Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/7351/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/7351/21 пров. № А/857/10605/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород, проголошено 12:08:56) у справі № 260/7351/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Пенсійного фонду України про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 01 грудня 2021 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.03.2021 за №921050114600 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Пенсійний фонд України здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплачувати з 01.04.2021р. пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки прокуратури Закарпатської області №21-33-вих.210 від 16.03.2021, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Пенсійний фонд України виплатити ОСОБА_1 одним платежем різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Позов обгрунтовує тим, що внесені зміни до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та ч. 2 ст. 86 Закону № 1697- VII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Вказує, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та ст. 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ або ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Відсотковий розмір його пенсії визначений на момент призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001, при подальшому перерахунку розмір пенсії не повинен змінюватися та визначається, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати та до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії. Законом України від 02.03.2015 №213- VII внесено зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч. 15 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналіз норми вказує на те, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією. Також, абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана редакція абз.6 ч. 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016. При цьому, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року. З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а обмеження десятьма прожитковими мінімумами суттєво звужує його конституційні права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції у період дії воєнного стану забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги. Таким чином, у позивача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, позивач, не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих їм щодо забезпечення процесуальні можливості доступу до суду такими правами не скористалася без поважних причин. З огляду на приведені обставини справи, апеляційний суд вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи, порушення права на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг. З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач працював в органах прокуратури та з 03 березня 2010 року отримує пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.91, який діяв на той час у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати. 16 березня 2021 року позивач отримав від Закарпатської обласної прокуратури довідку 21 № 33-вих.21 про розмір заробітної плати, що зараховується для перерахунку пенсії, який склав 72 800,00 гривень. 29 березня 2021 року рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області № 921050114600, на підставі заяви від 24 березня 2021 року, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури 21 № 33-вих.21 від 16 березня 2021 року у розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати. Одночасно з цим, відповідачем призначено пенсію до виплати в розмірі 17690,00 гривень, з урахуванням обмеження в 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. 25 червня 2021 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом № 2869-2731/Б-02/8-0700/21 надало відповідь на заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року, в якій зазначають, що 24.03.2021 року було подано заяву про перерахунок пенсії та довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) Закарпатської обласної прокуратури 21№33-вих.21 від 16.03.2021 року, на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, керуючись частиною 2 статті 86 Закону розмір пенсії ОСОБА_1 , обчислений в розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та становить 43680,00 грн. (72800,00 х 60%). Також в складових пенсії наявна доплата в сумі 8736,00 грн. - підвищення за статус особи, яка постійно проживає в населеному пункті, якому надано статус «гірського» населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (43680,00 х 20%). У відповідності до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону з 01.04.2021 року розмір пенсії становить 17690,00 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2021 року. Зі збільшенням прожиткового мінімуму розмір пенсії також буде підлягати підвищенню. Отже, розмір пенсії за вислугу років обраховано відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на дату проведення перерахунку. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. На час призначення позивачу пенсії (2010 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у відповідній редакції (Закон №1789-ХІІ), якою встановлювалось, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70». Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60». За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 1 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України. Водночас, 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015. З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів. Отже, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII. У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20. Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. Щодо застосування при перерахунку пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. Колегія суддів зазначає, що положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Суд апеляційної інстанції вказує, що з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром, а тому, на думку колегії суддів пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII. Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні правові висновки у постанові Верховного Суду у справі № 420/1468/21 від 27 січня 2022 року. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі № 260/7351/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.