Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15543/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15543/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека+" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В: Історія справи. 16.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смерека+" (надалі - ТОВ «Смерека+» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2021 №00388400701, №00388410701, №00388420701. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «АЛІОН СІТІ», ПП «ВОРПЕЙС», ТОВ «Гайджет Трейдінг», ТОВ «ДІОНІС-2017», ТОВ «НОРТЕКС ЛАЙН» та ТОВ «МЕДКОМТЕХ» не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20.05.2021 №00388400701 та від 20.05.2021 №00388410701. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами. Позивач судове рішення в частині відмовлених позовних вимог не оскаржує. Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій погоджується з висновками суду першої інстанції. Справу розглянуто у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини встановлені судом. На підставі направлень від 26.03.2021 №5561/26-15-07-01-01, №5562/26-15-07-01-01, №5543/26-15-07-10-03, №5563/26-15-07-09-06, №5565/26-15-07-07-01, №5606/26-15-07-08-04, №5610/26-1507-08-04, від 09.04.2021 №6500/26-15-07-10-02, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.03.2021 №2053-П «Про проведення документальної планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКА +» (код 32765721)» ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕРЕКА +» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.01.2017 по 30.12.2020, валютного - за період з 01.01.2012 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2020, за наслідком якої складено акт перевірки від 26.04.2021 №33413/Ж5/26-15-07-01-01/32765721 (далі - акт перевірки). У висновках акту перевірку вказано, що в ході проведення перевірки ТОВ «СМЕРЕКА +» встановлено наступні порушення: - пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 142 400,00 грн., в тому числі: за 2018 рік у сумі 142 400,00 грн.; - пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України №996-XIV, П9С)БО 16 «Витрати» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 601 212,00 грн., в тому числі по періодам: 2017 рік - 276 159,00 грн.; 2018 рік - 308 076,00 грн.; 2019 рік - 16 977,00 грн.; - пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 695 878,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2017 - 46 097,00 грн.; червень 2017 - 27 780,00 грн.; липень 2017 - 46 698,00 грн.; серпень 2017 - 108 037,00 грн.; жовтень 2017 - 105 719,00 грн.; листопад 2017 - 567 грн.; травень 2018 - 16 837,00 грн.; червень 2018 - 6 038,00 грн.; липень 2018 - 4 899,00 грн.; серпень 2018 - 5 431,00 грн.; вересень 2018 - 8 957,00 грн.; жовтень 2018 - 18 200,00 грн.; листопад 2018 - 24509,00 грн.; грудень 2018 - 5916,00 грн.; січень 2019 - 8 532,00 грн.; грудень 2019 - 11 664,00 грн.; лютий 2020 - 250 000,00 грн. * статті 102 Податкового кодексу України. - пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (порядок подання передбачено пунктами 8.1, 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів) не подано повідомлення по 4 об`єктам оподаткування або об`єктам, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до ДПС у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві за формою 20-ОПП; - підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 1.2 розділу I, пунктів 3.1, 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності, щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сумі утриманого з них податку за I, III квартали 25019 року; - пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за червень 2016 року. Зокрема, у висновках акту перевірки щодо контрагента позивача - ТОВ «АЛІОН СІТІ», серед іншого вказано про наступне. До перевірки не надано: Акти форми КБ-2В, в яких зазначено показник «Витрати труда робітників на обсяг робіт, люд.-год.», у зв`язку з чим неможливо встановити кількість задіяних працівників та часу витраченого на виконання відповідних робіт; акти форми КБ-3; додаткові угоди до договорів/специфікації; інше. Таким чином, на переконання контролюючого органу відсутня вся необхідна інформація щоб підтвердити зміст та обсяг господарських операцій, у зв`язку із чим неможливо встановити реальні обставини щодо фактичного виконання робіт та, відповідно, неможливо їх підтвердити. До перевірки не надано жодного документу відповідно до якого можна було б встановити, що виконані роботи відповідають Державним будівельним нормам України, які затверджені Державним комітетом України з будівництва та архітектури. Крім того, відсутність основних засобів, складських приміщень, для виконання фінансово-господарської діяльності, унеможливлює задекларовані фінансово-господарські операції, в тому числі фактичне виконання будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2017 по 31.12.2020 проведено аналіз бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних та встановлено, що ТОВ «АЛІОН СІТІ» по ланцюгу постачання здійснює пересортування товарів, робіт, послуг, тобто здійснює придбання товарів різних номенклатурних груп. Враховуючи вищевикладене встановлено, що роботи (будівельно-монтажні роботи) контрагентами-постачальниками ТОВ «АЛІОН СІТІ» не надавались. Крім того, ТОВ «АЛІОН СІТІ» здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) на інші СГД, які потребують значних матеріальних та трудових витрат на їх реалізацію (надання). Таким чином, за висновком контролюючого органу операції між ТОВ «АЛІОН СІТІ» та позивачем були направлені не на досягнення взаємної вигоди, а на безпідставне формування витрат, що враховується при визначені об`єктів оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Також в акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві посилається на наявність ухвали від 02.10.2018 у справі №756/12341/18. У висновках акту перевірки щодо контрагента ПП «ВОРПЕЙС» вказано наступне. В ході проведення перевірки не надано сертифікати походження товару, сертифікати якості та інші документи. Окрім цього, контролюючий орган посилається на витяг з ухвали від 05.09.2018 у справі №761/28699/18. У висновках акту перевірки щодо контрагента ТОВ «СКАЙРОК» вказано про наступне. До перевірки не надано: Акти форми КБ-2В, в яких зазначено показник «Витрати труда робітників на обсяг робіт, люд.-год.», у зв`язку з чим неможливо встановити кількість задіяних працівників та часу витраченого на виконання відповідних робіт; акти форми КБ-3; додаткові угоди до договорів/специфікації; фотозвіти по кожному етапу виконання кожної послуги, що підтверджує факт належного виконання послуг, інше. Таким чином, на переконання контролюючого органу відсутня вся необхідна інформація щоб підтвердити зміст та обсяг господарських операцій, у зв`язку із чим неможливо встановити реальні обставини щодо фактичного виконання робіт та, відповідно, неможливо їх підтвердити. До перевірки не надано жодного документу відповідно до якого можна було б встановити, що виконані роботи відповідають Державним будівельним нормам України, які затверджені Державним комітетом України з будівництва та архітектури. Крім того, відсутність основних засобів, складських приміщень, для виконання фінансово-господарської діяльності, унеможливлює задекларовані фінансово-господарські операції, в тому числі фактичне виконання будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2017 по 31.12.2020 проведено аналіз бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних та встановлено, що ТОВ «СКАЙРОК» по ланцюгу постачання здійснює пересортування товарів, робіт, послуг, тобто здійснює придбання товарів різних номенклатурних груп. Враховуючи вищевикладене встановлено, що роботи (будівельно-монтажні роботи) контрагентами-постачальниками ТОВ «СКАЙРОК» не надавались. Крім того, ТОВ «СКАЙРОК» здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) на інші СГД, які потребують значних матеріальних та трудових витрат на їх реалізацію (надання). Таким чином, за висновком контролюючого органу операції між ТОВ «СКАЙРОК» та позивачем були направлені не на досягнення взаємної вигоди, а на безпідставне формування витрат, що враховується при визначені об`єкті оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Також в акті перевірки міститься посилання на витяг з ухвали від 02.10.2018 у справі №756/124341/18. Щодо контрагента ТОВ «Гайджет Трейдінг» в акті перевірки вказано про наступне. Так, ГУ ДПС у м. Києві посилається на відсутність сертифікатів походження товару, відсутність сертифікатів якості товарів та інші документи. Окрім цього, контролюючий орган посилається на відомості ІС «Податковий блок», зокрема заведення картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 12.03.2020 за №35/28-9721-04-01 та допит ОСОБА_1 , яка повідомила, що жодного відношення до ТОВ «Гайджет Трейдінг» не має, підприємницької діяльності не здійснювала, жодних установчих документів не підписувала. Щодо контрагента ТОВ «ДІОНІС-2017» у висновках акту перевірки зазначено про наступне. До перевірки не надано сертифікатів походження товару, відсутність сертифікатів якості товарів та інші документи. В акті перевірки наявне посилання на ухвалу від 20.01.2020 у справі №335/35820. Щодо контрагента ТОВ «НОРТЕКС ЛАЙН» в акті перевірки, серед іншого зафіксовано наступне. ТОВ «НОРТЕКС ЛАЙН» не подає звітності з липня 2019 року. Також в акті перевірки міститься посилання на ухвалу від 21.01.2020 у справі №320/2431/19. З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов до висновку, що ТОВ «СМЕРЕКА +» на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону №996-XIV, П(С)БО 16 «Витрати» до складу «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт послуг) рядок 2050 Звіту про фінансові результати безпідставно віднесено витрати з придбання товарів/робіт/послуг, які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, в результаті чого завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 2082466 грн., що вплинуло на формування податкового кредиту. Щодо контрагента ТОВ «МЕДКОМТЕХ» в акті перевірки вказано про наступне. Так, на аркуші 21 акту перевірки зазначено про те, що ТОВ «МЕДКОМТЕХ» не подає звітність з травня 2020 року. На аркуші 22 акту перевірки контролюючий орган вказав, що детально суть операцій по взаємовідносинах наведено в підпункті 3.1.1.1 акту перевірки. Разом з цим, суд звертає увагу, що в підпункті 3.1.1.1 акту перевірки не відображено жодної інформації щодо контрагента позивача ТОВ «МЕДКОМТЕХ» (арк. акту перевірки 4-15). На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00388400701, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «СМЕРЕКА +» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 649 781,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 162 445,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1); - податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00388410701, яким за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України №996-XIV, П9С)БО 16 «Витрати» позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 601 212,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 150 303,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2); - податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00388420701, яким за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України ТОВ «СМЕРЕКА +» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на загальну суму 142 400,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3). Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку врегульовано Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати», що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та від 31.12.1999 року №318. Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 ПК України). Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою. Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання. Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Висновки суду. Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України. Так судом першої інстанції ретельно дослідженні первинні документи надані позивачем на спростування висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з усьома його контрагентами. Щодо взаємовідносин з ТОВ «АЛІОН СІТІ». Матерілами справи підтверджено, між позивачем та ТОВ «АЛІОН СІТІ» укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт №16/1 від 05.08.2016 (далі - договір №16/1), у відповідності до якого виконавець (ТОВ «АЛІОН СІТІ») зобов`язується виконати, а замовник (ТОВ «СМЕРЕКА +») прийняти та оплатити виконання будівельно-монтажних робіт, згідно специфікацій, указаних в додатках до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Згідно із пунктами 2.1, 3.1 договору №16/1 факт передачі виконаних робіт (їхнього результату замовнику) оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта виконаних робіт, який підписується у момент приймання виконаних робіт (їх результатів) та становить невід`ємну частину цього договору. Загальна вартість виконаних робіт за цією угодою вказана у кожній специфікації згідно додатків до цієї угоди. На підтвердження виконання договору №16/1 позивачем надано до суду копії наступних документів: податкові накладні від 02.08.2017 №10, №19, №20, від 12.05.2017 №26, №27, від 17.08.2017 №126, №127, №128; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.05.2017 №№ ОУ-0000001, ОУ-0000002, від 02.08.2017 №№ ОУ-000028, ОУ-000029, ОУ-000030, від 17.08.2017 №№ОУ-000031, ОУ-000032, ОУ-000033; платіжні доручення від 02.08.2017 №926 на суму 173798,40 грн., №927 на суму 98287,20 грн., №928 на суму 133924,80 грн., від 05.09.2017 №1000 на суму 122239,20 грн., №1001 на суму 178549,20 грн., від 12.05.2017 №751 на суму 339344,40 грн., №752 на суму 222996,00 грн., від 17.08.2017 №962 на суму 146449,20 грн., №963 на суму 148888,00 грн., №964 на суму 168312,40 грн., від 03.10.2017 №744 на суму 300788,40 грн.; картку рахунку №6852; оборотно-сальдову відомість по рахунку №6852. Щодо взаємовідносин з ПП «ВОРПЕЙС. Матеріаласи справи підтврджено, що між позивачем та ПП «ВОРПЕЙС» укладено договір поставки №4/1-17 від 16.01.2017, у відповідності до якого продавець (ПП «ВОРПЕЙС») зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю товар у кількості, асортименті та цінами за окремими специфікаціями до кожної поставки, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених у даному договорі (далі - договір №4/1-17). Згідно із пунктами 4.1, 4.3 договору №4/1-17 умови і строк поставок товару узгоджуються сторонами та вказуються у відповідних документах (додаткових угодах, специфікації або рахунку-фактурі) до даного договору. Підтвердженням (доказом) поставки товару є видаткова накладна або інший товаросупроводжувальний документ, підписаний уповноваженою посадовою особою покупця. На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «СМЕРЕКА +» надано до суду специфікацію №1 від 16.01.2017 (товар - трубо стійка L-3 м оц., оцинкований кабельрост 340*40, гермоввод ГМ-2) на загальну суму 276 582,00 грн; податкову накладну №50 від 19.01.2017; рахунок-фактуру №СФ-00000053 від 19.01.2017; платіжне доручення №541 від 19.01.2017; видаткову накладну №РН-00000050 від 19.01.2017%; картку рахунку №631; оборотно-сальдову відомість по рахунку №631; товарно-транспортну накладну №Р1 від 19.01.2017. Щодо взаємовідносин з ТОВ «СКАЙРОК». Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «СМЕРЕКА +», як замовником та ТОВ «СКАЙРОК», як виконавцем, укладено договір №20/17 від 10.08.2017, у відповідності до якого виконавець зобов`язується на свій ризик згідно з заявками та/або завданнями замовника на підставі яких сторони укладають відповідні додаткові угоди до договору, виконати послуги з будівництва спору електропостачання та спору зв`язку (об`єктів мережі мобільного зв`язку) на об`єктах (базових станціях мобільного зв`язку) ПрАТ «ВФ Україна», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи і послуги на умовах цього договору (далі - договір №20/17). Згідно із пунктами 5.1, 5.3 договору №20/17 перед початком виконання виконавцем послуг сторони складають і підписують відповідну додаткову угоду до цього договору, в якій обумовлюються обсяги, строки, вартість послуг, найменування та адреса розміщення об`єктів. Приймання-передача виконаних відповідних послуг відбувається за актом приймання виконаних послуг. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду наступні копії документів: податкові накладні від 05.09.2017 №№5093, 5094; акти надання послуг від 05.09.2017 №№ 87, 88; заяву на договірне списання; карту рахунку №6852 та оборотно-сальдову відомість по рахунку №6852. Щодо взаємовідносин з ТОВ «ДІОНІС-2017». Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ДІОНІС-2017» та ТОВ «СМЕРЕКА +» укладено договір поставки №1-21/05 від 21.05.2018, у відповідності до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти товар у повному розмірі та на умовах та в порядку, визначених цим договором (далі - договір №1-21/05). На підтвердження виконання договору №1-21/05 позивачем надано до суду: рахунок на оплату №3 від 30.05.2018 на загальну суму 101020,00 грн.; видаткову накладну №1 від 21.05.2018 (товар грунт глибоко проникаючий, грунт-фарба, плити пінополістерольні, профілі, суміші, цемент); податкову накладну №1 від 21.05.2018; картка рахунку №631 та оборотно-сальдова відомість по рахунку №631; товарно-транспортна накладна №2105 від 21.05.2018. Щодо взаємовідносин з ТОВ «НОРТЕКС ЛАЙН». Матеріали справи підтверджено, що між ТОВ «СМЕРЕКА +», як покупцем, та ТОВ «НОРТЕКС ЛАЙН» укладено договір №НТЛ-104 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 07.06.2018 (далі - договір №НТЛ-104), у відповідності до якого постачальник зобов`язується постачати покупцю нафтопродукти партіями, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплати його вартість на умовах даного договору. Згідно із пунктами 1.4, 1.5 договору №НТЛ-104 товар згідно даного договору постачається постачальником покупцю партіями. Під партією розуміється кількість та асортимент товару, визначений в окремій видатковій накладній та рахунку-фактурі на товар. Розрахунки за відпущений за даним договором товар, здійснюється виключно у безготівковій формі, із застосуванням талонів, електронної паливної картки (саміт-картка) літрова. Відповідно до пункту 5.1 договору №НТЛ-104 приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий покупцем транспорт. На підтвердження виконання договору №НТЛ-104 позивачем надано до суду наступні копії документів: рахунки на оплату №2710 від 07.06.2018 на загальну суму 36 226,80 грн., у тому числі ПДВ 6 037,802 грн. (товар - дизельне паливо (талони), бензин А-95 (талони)), №660 від 17.07.2018 на загальну суму 29 395,20 грн., у тому числі ПДВ - 4 899,20 грн., №985 від 15.08.2018 на загальну суму 32 587,20 грн., у тому числі ПДВ - 5 431,20 грн., №1450 від 27.09.2018 на загальну суму 35 594,40 грн., у тому числі ПДВ -0 5 932,40 грн., №1206 від 05.09.2018 на загальну суму 18 147,60 грн., у тому числі ПДВ - 3 024,60 грн., №1654 від 16.10.2018 на загальну суму 80 110,56 грн., у тому числі ПДВ - 13 351,76 грн., №1715 від 23.10.2018 на загальну суму 29091,60 грн., у тому числі ПДВ - 4 848,60 грн., №2020 від 27.11.2018 на загальну суму 100 061,16 грн., у тому числі ПДВ 16 676,86 грн., №2021 від 27.11.2018 на загальну суму 46989,60 грн., у тому числі ПДВ - 7 831,60 грн., №108 від 17.01.2019 на загальну суму 51189,60 грн., у тому числі ПДВ - 8 531,60 грн., №431 від 27.02.2019 на загальну суму 36793,20, у тому числі ПДВ 6 132,20 грн., №534 від 12.03.2019 на загальну суму 25196,40 грн., у тому числі ПДВ - 4 199,40 грн.; податкові накладні від 27.11.2018 №№233, 234, від 05.09.2018 №37, від 23.10.2018 №192, від 27.02.2019 №239, від 17.07.2018 №167, від 15.08.ю20148 №150, від17.01.2019 №117, від 12.06.2018 №114, від 12.03.2019 №88, від 27.09.2018 №284, від 16.01.2018 №136; видаткові накладні №126 від 18.01.2019, №624 від 12.03.2019, №507 від 27.02.2019, №№ 2078, 2079 від 27.11.2018, №1764 від 23.10.2018, №1699 від 16.10.2018, №1245 від 05.09.2018, №1032 від 15.08.2018, №716 від 18.07.2018, №355 від 12.06.2018, №1526 від 27.09.2018; копії платіжних доручень; картка рахунку та оборотно-сальдова відомість по рахунку №631; договори найму (оренди) автомобіля від 20.04.2017, від 24.04.2017, від 26.04.2017, від 20.04.2017, від 20.04.2017. Щодо взаємовідносин з ТОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ». Матеріалами справи підвтерджено, що ТОВ «СМЕРЕКА+» мало з ТОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ» устну домовленість щодо взаємовідносин, тобто без укладання письмового договору, на виконання умов якого надано наступні документи: податкова накладна №2131 від 22.12.2018; платіжне доручення від 22.12.2018 №2199 на суму 35 498,00 грн.; видаткова накладна №37367 від 25.12.2018 на загальну суму 35 498,00 грн. (товар - смартфони); картка рахунку №631 та оборотно-сальдова відомості по рахунку №631; картка рахунку №11 та оборотно-сальдові відомості по рахунку №11. Щодо взаємовідносин з ТОВ «МЕТКОМТЕХ». Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «СМЕРЕКА +» та ТОВ «МЕТКОМТЕХ» укладено договір поставки №03/01 від 05.02.2020, у відповідності до якого в порядку та на умовах визначених цим договором постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію (далі - товар), а покупець в порядку і на умовах даного договору зобов`язується прийняти та оплатити товар (далі - договір №03/01). Згідно із пунктами 4.1-4.3 договору №03/01 кількість товару, що поставляється, номенклатура, ціна за одиницю та загальна вартість кожної партії поставленого товару, зазначаються в специфікаціях та видаткових накладних, складених на підставі усних замовлень покупця. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця шляхом його самовивозу зі складу постачальника, який знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Пост-Волинський, б.

5. Датою поставки товару (партії товару) є дата, зазначена у видатковій накладній. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано: специфікацію №1 до договору №03/01, податкову накладну №5 від 05.02.2020, рахунок на оплату №39 від 05.02.2020 на загальну суму 1 500 001,50 грн., у тому числі ПДВ - 250 000,025 грн., видаткову накладну №26 від 05.02.2020, товарно-транспортну накладну №0502/20 від 05.02.2020, картка рахунку та оборотно-сальдова відомість по рахунку №631. Судом першої інстанції досліджувались інші документи відповідно до яких було встановлено, що роботи, товар отримані позивачем у його контрагентів, таких як ТОВ «АЛІОН СІТІ», ПП «Ворпейс», ТОВ «Сайрок», ТОВ "Діоніс-2017" на виконання договору підряду на будівництво базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв`язку на умовах «під ключ» №MTS/SMEREKA+-2015 від 01.07.2015, який укладений між ТОВ «СМЕРЕКА +», як підрядником, та ПрАТ «МТС Україна», як замовником, у відповідності до якого підрядник за окремими замовленнями замовника, на свій ризик та на умовах визначених даним договором зобов`язується здійснювати комплекси робіт з проектування, будівництва, переоснащення, дообладнання базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв`язку, монтажу та розміщення обладнання зв`язку, виконувати інші роботи та надавати передбачені даним договором послуги в територіальних межах усіх ТД ПрАТ «МТС Україна», а замовник зобов`язується прийняти їх результати та оплатити такі роботи і послуги. Згідно із підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 вказаного договору підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації в порядку, визначеному умовами дійсного договору. Крім того, позивечем надано первинні документи щодо виконання умов договору №MTS/SMEREKA+-2015 від 01.07.2015 (додатки до договору, акти прийому-передачі (надання) послуг, рахунки-фактури, відомості недоліків, фотоматеріали виконаних робіт). Суд першої інстанції вказує з приводу доводів контролюючого органу, які покладені в основу висновку про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «АЛІОН СІТІ», ПП «Ворпейс», ТОВ «Сайрок», ТОВ "Діоніс-2017", що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки є можливим залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з урахуванням правової позиції Верховного Суду висловлену у постанові від 09.03.2021 у справі №826/7270/18. Також суд першої інстанції наголошує, що відсутність придбання товарів по ланцюгу постачання не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. Під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем. Такий висновок грунтується з урахування правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №520/399/19, з чим й погоджується суд апеляційної існтанції. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №804/17176/14. Окремо слід звернути увагу на інший висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 15 травня 2018 року по справі № 822/2348/16, де вказано на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Жодних вироків в частині контрагентів позивача не винесено і доказів зворотного ГУ ДПС у м. Києві до суду не подано. Враховуючи положення ч.5 ст.242 КАС України, на вказівки Верховного суду, які були висловлені судом касаційної інстанції при розгляді інших подібних справ, колегія суддів дійшла висновку про необхідність погодження з думкою суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог через те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав належних, достатнім та допустимих доказів своїх висновків про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону №996-XIV, П9С)БО 16 «Витрати» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 601 212,00 грн., в тому числі по періодам: 2017 рік - 276 159,00 грн.; 2018 рік - 308 076,00 грн.; 2019 рік - 16 977,00 грн. є помилковими та такими, що не підтвердженні належними та достатніми доказами. Крім того, колегія суддів вважає додатково необхідним зазначити, що апелянтом не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Отже, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00388420701, яким за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України ТОВ «СМЕРЕКА +» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на загальну суму 142 400,00 грн додатково акцентуємо увагу на те, що позивач не оскаржував судове рішення в частині відмовити у скасуванні цього рішення, тобто справу розглянуто у межах доводів апеляційної скарги відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека+" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель