Постанова 4821 № 712/5756/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1400/22Головуючий по 1 інстанції Справа №712/5756/22 Категорія: 331500000 Борейко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідачаНовікова О. М., суддів:Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., за участю секретаря Любченко Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною заявою, обґрунтовуючи її тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та постійно проживає. За вказаною адресою також зареєстровані діти заявниці: дочка ОСОБА_3 , 1990 року народження, син ОСОБА_2 , 1978 року народження. ОСОБА_2 постійно проживає з заявницею та систематично вчиняє домашнє насильство у вигляді тілесних ушкоджень, побиттів, погроз, вчиняє сварки. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Останній кілька разів притягувався до адміністративної відповідальності, але продовжує вчиняти домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_1 . З метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 , вона звернулась до суду з вказаною заявою про видачу обмежувального припису. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , спілкуватись з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в будь-який спосіб. В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Строк обмежувального припису встановлено 6 (шість) місяців, тобто до 28 лютого 2023 року. Вирішено направити ОСОБА_2 до Черкаського місцевого центру соціальних служб (м. Черкаси, вул. Благовісна, 170) на проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, тобто до 30 листопада 2022 року включно. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Нікітюк А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вказав, що рішення суду є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції не повністю взяв до уваги аргументи заявлені заявницею в своїй заяві про видачу обмежувального припису та надані нею докази не дослідив належним чином. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує, що районний суд помилково дійшов висновку про неможливість задоволення вимог заявниці постраждалої особи щодо видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , а саме його прав на квартиру, в якій він зареєстрований та фактично проживає, є членом родини наймача квартири. Це позбавляє заявницю гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Адвокат зазначив, що пріоритет має бути надано безпеці постраждалої особи, а не праву власності кривдника, поведінка якого переходить у більш жорстку форму. За вказаних обставин просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.08.2022 в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) заявниці, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви в цій частині. Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Соснівської районної ради народних депутатів № 518 від 28 серпня 1996 року «Про зміну договору найму жилого приміщення», ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 , склад сім`ї - три особи: наймач - ОСОБА_1 , 1955 року народження; донька наймача - ОСОБА_3 , 1990 року народження, син наймача ОСОБА_2 , 1978 року народження. ОСОБА_1 в своїй заяві зазначила, що ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає разом з нею в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. 16 січня 2022 року близько 09 годин 57 хвилин в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 відключив водопостачання до квартири, тобто вчинив економічне насильство щодо заявника. 27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516789. Крім того, 06 січня 2022 року близько 15 годин 30 хвилин в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 умисно наніс тілесні ушкодження заявниці, чим спричинив фізичне насильство. 27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516788 та терміновий заборонний припис серії АА № 195193 стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк п`ять діб з 13 години 30 хвилин 27 січня 2022 року до 13 години 30 хвилин 31 січня 2022 року про заборону кривднику контактувати з постраждалою особою в будь-який спосіб. Згідно виписки №287 КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 12 січня 2022 року, діагноз ОСОБА_1 : струс головного мозку; супутні захворювання: поверхнева травма волосистої частини голови. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2022 року у справі № 712/1274/22 залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 гривень. Статтею 53 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) передбачено, що сторони (держави) вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб належні обмежувальні або захисні приписи були доступними для жертв усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції. Застосування цієї статті означає, що суд має право видати обмежувальний припис незалежно від результатів цивільного, адміністративного чи кримінального провадження. У національному законодавстві України такий юридичний інструмент протидії домашньому насильству, як видача обмежувального припису стосовно кривдника, який вчинив домашнє насильство або насильство за ознакою статі, передбачений статтями 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 21-5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Порядок застосування цього юридичного інструменту судами встановлений гл. 13 розд. ІV ЦПК України «Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису». Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України від 7.12.2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 вказаного Закону України до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону). Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIII визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 26 цього ж Закону України рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. З урахуванням змісту вказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Крім того, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність. У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) вказано, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановивши, що надані ОСОБА_1 докази підтверджують обставини застосування відносно неї заінтересованою особою у справі психологічного насильства в розумінні Закону України № 2229-VIII, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 в частині заборони спілкування з його матір`ю ОСОБА_1 . При цьому, судом було обґрунтовано вказано, що на підставі зібраних та ретельно досліджених доказів у справі, а також допитаних свідків, вбачається, що існує тривалий сімейний конфлікт між заявником та заінтересованою особою, який виникає в ході спілкування та переходить в словесну суперечку, що призводить до сварок та конфліктів як з боку заявниці, так і з боку ОСОБА_2 . Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься у другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року). ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Судом встановлено, що іншого житла ОСОБА_2 не має. Також відсутні докази наявності у нього офіційного джерела доходів для найму іншого житла. Фактично квартира АДРЕСА_3 про АДРЕСА_4 є єдиним житлом ОСОБА_2 і позбавлення його вказаного житла у такий спосіб є порушенням його конституційних прав. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що саме заборона спілкування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є необхідною та достатньою для забезпечення прав заявниці на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, а втручання у права і свободи заінтересованої особи внаслідок застосування обмежувальних заходів не буде непропорційним, враховуючи, що ці заходи є спеціальним засобом правового захисту прав потерпілої особи від домашнього насильства, який передбачений Законом України № 2229-VIIІ. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 відповідає вимогам закону. Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається заявниця ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді