Постанова 4824 № 758/4403/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 758/4403/22 провадження № 33/824/3258/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року в складі судді Ікорської Є. С. в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн. 04.10.2022 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення скасувати, справу провадженням закрити на підставі п.1.ч. 1 ст. 247 КУпАП. До апеляційної скарги ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Посилається на ті підстави, що адвокатом Воляник Н. В. вчасно була подана апеляційна скарга, однак направити повноваження вона не могла, так як віддала оригінали документів у справу, а через хворобу на коронавірус не могла зробити ксерокопії документів, що підтверджують її повноваження. 26.09.2022 адвокат Воляник Н. В. отримала постанову судді Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року про повернення справи, про що йому було повідомлено. Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Таким чином, згідно з положеннями КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З огляду на те, що оскаржувана постанова була винесена 12 серпня 2022 року, кінцевим строком для подання апеляційної скарги було 22 серпня 2022 року. Подавши апеляційну скаргу 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 пропустив встановлений ч.2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження. Доводи заявника про те, що його адвокат Воляник Н. В., вчасно подавши апеляційну скаргу, не змогла до неї надати документи на підтвердження своїх повноважень на її подання, оскільки оригінали цих документів знаходились у справі, а надати їх копії вона не змогла через хворобу, є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воляник Н. В. подала апеляційну скаргу, до якої не надала доказів на підтвердження своїх повноважень. До матеріалів справи в суді першої інстанції адвокатом Воляник Н. В. було надано лише ордер від 13 липня 2022 року на ведення справи у Подільському районному суді м. Києва, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також угоду про надання правової допомоги від 13 липня 2022 року про захист прав ОСОБА_1 у Вищому спеціалізованому суді України з кримінальних справ, в Подільському суді по справі №758/4403/22 (а.с. 33-35). Жодного доказу того, що адвокат Воляник Н. В. має право оскаржувати судове рішення в справі №758/4403/22 в апеляційному порядку, матеріали справи не містили. Адвокат Воляник Н. В. є фахівцем в галузі права, а відтак обізнана з нормами права та зобов`язана їх дотримуватися, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Воляник Н. В. на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року повернуто особі, яка її подала (а.с. 54,55). До заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано доказів того, що адвокат Воляник Н. В. не могла надати документи на підтвердження її повноважень у Київському апеляційному суді через хворобу на коронавірус. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). За відсутності належних доказів того, що ОСОБА_1 з поважних причин не міг подати апеляційну скаргу у строк, визначений законом, правові підставі для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні. Враховуючи вищезазначене, визначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки суду не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, а тому в поновленні строку на оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 рокуслід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути особі, що її подала. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись ч.2 ст. 294 КУпАП суд постановив: Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року. Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк