Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/7230/21

ПОСТАНОВА Іменем України 05 жовтня 2022 року м. Кропивницький справа № 404/7230/21 провадження № 22-ц/4809/643/22 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М. при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда у складі судді Павелко І.Л. від 28 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, треті особи: Незалежна правова громадська організація «ОСА», Комунальне підприємство «Теплоенергетик» про захист прав споживачів та про стягнення моральної шкоди,- встановив: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кропивницької міської ради, треті особи - Незалежна правова громадська організація «ОСА», Комунальне підприємство «Теплоенергетик», в якому позивач просив визнати незаконною діяльність та бездіяльність Кропивницької міської ради щодо заборони на видачу дозволів на відключення від централізованого опалення та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2022 року закрито відкрите раніше провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що правові підстави для закриття провадження у справі відсутні, оскільки відповідач відмовляється надавати йому дозвіл на відключення квартири від централізованої системи опалення, чим порушує його особистий інтерес, а тому спір носить приватно-правовий характер. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньозастосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зазначеній редакції)). Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28 -30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24; 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 -4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18;19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16;17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)). Тому помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов`язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо. Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свою позовну заяву правом на судовий захист, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів». З огляду на вказане, захист свого права на отримання послуг належної якості позивач будував на конструкції правовідносин, що створились між ним, як споживачем і відповідачем, як надавачем послуг. Отже, спір, що виник між сторонами не може відноситись до сфери публічно-правових, оскільки базується на цивільно-правовому договорі. При цьому, правильне визначення позивачем відповідача в справі має значення для правильного вирішення справи, але не впливає на юрисдикцію спору. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі. За таких обставин, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, та, відповідно до ст. 379 ЦПК України, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 28 березня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 02.11.2022. Судді: О.А. Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич