Постанова КЦС ВС № 487/10131/14-ц

Постанова Іменем України 28 жовтня 2022 року м. Київ справа № 487/10131/14-ц провадження № 61-1468св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., учасники справи: заявник - заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, суб`єкт оскарження - державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересовані особи: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконуючого обов`язки начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка Антона Ігоровича на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О., від 23 грудня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог скарги У квітні 2021 року заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Заводський ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)). Скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року задоволено позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до ОСОБА_2 , витребувано у відповідача земельну ділянку, площею 982 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0003, на АДРЕСА_1 та зобов`язано повернути її у комунальну власність Миколаївської територіальної громади. 26 жовтня 2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва видав виконавчий лист, на підставі якого 26 грудня 2017 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 55139946. 25 лютого 2021 року державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі. Посилаючись на те, що державний виконавець у порушення вимог статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» не передав земельну ділянку за відповідним актом належному власнику, заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури просив: - визнати неправомірними постанову від 25 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження та бездіяльність заступника начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка А. І. у виконавчому провадженні № 55139946; - скасувати постанову заступника начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка А. І. від 25 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55139946; - зобов`язати Заводський ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести виконавчі дії у виконавчому провадженні № 55139946 у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням на боржника покладено обов`язок повернути земельну ділянку у комунальну власність, а тому примусове виконання рішення мало здійснюватися за правилами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» (порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії). Оскільки вказана норма, на відміну від правил статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі), не передбачає складання акту приймання-передачі спірного майна, то реєстрація права власності територіальної громади на спірну ділянку у державному реєстрі свідчить про закінчення виконавчих дій та є достатньою підставою для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення скарги. Визнано постанову заступника начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55139946 неправомірною та зобов`язано усунути порушення і провести виконавчі дії у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження». Судове рішення мотивоване тим, що витребування та повернення майна свідчать про майновий характер спору, у зв`язку з чим порядок виконання судового рішення, яким передбачена передача стягувачу предметів, зазначених у ньому, визначений статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» та полягає у вилученні цих предметів у боржника, передачі їх стягувачу та складенні відповідного акта передачі. Оскільки державний виконавець не вчинив усіх дій, передбачених статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», та пунктами 22-24 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), то закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі є передчасним. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі виконуючий обов`язки начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюк А. І., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 20 січня 2022 року виконуючий обов`язки начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюк А. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 487/10131/14-ц із суду першої інстанції. У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що поняття «зобов`язати боржника повернути» та «передати стягувачу предмети, визначені рішенням суду» не є тотожними та порядок виконання таких рішень за процедурою, визначеною Законом України «Про виконавче провадження», є відмінним один від одного. Наголошує на тому, що рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим і керувався державний виконавець під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 лютого 2021 року. Звертає увагу, що рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року не має вартісного, грошового вираження, матеріально-правової вимоги позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про його майновий характер. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У відзиві, поданому до Верховного Суду, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Посилається на постанову Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 314/738/15-ц, у якій зазначено, що виконання судового рішення про витребування земельної ділянки повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що незважаючи на те, що судовий розгляд справи завершився, фактичне повернення земельної ділянки не відбулось. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року, зокрема, витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 982 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0003 ( АДРЕСА_1 ), та зобов`язано повернути її у комунальну власність Миколаївської територіальної громади. 26 жовтня 2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва видав виконавчий лист № 487/10131/14-ц, на підставі якого постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Бутенко А. В. від 26 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55139946. 18 травня 2018 року державний виконавець направив ОСОБА_2 вимогу про надання доступу до земельної ділянки для передачі ділянки у власність територіальній громаді, попередив боржника про відповідальність у разі невиконання нею вказаної вимоги. Вчинення виконавчих дій відкладалось, виконавче провадження зупинялось. Постановою заступника начальника Заводського ВДВС ум. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка А. І. від 25 січня 2021 року вчинення виконавчих дій поновлено. 25 січня 2021 року заступник начальника Заводського ВДВС ум. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюк А. І. направив Управлінню комунальної власності Миколаївської міської ради запит щодо підтвердження повернення у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельної ділянки, площею 0,0982 га, кадастровий номер 4810136300:12:001:0003 по АДРЕСА_1 . У відповіді на вказаний запит Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 26 лютого 2021 року повідомило, що 12 вересня 2018 року земельна ділянка зареєстрована за Миколаївською міською радою. 25 лютого 2021 року заступник начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюк А. І. прийнявпостанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням рішення в повному обсязі.

Позиція Верховного Суду За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 129, 1291 Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства. Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у ЦПК України, а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов`язковості судового рішення. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні. В силу частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. За встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні перебував виконавчий документ про виконання судового рішення про витребування земельної ділянки та зобов`язання її повернути у власність територіальної громади. У спорах про витребування й повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна власника), то ці вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер майнового спору (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20). У постановах від 30 травня 2018 року та від 14 січня 2020 року у справі № 2-690/11, від 13 листопада 2019 року у справі № 314/738/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення про витребування нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки) повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому поняття «витребування» відповідає поняттю «вилучення та передача предметів», вказаному у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення. Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 червня 2022 року в справі № 369/13690/20, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, вказаних у рішенні. Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про витребування майна та зобов`язання передати його власнику, не може свідчити що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки його виконання передбачає вчинення виконавцем дій щодо вилучення майна у боржника і передачі його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року, яке набрало законної сили, витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку та зобов`язано повернути її у власність Миколаївської територіальної громади, у зв`язку з чим виконання такого рішення, згідно із вищенаведеними висновками Верховного Суду, передбачало вчинення державним виконавцем дій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», а не обмежувалось лише перевіркою виконання рішення боржником, що спростовує доводи наведені у касаційній скарзі. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року підлягало примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту, а за відсутності таких дій закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») будепередчасним. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення справи. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу виконуючого обов`язки начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка Антона Ігоровича залишити без задоволення. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта