Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/1274/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 340/1274/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 р. (суддя Брегей Р.І.) в справі № 340/1274/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відділ), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311436 віл 26.01.2022 р. в розмірі 51 000,00 грн., закриття справи про адміністративне правопорушення, стягнення з Укртрансбезпеки моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 р. позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 26 січня 2022 року, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 51 000 грн., в частині застосування штрафу у сумі 17 000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2 122,89 грн. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного дослідження доказів, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт вказує на не дослідження судом першої інстанції наданих відповідачем доказів, зокрема, направлення на рейдову перевірку та щотижневий графік, які не містять у переліку місць перевірки автодороги Т-12-15, де проведено габаритний контроль, що доводить факт неправомірності проведеного контролю. Судом першої інстанції не враховано не спростування відповідачем проведення габаритно-вагового контролю не в пункті такого контролю. Порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій зумовлює відсутність правових наслідків перевірки, тому спірна постанова є протиправною. Судом першої інстанції безпідставно застосовано приписи частини першої статті 250 Господарського кодексу України щодо строків розгляду справи, адже порядок розгляду справ встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567, згідно з пунктами 25-27 якого справа розглядається не пізніше ніж протягом двох місяців з дня виявлення порушення, а відповідачем не дотримано цього порядку. Помилковим вважає посилання суду першої інстанції на встановлення Господарським кодексом України граничного строку застосування штрафу, а строк, визначений Порядком № 1567, встановлено задля дисциплінування працівників служби. Апелянт заявляє про стягнення судових витрат, понесених під час апеляційного перегляду справи, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 1 488,60 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2021 року керівником Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки затверджено тижневий графік рейдових перевірок за період з 07 по 14 листопада того ж року. 08 листопада 2021 року інспекторам видано направлення на перевірку. 09 листопада 2021 року під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт у сфері перевезення пасажирів і вантажів інспектори зупинили автомобіль «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 на автодорозі Т-12-15. Згідно з відомостями товарно-транспортної накладної ФОП ОСОБА_1 перевозив контейнер. Оскільки водій не надав дозвіл на перевезення неподільного вантажу з перевищенням габаритних параметрів, інспектори провели габаритний контроль з використанням сертифікованого обладнання: рулетка вимірювальна і рейка нівелірна. Згідно зі свідоцтвом про перевірку обладнання від 29 червня 2021 року наступна перевірка має проводитись через рік. Результати вимірювання: ширина 3,35 м.; висота 4,45 м. 23 грудня 2021 року управління виготовило повідомлення про виклик на розгляд матеріалів перевірки, зазначено, що розгляд відбудеться 05 січня 2022 року. Повідомлення відправлено поштовим зв`язком 28 грудня 2021 року, 04 січня 2022 року отримано позивачем. Управлінням відкладено розгляд, оскільки позивач сповіщений лише за день до нього. 12 січня 2022 року Управління повторно виготовило повідомлення про виклик на розгляд матеріалів перевірки, в якому зазначено, що розгляд відбудеться 26 січня 2022 року. Повідомлення відправлено поштовим зв`язком 12 січня 2022 року, 14 січня 2022 року отримано позивачем. Відділ став правонаступником владних повноважень Управління. 26 січня 2022 року Відділ прийняв постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000 грн. Штраф застосовано за перевищення встановлених законодавством габаритних норм перевезення неподільного вантажу транспортом понад 30% без відповідного дозволу, на підставі приписів абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Врахувавши, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути встановлені лише законом, а спеціальним законом такі строки не встановлені, суд першої інстанції дійшов висновку, що граничними строками застосування штрафу є строки, які передбачено ГК України, а строк, який визначено приписами Порядку (підзаконний акт), встановлено, щоб дисциплінувати працівників Служби (не затягувати вирішення справи). Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач застосував адміністративно-господарську санкцію в межах строку, який встановлено ГК України. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач перевозив неподільний вантаж з відхиленням габаритів від граничної величини, яке по ширині становить 28,85% ((3,35 2,6) : 2,6 х 100)), по висоті становить 11,25% ((4,45 4) : 4 х 100)), тобто транспортний засіб класифікувався як великогабаритний, а перевищення габаритів склало більше 2%. Позивачем не отримано дозволу на перевезення великогабаритного вантажу, тобто позивачем порушено приписи підпункту 22.5 пункту 22 Правил дорожнього руху та частини 5 статті 48 Закону, які є частиною законодавства про автомобільний транспорт. Застосувавши приписи пункту 31 Порядку 2, яким встановлено, що у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням, суд першої інстанції вказав, що позивач підлягав відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за таке порушення встановлена приписами абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону, тобто за вчинене порушення штраф мав становити 34000 грн., тобто Відділ надмірно наклав штраф на суму 17000 (51000 - 34000) грн. Саме ці обставини покладено судом першої інстанції в обґрунтування висновку про часткове задоволення позову та зменшення суми штрафу. Оскільки позивача правомірно притягли до фінансової відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку, що моральна шкода не спричинена, навіть і у тому випадку, коли допустили помилку у сумі стягнення, тому відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог. При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції врахував, що позов майнового характеру на суму 56000 (51000 + 5000) грн. задоволено на 17000 грн., що становить 30,36% від заявленої суми, при цьому вказав, що судові витрати належить стягнути зі Служби, так як Відділення є її територіальним підрозділом без статусу юридичної особи. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Центрального міжрайонного управління Укртрансбезпеки в період з 07.11.2021 14.11.2021 (Кіровоградська область) та направлення на рейдову перевірку № 009981 від 08.11.2021 р. (а.с. 48-49) 09.11.2021 р. Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки в ході рейдової перевірки у пункті габаритно-вагового контролю (пересувному), розташованому на автодорозі Т-12-15 в Олександрійському районі Кіровоградської області, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Iveko, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 . Транспортний засіб марки Iveko, номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 53). Відповідно до товарно-транспортної накладної №81121 від 09.11.2021 р. перевозився контейнер металевий (а.с. 53). Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.11.2021 р. під час проходження габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу встановлено, що довжина складає 9 м, ширина 3,35 м, висота 4,45 м (а.с. 52). Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 09.11.2021 р. складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0001263, відповідно до якого перевозився контейнер металевий; довжина склала 9 при допустимої 23, ширина 3,35 м при допустимої 2,6 м, висота 4,45 при допустимої 4,0 м (а.с. 51). Актом від 00.11.2021 р. № 318234 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення позивачем ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад 20% (а.с. 50). Постановою відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградської області від 26.01.2022 р. № 311436 з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 51 000,00 грн. (а.с. 46). Спірним під час апеляційного перегляду справи є дотримання органом державного нагляду (контролю) процедури проведення рейдової перевірки та здійснення габаритно-вагового контрою, а також дотримання строку накладення стягнення, як підстави для визнання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті. Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. Зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються. На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті". Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження. Повноваження Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки поширюються на територію Кіровоградської і Черкаської областей. Отже, територіальним органам Укратрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 р. № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком. Зокрема, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом утворення відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області та відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області. Як зазначено вище, доводи апеляційної скарги зводяться до порушення процедури проведення рейдової перевірки в частині проведення рейдової перевірки у місці, що не зазначено у направленні на проведення рейдової перевірки та щотижневому графіку проведення рейдових перевірок; проведенні габаритно-вагового контролю не в пункті габаритно-вагового контролю; накладення адміністративно-господарського штрафу поза межами строку, передбаченого пунктом 25 Порядку. Стосовно проведення рейдової перевірки у місці, що не зазначено у направленні на проведення рейдової перевірки та щотижневому графіку проведення рейдових перевірок суд зазначає таке. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Частинами чотирнадцятою та сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Автошлях Т12-15 це автомобільний шлях територіального значення в Кіровоградській області, який проходить територією Світловодського, Олександрійського та Петрівського районів, загальна довжина 70,8 км. У випадку, що розглядається зараз, рейдова перевірка проводилась в Олександрійському районі Кіровоградської області (м. Олександрія). Суд звертає увагу, що у направленні на рейдову перевірку № 009981 від 08.11.2021 р. (а.с. 49) зазначено про проведення перевірки в Олександрійському районі, а щотижневий графік проведення рейдових перевірок Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 07.11.2021 14.11.2021 (Кіровоградська область) (а.с. 48) містить зазначення місця рейдових перевірок м. Олександрія та відповідні райони. Крім того, товарно-транспортна накладна № 81121 ід 09.11.2021 р., на підставі якої здійснювалось перевезення, містить відомості про пункт навантаження м. Олександрія, Звенигородське шосе, 3, а пункт розвантаження м. Олександрія, Звенигородське шосе, 14, тобто перевезення вантажу (металевого контейнеру) здійснювалось по Звенигородському шосе у межах м. Олександрія. Відтак, є цілком необґрунтованими доводи апелянта про неправомірність проведення габаритно-вагового контролю на автодорозі Т-12-15. Надаючи оцінку доводам апелянта про проведення габаритно-вагового контролю не в пункті габаритно-вагового контролю, суд виходить з такого. Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879). Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками ( підпункт 9 пункту 2 Порядку № 879). У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879). За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Пунктом 11 Порядку № 879 встановлено, що місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків. Згідно з пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Вимоги до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. № 255, пунктами 3 та 4 якого передбачено, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований, зокрема вимірювальним обладнанням для вимірювання габаритних параметрів великогабаритних транспортних засобів. В цьому випадку 09.11.2021 р. габаритно-ваговий контроль проводився в пересувному пункті габаритно-вагового контролю із залученням вимірювальних засобів (рулетка вимірювальна фібергласова та рейка нівелірна), які пройшли повірку. Доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції проведення габаритно-вагового контролю не в пункті такого контролю, є цілком незмістовними, адже в ході розгляду справи доведено проведення габаритно-вагового контролю у пересувному пункті такого контролю із застосуванням вимірювального обладнання, яке пройшло повірку. Відтак, суд визнає неприйнятними доводи позивача про порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій як підстави вважати, що відсутні правові наслідки перевірки, зокрема, про протиправність оскарженої постанови. Наступним аргументом апелянта є недотримання строку застосування адміністративно-господарського штрафу. При цьому апелянт посилається на положення пункту 25 Порядку № 1567. Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Види адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 239 Господарського кодексу України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами. Згідно зі статтею 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу. Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. За своєю суттю накладене оскарженою позивачем постановою стягнення є адміністративно-господарською санкцією (адміністративно-господарським штрафом), відповідно така адміністративно-господарська санкція може бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Суд вважає цілком обґрунтованим зазначення судом першої інстанції, що інші, ніж встановлені частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути встановлені лише законом, проте спеціальним законом такі строки не встановлені, тому граничними строками застосування штрафу є строки, які передбачено ГК України. При цьому строк, який визначено приписами Порядку № 1567 як підзаконним нормативно-правовим актом, є строком розгляду справи про порушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а не строком накладення адміністративно-господарського штрафу. Суд зауважує, що позивачем в апеляційній скарзі не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн., а також в частині розподілу судових витрат, як й відповідачем не оскаржене судове рішення в частині скасування постанови на суму 17 000,00 грн., тому судом не надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Заява позивача про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час апеляційного перегляду справи, не може бути задоволена, оскільки апеляційна скарга позивача залишається без задоволення. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 р. в справі № 340/1274/22 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 р. в справі № 340/1274/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, стягнення моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 31.10.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 31.10.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко