Постанова 4816 № 589/5280/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2022 року м.Суми Справа №589/5280/21 Номер провадження 22-ц/816/1061/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство «Шосткинський завод «Імпульс», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2022 року, у складі судді Лєвші С.Л., ухвалене у м. Шостка, В С Т А Н О В И В: 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Шосткинський завод «Імпульс» (далі ДП «ШЗ «Імпульс»), який був уточнений 05 травня 2022 року, про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 29611 гривень 65 копійок за період з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що наказом директора ДП «ШЗ «Імпульс» №1675к від 08.12.2021 «Про відсторонення від роботи» він був відсторонений від роботи майстра на ДП «ШЗ «Імпульс» з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати у зв`язку із ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 на строк до надання сертифіката про вакцинацію або довідки про абсолютні протипоказання до щеплень (форма №028-1/0), або до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. В тексті цього наказу зазначено, що наказ виданий згідно із ст. 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року за №1645-ІІІ та Постанови КМУ від 09.12.2020 за №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вважав зазначений наказ незаконним в частині, що стосується його, та таким, що прийнятий з порушенням норм трудового законодавства та його прав, тому просив визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи, зобов`язати виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити. У доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем зобов`язання проходити щеплення немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення ОСОБА_1 з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Крім того, вимога надати такі дані щодо стану свого здоров`я суперечить ст.39 1 «Основи законодавства України про охорону здоров`я», відповідно до якої людина має право на таємницю про стан свого здоров`я. В ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не вказано, що щеплення від COVID-19 є обов`язковим, так як вакцинація від COVID-19 не включена в календар щеплень. До компетенції МОЗ України входить повноваження визначати перелік професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, а профілактичне щеплення від COVID-19 не є обов`язковим, тому в постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 немає прямої вказівки відстороняти від роботи. Судом не враховано, що профілактичні щеплення, які затверджені наказом МОЗ № 595, дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами. Безспірним є той факт, що лікарські засоби від коронавірусної хвороби COVID-19 на теперішній час знаходяться в стадії клінічного випробовування з метою дослідження їх для оцінки на ефективність та безпечність. Відтак, в сенсі ст.ст.3, 28 Конституції України, клінічні випробування на громадянах лікарських засобів без їх вільної згоди з застосуванням будь-яких засобів примусу є протизаконним. Доводить, що його відсторонення від роботи є незаконним, а позовні вимоги є обгрунтованими. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що повідомлені ним причини неявки до суду апеляційної інстанції визнані не поважними. Доказів свого важкого матеріального становища та неможливості з`явитися в судове засідання апеляційного суду представника ОСОБА_2 позивачем не надано. Посилання на неможливість з`явитися в судове засідання у зв`язку з воєнним станом, також не є поважною причиною неявки, оскільки судові засідання у Сумському апеляційному суді відбуваються у звичайному режимі. Крім того, як позивач, так і його представник мають право брати участь у судовому засіданні поза його межами власними засобами, проте таким правом не скористались. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи виданий відповідачем відповідно до норм чинного законодавства та не порушує право позивача на працю, а тому підстави для його скасування відсутні. Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від основної вимоги, а тому не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 07 жовтня 2008 року працює на посаді майстра випробувальної станції на ДП «ШЗ «Імпульс» (а.с. 11-13). Листом відповідача від 17.11.2021 №172/100 ОСОБА_1 було повідомлено про обов`язкове щеплення проти СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та роз`яснено наслідки непроходження вакцинації у зазначений термін у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 44). Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було повідомлено позивача про те, що він, як майстер випробувальної станції, входить до кола працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а у випадку ухилення чи відмови від вакцинації його буде відсторонено від роботи у встановленому законом порядку. Наказом директора ДП «ШЗ «Імпульс» №1675к від 08.12.2021 - ОСОБА_1 , майстра, було відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати, до моменту усунення ним причин відсторонення. Підставою відсторонення від роботи зазначено Наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягає обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 із змінами і доповненнями внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 №2393 (а.с. 5-10). Також встановлено, що у ОСОБА_1 щеплення відсутнє, від його проведення він відмовився та не надав доказів про наявність у нього абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно з п. п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90). COVID-19 було віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за № 521, яким розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, було доповнено пунктом 39 такого змісту: «39. COVID-19». Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» . З метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 (п. 6 Переліку). До цього переліку входить відповідач. Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 року, яка набрала чинності з 08.11.2021 року, внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 та доповнено її пунктом 41-6, згідно з яким на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу». Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Відтак, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України ОСОБА_1 , як працівник підприємства, включеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Як встановлено судом, позивача було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення із зазначенням строку відсторонення - до усунення причин відсторонення. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис. ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або документів, які вказували на протипоказання до щеплення. Отже, правильним є висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 ухилився від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, у зв`язку з чим відповідно до положення ст. 46 КЗпП України відповідач правомірно відсторонив його від роботи без збереження заробітної плати. Доводи апеляційної скарги дублюють доводи позовної заяви, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення. За встановлених обставини справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при відстороненні позивача від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, і підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування немає. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає. При цьому, колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи викладене, суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 382, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: О. І. Собина С. С. Ткачук