Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/3973/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/3973/21 Номер провадження 22-ц/814/2280/22Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І. суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В., за участю секретаря: Владімірова Р.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку спрощеного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що у 2009 році без існування актового запису про шлюб Оболонським районним судом м.Києва винесено рішення про розірвання шлюбу, який нібито був зареєстрований в Придністровській Молдавській Республіці. 15 червня 2010 року Оболонським районним судом м. Києва у справі №2-4146 було прийнято рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки стягувача ОСОБА_2 , якої не існує. На підставі виконавчого листа №2-4146/2010 ДВС відкрило виконавче провадження №53568310 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. З огляду на те, що дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не існує, тому фактично не існує і стягувача (отримувача аліментів). Не дивлячись на це, в межах відкритого виконавчого провадження виконавча служба змушувала та спонукала його перераховувати кошти на утримання фактично неіснуючої особи. Внаслідок незаконних дій відповідача, його як боржника незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності, чим заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив в 1000000 грн. Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади задоволено частково. Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. Не погодившись з судовим рішенням, його оскаржила Державна казначейська служба України, яка в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при розгляді даної справи не можуть бути застосовані норми закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність відшкодувати позивачу спричинену моральну шкоду . Одночасно, наголошують на відсутності по справі будь-яких доказів, які б свідчили про факт порушення прав позивача, а також доводили б заявлений ним розмір моральної шкоди. Також судове рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в своїй апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невірно застосовані норми матеріального права, на підставі яких суд обрахував розмір завданої йому незаконним діями працівників виконавчої служби моральної шкоди, безпідставно занизивши розмір її компенсації. Зазначає, що правовою підставою заявлених вимог є незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, тому моральна шкода провинна відшкодовуватись згідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що численні постанови відповідача в межах примусового виконання рішення про стягнення аліментів є різновидом притягнення до адміністративної відповідальності по ст. 183 КУпАП, а відтак також спричиняло йому моральні страждання, розмір яких він визначив в справедливому та адекватному обсязі. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державної казначейської служби України та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2010 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.04.2010 року до досягнення повноліття. Із мотивувальної частини вище вказаного рішення суду вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував стягнення з нього аліментів, пояснивши суду, що на даний час у нього немає коштів та джерел існування, він ніде не працює. Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось та набрало законної сили. 24.06.2010 р. позивачем ОСОБА_2 було отримано виконавчий лист та пред`явлено його до примусового виконання в Лубенський міськрайонний ВДВС ( на даний час Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Згідно до виконавчого провадження №59646176 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4146/2010, виданого 24.06.2010 р. Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.04.2010 року і до досягнення повноліття, а саме про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, який нарахований до повноліття дитини у розмірі 121 721,79 грн. Державним виконавцем 25.07.2019 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 121 721,79 грн, яка утворилася на момент повноліття дитини. Під час виконання виконавчого провадження про стягнення аліментів державним виконавцем було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП за несплату аліментів на утримання дитини. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 квітня 2019 року, що набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183-1 ч. 1 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказані обставини встановлені Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.11.2020 року у справі №539/3403/19 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавської області про відшкодування моральної шкоди (т.1, а.с.14-18, 84-88). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір якої визначив з посиланням на принципи виваженості, розумності та справедливості. Колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції, про те вважає за необхідне змінити рішення в частині визначення порядку стягнення на користь позивача грошової компенсації за спричинену моральну шкоду. Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цього Кодексу). Суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що підставою для відшкодування моральної шкоди є складення адміністративного протоколу і подальше адміністративне провадження, яке в подальшому було закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, що свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі № 569/1799/16-ц,. Крім того, таке відшкодування моральної шкоди в даному випадкцу провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19). Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Вірно встановивши, що посадовити особами державної виконавчої служби ініціювалось та здійснювалось адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 183-1 КУпАП, його тривалість та подальше закриття провадження постановою суду з підстав відсутності складу правопорушенням в діях притягнутого, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось близько одного місяця, відчуття незахищеності та пригніченості у позивача внаслідок існування протоколу про його притягнення до відповідальності за несплату аліментів, необхідності вносити зміни в свій звичайний життєвий стан, у зв`язку з чим обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди в одну тисячу гривен. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги та правильно визначив розмір моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує підстави для скасування судового рішення. Так, не заслуговують на увагу доводи Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про безпідставність відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є достатньою правовою підставою для відшкодування і не може слугувати доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду, Відхиляючи вказане твердження, колегія суддів бере до уваги п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), в якому зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Як уже згадувалось, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво 18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Враховуючи вищевказані висновки Верховного суду, які є обов`язковим для застосування при вирішенні справ з побідними правовідносинами, суд першої івгнстан6ції дійшов обґрунтованих висновків про незаконність дій посадових осіб державної виконавчої служби, що в розумінні положень ст. 1174 ЦК України є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Разом з цим, судом не вірно викладено резолютивну частину рішення щодо порядку стягнення на користь позивача присуджених витрат за моральну шкоду, замість вірної вказівки про стягнення з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача, суд помилково вказав про стягнення з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди, у зв`язку з чим судове рішення в цій частині підлягає зміні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральної шкоди. Таким чином, необхідно стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. Одночасно, колегія суддів зауважує, що підстав для задоволення апеляційної скарги позивача в частині його не згоди з розміром відшкодування за спричинену моральну шкоду не має, оскільки при її визначенні судом першої інстанції були дотримані загальні засади розумності, справедливості, пропорційності та цілком враховано як тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке тривало близько одного місяця, так і характер отриманих позивачем страждань. Такі посилання в апеляційній скарзі як неврахування судом першої інстанції всього об`єму моральних страждань, неможливість через порушення життєвих зв`язків заробляти на життя, сплачувати комунальні послуги та утримувати свою сім`ю, не заслуговують на увагу, будь-якими доказами на підтвердження заявленого в позові розміру моральної шкоди не доведено, та можуть в даному випадку бути розцінені як намагання останнього отримати додатковий дохід за рахунок держави. Інші наведені у апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції та не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст. ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 червня 2022 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. Судові витрати у вигляді судового збору за апеляційну скаргу Державної казначейської служби України віднести за рахунок держави. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 31 жовтня 2022 року Судді: О. І. Обідіна С. Б. Бутенко О. В. Прядкіна