Постанова 4857 № 140/7432/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7432/21 пров. № А/857/10224/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (суддя першої інстанції Смокович В.І., м. Луцьк, повний текст рішення складено 16.02.2022) В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовом (із урахуванням уточнення позовних вимог від 20 вересня 2021 року) до ОСОБА_1 про стягнення в дохід місцевого бюджету Луцької об`єднаної територіальної громади податкового боргу в сумі 220206,50 грн . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статей 16, 36, 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318. З метою погашення податкового боргу була сформована та надіслана податкова вимога від 23 грудня 2020 року №23023-17, однак податковий борг не був погашений. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у задоволенні позову було відмовлено повністю. Не погодившись із таким рішенням, його оскаржив позивач. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідач у встановленому порядку не сплатив до бюджету податкові зобов`язання, які є узгодженими. Посилання суду першої інстанції на недоведеність отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень є безпідставними, оскільки у матеріалах справи є докази надсилання їх рекомендованими листами з повідомленнями про вручення. Отже, є підстави для стягнення податкового боргу у судовому порядку. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, безпідставність доводів апеляційної скарги. Звернув увагу суду на той факт, що на корінцях податкових повідомлень-рішень не зазначено дати отримання цих документів платником. Також у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 4 травня 2020 року, яким податковий орган підтверджує надіслання податкових повідомлень-рішень, зазначено номери податкових повідомлень-рішень без частини, яка вказує на код територіального органу податкової служби за місцем обліку якого має сплачуватися орендна плата. Отже, податків зобов`язання не набули статусу узгоджених, а так відсутні підстави для їх сплати. У судове засідання відповідач не з`явився, просив апеляційний суд розглянути справу за його відсутності, про що вказав у відзиві. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 13 квітня 2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку ГУ ДПС у Волинській області як платник податків та платник єдиного внеску (а.с. 18-19). Згідно розрахунку сум податкового боргу, наданого позивачем, за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в загальному розмірі 220206,50 грн (а.с. 6). Вказані обставини контролюючий орган також підтверджує довідкою про наявність податкового боргу та інтегрованою карткою платника податків за платежем орендна плата з фізичних осіб (а.с. 16-17). Із метою стягнення наявної заборгованості, ГУ ДПС у Волинській області, керуючись підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пунктом 87.11 статті 87, пунктом 95.3 статті 95 ПК України, звернулось із позовом до суду. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про неузгодженість податкових зобов`язань і відсутність підстав для стягнення податкового боргу. Апеляційний суд з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи. За приписами підпункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Як видно з матеріалів справи, податковий борг відповідача по орендній платі з фізичних осіб виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318 на суму 55242,42 грн, від 06 травня 2020 року №82365-5533-0318 на суму 55242,42 грн, від 06 травня 2020 року №82366-5533-0318 на суму 55242,42 грн та від 06 травня 2020 року №82367-5533-0318 на суму 55242,42 грн (а.с. 9, 11, 13, 15). Згідно інтегрованої картки платника по орендній платі за 2020 рік, з урахуванням наявної переплати в сумі 757,18 грн, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним платежем становить 220206,50 грн . Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок з плати за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Згідно пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу. Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.. Із метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Волинській області сформувало податкову вимогу форми «Ф» від 23 грудня 2020 року №23023-17 на суму 220206,50 грн, яка була надіслана у встановленому порядку за місцем проживання ОСОБА_1 та згідно рекомендованого повідомлення про вручення отримана відповідачем 28 грудня 2020 року (а.с. 7). Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги. Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Враховуючи викладене, за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов`язує виникнення у фізичної особи обов`язку сплатити грошове зобов`язання із фактом особистого вручення їй чи законному представникові податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням. Слід зауважити, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг, оскільки такі не є предметом такого правового спору. У межах цього спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з`ясуванню і підстави його виникнення, зокрема наявність податкових повідомлень-рішень, чинних на час звернення з позовом про стягнення боргу. При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №2а-11893/10/1370, від 04 квітня 2019 року у справі №2а-3545/11/1370. Пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (далі Порядок №1204), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється: 1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення); 2) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, у разі надіслання податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення); 3) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, у разі надіслання документа засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» відповідно до пункту 42.4 статті 42 Кодексу (починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення). При цьому квитанція про доставку в текстовому форматі, що свідчить про дату та час доставки документа платнику податків, прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (у разі направлення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення). Таким чином, податковий орган при направленні на адресу фізичної особи (місце проживання або останнє відоме місцезнаходження) податкового повідомлення-рішення поштою повинен відобразити дату відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення та прикріпити до нього повернуте повідомлення про вручення, в якому зазначається дата вручення або причини невручення. Відтак, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо. Як видно з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318 були надіслані у встановленому порядку за місцем проживання відповідача та отримані останнім 14 травня 2020 року. На підтвердження факту надіслання податкових повідомлень-рішень податковим органом подано до суду копію зворотнього поштового повідомлення про вручення ОСОБА_1 відправлення зі штриховим кодом 4302452775230, в якому чітко зазначено номери надісланих податкових повідомленьрішень: №82364-5533, №82365-5533, №82366-5533, №82367-5533. Апеляційний суд вважає, що неповне зазначення номерів податкових повідомлень-рішень (а саме відсутність частини 0318, яка вказує на код територіального органу податкової служби, за місцем обліку якого у даному випадку має сплачуватися орендна плата з фізичних осіб), не спростовує факту надсилання вказаних повідомлень-рішень № 82364-5533/0318, №82365-5533/0318, №82366-5533/0318, №82367-5533/0318 від 6 травня 2020 року та їх отримання відповідачем. Апеляційний суд зауважує, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 наявна необхідна ідентифікуюча інформація щодо змісту відправлення, яка підтверджує факт надіслання саме цих податкових повідомлень-рішень відповідачу. Слід також вказати, що сам відповідач не спростовує факту отримання ним вказаного поштового відправлення. Також апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на недотримання положень Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків через відсутність на корінцях податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318 зазначеної дати отримання цих документів платником податків, оскільки дане порушення є формальним і факт отримання надісланих платнику поштовим зв`язком повідомлень-рішень 14 травня 2020 року підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням дати та підпису адресата ОСОБА_1 . Отже, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази отримання платником податків зазначених податкових повідомлень-рішень та неоскарження їх у встановленому порядку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що грошове зобов`язання, щодо стягнення якого контролюючий орган звернувся із позовом до суду, не набуло статусу узгодженого. Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача узгодженого податкового боргу, його несплату відповідачем у встановленому порядку після надіслання йому податкової вимоги від 23 грудня 2020 року № 23023/13, є підстави для стягнення податкового боргу в сумі 220206, 50 грн у судовому порядку. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому його необхідно скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету Луцької об`єднаної територіальної громади податковий борг в сумі 220206,50 грн (двісті двадцять тисяч двісті шість гривень п`ятдесят копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 31.10.2022 у зв`язку з тимчасовою відсутністю судді Затолочного В.С. та судді Качмара В.Я.