Постанова Львівський апеляційний суд № 456/1446/22

Справа № 456/1446/22 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В. Провадження № 22-ц/811/1699/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І., секретаря: Салата Я.І., без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2022 року у справі за заявою Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИЛА: ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2022 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 . Ухвалу суду оскаржило КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області. В апеляційній скарзі посилається на те, суд першої інстанції не взяв до уваги вказаної водоканалом у заяві інформації, що боржник ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що обов`язок споживача вносити плату за спожиті комунальні послуги є безумовним, чинним законодавством не передбачено можливості звільнення споживача від такого обов`язку:... Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними (постанова Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15; Постанова Верховного Суду України від 15.03.2018 року № 6-3193св18). Зазначає, що ОСОБА_1 фактично користувався послугами за адресою: АДРЕСА_2 де і утворилася заборгованість через несумлінність споживача і зміна місця проживання чи реєстрації не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість за вже надані йому послуги з водопостачання. Просить ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2022 року скасувати. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13 жовтня 2022 року, є дата складення повного судового рішення 31 жовтня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом та матеріалами справи встановлено, що КП «Дрогобичводоканал» звернулись до суду із заявою, в якій просили видати судовий наказ, яким стягнути з боржника ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 1093,61 грн та судові витрати по справі. У заяві стягувач зазначив місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 . Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Статтею 163 ЦК України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Згідно ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Відповідно до інформації щодо доступу до персональних даних, наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, ОСОБА_1 зареєстрований/знятий з реєстрації за адресою, вказаною в заяві про видачу судового наказу, не значиться. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходи в з того, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 , та дійшов правильного висновку про відмову у видачі судового наказу. Доводи апеляційної скарги щодо того, що заява про видачу судового наказу може подаватися за останньою відомою адресою місця проживання боржника, - не приймаються до уваги колегією суддів та спростовуються вимогами закону, з огляду на наступне. Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 9 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Разом з тим частиною 9 ст.165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч.9 ст.165 ЦПК України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст.162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи). Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника. Висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 31 жовтня 2022 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.