Постанова 4857 № 300/6211/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/6211/21 пров. № СК-А/857/20830/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо не закінчення виконавчого провадження №57169452 в частині скасованої рішенням суду постанови про накладення штрафу від 01.10.2019 на сумі 66 087,57 гривень в тому ж виконавчому провадженні та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить його скасувати. В апеляційній скарзі зазначає, що постанова про накладення штрафу від 01.10.2019, винесена державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів є окремим виконавчим документом. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відповідно до п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Оскільки, постанова про накладення штрафу ВП №57169452 від 01.10.2019 є виконавчим документом, винесеним в рамках виконавчого провадження №57169452, за рахунок якого збільшилася заборгованість позивача у виконавчому провадженні, скасована рішенням суду, то виконавче провадження в частині стягнення скасованого штрафу має бути закінченим. Також, апелянт зазначає, що підлягає стягненню з відповідача моральна шкода в розмірі 10 000,00 гривень, зважаючи на обсяг та тривалість протиправних діянь відповідача, його не об`єктивність та упередженість У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.07.2016 у справі №461/3787/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 14500 гривень щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.06.2016 до досягнення дитиною повноліття. 21.08.2018 Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 18.07.2016 у справі № 461/3787/16-ц. Розглянувши заяву про примусове виконання 07.09.2018 державним виконавцем Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Борис Ю.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57169452 щодо примусового виконання виконавчого листа № 461/3787/16-ц, виданого 21.08.2018 року Галицьким районним судом м. Львова. У подальшому, державним виконавцем Борис Ю.Б. при примусовому виконанні зазначеного виконавчого документу, за умов встановлення факту утворення (допущення) боржником заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суми відповідних платежів за один рік, яка згідно розрахунку державного виконавця станом на 01.09.2020 складала 330 437,86 гривень, 01.10.2019 винесено постанову про накладання штрафу на позивача у розмірі 66 087,57 гривень, що складає 20% від суми заборгованості в користь стягувачки ОСОБА_2 . Дані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2019 у справі №300/2050/19, яке набрало законної сили 03.03.2021. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2019, залишене постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 без змін, у справі №300/2050/19 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо винесення постанови про накладення штрафу від 01.10.2019 в межах виконавчого провадження ВП № 57169452; визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Борис Ю.Б. про накладення штрафу ВП № 57169452 від 01.10.2019. Згідно листа Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 за №10-09/809/21/04, наданого на адвокатський запит представника позивача Матвіїв Є.І., копія постанови суду від 03.03.2021 надіслана судом 10.03.2021 на електронну адресу Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції. Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на момент звернення ОСОБА_1 18.10.2021 до суду із вказаним позовом, постанова державного виконавця про накладення штрафу ВП №57169452 від 01.10.2019 міститься серед переліку документів виконавчого провадження №57169452 (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors). Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) являється сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (частина 1 статті 3 Закону №1404-VIII). Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частинами 1 та 3 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. За приписами частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Борис Ю.Б. 07.09.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57169452 про примусове виконання виконавчого листа №461/3787/16-ц, виданого 21.08.2018 Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 14500,00 гривень щомісячно, починаючи з 06.06.2016. У зв`язку із допущення боржником заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суми відповідних платежів за один рік, яка згідно розрахунку державного виконавця станом на 01.09.2020 складала 330 437,86 гривень, в межах виконавчого провадження №57169452, 01.10.2019 державним виконавцем прийнято постанову про накладання штрафу на позивача у розмірі 66 087,57 гривень, що складає 20% від суми заборгованості в користь стягувачки Мединської Е. Вказана постанова про накладення штрафу оскаржена боржником у судовому порядку, та за наслідком чого рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2019 у справі №300/2050/19 визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Борис Ю.Б. про накладення штрафу ВП №57169452 від 01.10.2019. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2019 набрало законної сили 03.03.2021, за наслідками апеляційного оскарження. У даній спірній ситуації, судом першої інстанції враховано, що згідно частин 1 і 4 статті 8 Закону №1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. Особливості виконання рішень про стягнення аліментів, поряд з іншим, визначені розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02.042012 за №512/5 (надалі по тексту також Інструкція №512/5). За вимогами пунктів 1, 4, 5 виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону №1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець, серед іншого, виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників. Виконавче провадження №57169452 відкрите державним виконавцем по примусовому виконанні виконавчого листа №461/3787/16-ц, виданого 21.08.2018 Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення із ОСОБА_1 аліментів, постанова про накладення штрафу №57169452 від 01.10.2019 прийнята відповідачем в межах виконавчого провадження №57169452 з виконання виконавчого листа №461/3787/16-ц від 21.08.2018. Так, відповідно до пунктів 8, 9 і 10 Інструкції №512/5 виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції №512/5 та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження. Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону №1404-VIII, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягнення виконавцем штрафу з боржника проводиться після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. У випадку, якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону №1404-VIII, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню. За змістом пунктів 1 і 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню можуть бути як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, так і постанови державних виконавців про накладення штрафу. Як вірно зауважив суд першої інстанції, відображення в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відомостей щодо скасованої судом постанови про накладення штрафу від 01.10.2019, жодним чином не порушує права чи інтереси позивача, оскільки за наявною інформацією в даній системі, державним виконавцем не вчинялись жодні виконавчі дії, в тому числі щодо стягнення суми штрафу. Окрім того, представником позивача не наведено будь-якої норми права, встановленої законом чи нормативно-правовим актом, яка б визначала порядок чи обов`язок вилучення з Автоматизованої системи виконавчих проваджень постанови про накладення штрафу, яка прийнята в межах виконавчого провадження, та не являється окремим виконавчим документом. Згідно долученого відповідачем розрахунку сплати аліментів, судом першої інстанціїне встановлено включення державним виконавцем до заборгованості суми штрафу за постановою від 01.10.2019. Також, як вірно зазначено судом, що ані норми Закону «Про виконавче провадження», ані положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, в тому числі Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за №2432/5, не містять обов`язку державного виконавця, у випадку скасування в судовому порядку постанови про накладення штрафу, яка не являється окремим виконавчим документом, вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження в частині скасованої постанови чи будь-які інші дії по виключенню такої постанови із Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу посилання позивача на пункт 5 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, як на підставу для закінчення виконавчого провадження №57169452 в частині постанови про накладення штрафу. Згідно приписів пункту 5 частини 1, частини 2 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У виконавчому провадженні №57169452 здійснюється примусове виконання виконавчого листа №461/3787/16-ц, виданого 21.08.2018 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення із позивача аліментів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що виконавче провадження, щодо виконання постанови про накладення штрафу не відкривалось ні окремо, ні в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.07.2016, на підставі якого видано виконавчий лист, не скасоване, в тому числі відомості з приводу визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відсутні. Як вірно вважав суд першої інстанції, що не заслуговують на увагу твердження представника позивача про порушення державним виконавцем абзацу 15 підпункту 1 пункту 8 Розділу І Положення №2432/5, так як ідентифікація постанови про стягнення штрафу від 01.10.2019 в системі обліку виконавчих документів Автоматизованої системи виконавчих провадження за відповідною категорією стягнення (характером зобов`язання), зокрема, стягнення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів, у спірному випадку може бути вчинене відповідачем лише при умові виокремлення такої постанови в окреме виконавче провадження після завершення/закінчення основного виконавчого провадження №57169452. Іншої умови вчинення виконавчих дій положення Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5 не передбачають. Відповідно до положень частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Суд вірно вважав, що не підлягає задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки задоволенню не підлягає вимога, щодо протиправної бездіяльності, то відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №300/6211/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула