриттю; - не проводиться перевірка та обслуговування захисно-герметичних пристроїв сховища, захисно-герметичних дверей (воріт), віконниць (ставень), герметичних клапанів та клапанів надмірного тиску; - не проводиться щорічно перевірка на герметичність сховища; - не проводиться щорічна перевірка системи вентиляції сховища (записи у журналі перевірки сховищ); - не проводиться перевірка справності систем вентиляції щодо справності вентиляторів припливних і витяжних систем, ФП, РУ, ГК, герметичних з`єднань повітроводів, повітрозабірних і витяжних каналів, противибухових пристроїв; - не проводиться технічних стан приміщень захисних споруд та їх ремонт відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтних будівель і споруд залежно від їх основного функціонального призначення; - не створено об`єктове формування цивільного захисту з обслуговування захисної споруди; - результати перевірок та обслуговування баків для питної води не заповнюються у журналі перевірки сховища; - відсутній план консервації та збереження спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення сховища; Вважаючи дані порушення такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи станції «Жовтнева», що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовська, 22, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Спірні правовідносини врегульовані Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V. Відповідно до ч. 4 статті 4 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Згідно ч. 7 статті 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. При цьому колегією суддів враховується, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за рішенням адміністративного суду, ухваленим за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, допускається виключно повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Як вірно встановив суд першої інстанції, ГУ ДСНС України у Миколаївській області просить суд застосувати заходи реагування, які пов`язані з повним або частковим зупиненням виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, що охоплюється нормативним регулюванням вказаного Закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Приписи ч. 1 статті 65 КЦЗ України визначають, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо: центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів місцевого самоврядування; суб`єктів господарювання; аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України). Згідно ч. 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Положеннями ч. 1, 2 статті 68 КЦЗ України закріплено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Таким чином, наведені норми закону дають право позивачу звертатися до суду з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до ч. 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання. При цьому ч. 2 статті 70 КЦЗ України закріплено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Наведеними вище нормами статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України прямо передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. На переконання судової колегії, виявлені у ході перевірки станції «Жовтнева», що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовська, 22 порушення, дійсно створювали загрозу життю та здоров`ю людей. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 2240/2768/18, поняття «загроза життю та здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав, передбачених статтею 70 КЦЗ України. Водночас, за переконанням суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, тим більше, коли перевірка проведена потенційно небезпечного об`єкта пов`язана з ризиком виникнення надзвичайних ситуацій (пожежі, вибуху та ін.). Виходячи із системного аналізу зазначених положень, законодавством визначений механізм державного регулювання, та надана позивачу правова можливість та необхідність звернення з позовом до суду у випадку виявлення порушень вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, із вимогами про застосування відповідних заходів реагування шляхом повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 810/2400/18. В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що більшість виявлених порушень ним усунута, в той час як деякі порушення потребують значеного часу та коштів для їх усунення. Суд наголошує, що належним підтвердженням усунення порушень може бути акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, який засвідчить обставини усунення або не усунення відповідних порушень, що зафіксовані в акті від 16 липня 2021 року №570. Так, сторонами подано до суду акт від 01 лютого 2022 року б/н, згідно якого апелянтом залишається не усунено 4 порушення із 9, що викладено в позовній заяві Головного управління: 1. (пункт 1 позову) не виконано з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в електророзподільних коробках за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (порушено пункт 1.6 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні (далі - ГІПБУ), відповідно до якого з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів); 2. (пункт 6 позову) автоматична пожежна сигналізація не справна і утримується не в постійній готовності до виконання роботи у приміщеннях (порушено пункт 1.1 розділу V ППБУ, відповідно до якого усі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах); 3. (пункт 7 позову) підтримання експлуатаційної придатності СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», зокрема сигнал від контрольно-приймальних приладів автоматичної пожежної сигналізації не виведено на пульт централізованого пожежного спостерігання (порушено пункт 1.4 розділу V ППБУ, відповідно до якого Підтримання експлуатаційної придатності (технічне обслуговування) СПЗ здійснюється відповідно до вимог технічної документації підприємств-виготовлювачів та затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування); 4. (пункт 9 позову) приміщення сховища не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а саме автоматичною пожежною сигналізацією (порушено пункт 5 розділу II «Вимоги щодо утримання та експлуатації захисної споруд цивільного захисту», відповідно до якого забезпечення фонду захисних споруд пожежної автоматики і сигналізації здійснюється відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні). Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного перегляду оскаржуваного рішення відповідачем не було надано доказів усунення усіх виявлених у ході перевірки порушень що, на переконання суду апеляційної інстанції, об`єктивно свідчить про існування загрози життю та здоров`ю людей. Як вірно зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не ставить в залежність необхідність застосування заходів реагування від наявності чи відсутності у суб`єкта господарювання фінансування. Більше того, відсутність належного фінансування не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку дотримання ним вимог протипожежного законодавства. Також суд акцентує увагу на тому, що під час здійснення заходів нагляду (контролю) посадовими особами Головного управління враховуються порушення вимог законодавства України у сфері пожежної та техногенної безпеки, які у своїй сукупності можуть призвести до виникнення надзвичайної ситуації, і тільки після встановлення такої імовірності, Головне управління звертається до суду із позовною заявою про застосування заходів реагування. Враховуючи це, навіть якщо не усунуті порушення не становлять наразі загрози життю та здоров`ю людей, однак можуть призвести до розповсюдження вогню та створити перешкоди для евакуації людей під час пожежі чи надзвичайної ситуації, суд має виходити з принципу безпеки життєдіяльності людини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №640/19050/19. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що виявлені у ході проведення перевірки та зафіксовані у акті позивача порушення у сфері пожежної і техногенної безпеки, дійсно, можна кваліфікувати як такі, що створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей. В той же час, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не визнає встановлені порушення вимог законодавства як такі, що створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Відповідно до пункту 26 статті 1 Кодексу цивільного захисту України під небезпечним чинником розуміється складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. За позицією суду, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Крім того, відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Таким чином, наявність вказаних в акті порушень є тим чинником, який створює загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів зазначає, що застосування заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщення є заходом, який має тимчасовий характер та направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Як зазначалося вище, поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які в свою чергу, є дискреційними. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків