Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/21261/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2022 року м. Рівне Справа № 569/21261/21 Провадження № 22-ц/4815/803/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого судді: Боймиструка С.В. суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Мороз А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати недійсним односторонній правочин АТ "Альфа-Банк", як поточного кредитора, яким проведено реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року, розмір яких визначений рішенням Рівненського міського суду від 27 грудня 2019 року у справі № 569/1654/15-ц. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 6 серпня 2008 року між нею та ВАТ "Сведбанк" був укладений кредитний договір №1701/0808/71-119, за умовами якого вона отримала кредит в сумі 66000 доларів США зі сплатою 12,5 % з кінцевим строком повернення кредиту 5 серпня 2023 року. Внаслідок укладення між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами та між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" договору купівлі-продажу прав вимоги відповідач набув статусу нового кредитора за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року. Згідно рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2019 року у справі № 569/1654/15-ц частково задоволено позов АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року в розмірі 44036,83 доларів США. Відповідно до Закону України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" нею подано заяву про проведення реструктуризації за кредитним договором. Листом № 80966-34-б/б від 17 вересня 2021 року відповідач повідомив про здійснення реструктуризації. В результаті виконання умов реструктуризації банком прощено (анульовано) загальну суму кредитної заборгованості 2274486,44 грн. за власним рішенням банку до закінчення строку позовної давності, в тому числі: основна сума боргу 786062,96 грн. відсотки 387657,03 грн. комісії/штрафи/пені 11000776,45 грн. Проведену відповідачем реструктуризацію вважає необґрунтованою та такою, що суперечить положенням Закону N 1381-IX. Відповідачем неправомірно нараховано прощену (анульовану) загальну суму кредитної заборгованості у розмірі 2274486,44 грн. зокрема комісії/штрафи/пені 11000766,45 грн. Реструктуризація зобов`язання за кредитним договором має відбуватися з урахуванням розміру заборгованості, встановленої судом. Проведення реструктуризації у запропонованому відповідачем варіанті суперечить нормам законодавства, порушує її права, створює додаткове фінансове навантаження та штучно збільшує розмір існуючої заборгованості. Рішенням Рівненського міського суду від 22 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство "Альфа-Банк" провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року, розмір яких визначений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2019 року у справі № 569/1654/15-ц. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь держави 908 грн. судового збору. Вважаючи рішення суду в частині задоволених позовних вимог незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник Акціонерного товариства Альфа-Банк оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем дотримані форма та порядок проведення реструктуризації, передбаченої у п.7 розділу IV Закону України Про споживче кредитування . З положень Закону випливає, що у кредитора відсутнє право на укладення правочину на проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором. Дії кредитора щодо проведення реструктуризації та умови такої реструктуризації визначаються на підставі кредитного договору, визначених кредитором умов реструктуризації та ЗУ Про споживче кредитування . Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №761/16124/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103133074) вказує, що з моменту винесення рішення про стягнення заборгованості не є припиненим, та Банк не втрачає право нараховувати відсотки за договором та інші нарахування. Рішення про стягнення грошового боргу лише надає праву вимоги кредитора ознак безпосередньої примусовості у реалізації, нічого не змінюючи у змісті самого спірного правовідношення. Відповідно вважає, що висновок суду першої інстанції про виникнення між сторонами зобов`язання не з умов договору, а з рішення суду про стягнення заборгованості є помилковим. При проведенні реструктуризації Банк керується виключно положеннями Закону, яким передбачено порядок проведення реструктуризації, та визначено розмір зобов`язання, як підставу проведення реструктуризації. Покликаючись на п.7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ Про споживче кредитування стверджує, що законом не передбачено обов`язку проведення реструктуризації на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, а виключно з підстав нарахування заборгованості за умовами договору та у випадку відсутності простроченої заборгованості станом на 01.01.2014 року та у випадку її погашення та виключно у разі надання повного переліку документів, визначених Законом, що і було зроблено Банком. Вважає, що позивачем добровільно сплачено грошові кошти в сумі 1600 доларів США саме з метою виконання вимог закону щодо відсутності заборгованості станом на 1 січня 2014 року, відповідно до графіку погашень, який є невід`ємною частиною кредитного договору, а не для часткового виконання судового рішення. Крім того, позивач, звернувшись до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду від 27 грудня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню, погодилась з проведеною реструктуризацією та скористалась правами, наданими законом, для врегулювання питання наявності виконавчого документа про стягнення кредитної заборгованості, яка була реструктуризована. Також, доводить про відсутність доказів порушення прав та інтересів Позивача та зазначає про відсутність такого способу захисту як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів). На підставі викладеного просить скасувати рішення місцевого суду в оскаржуваній частині та відмовити у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 6 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1701/0808/71-119, за умовами якого позивач отримала кредит в сумі 66000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом з кінцевим строком повернення кредиту 5 серпня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 6 серпня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 1701/0807/71-119-Z-1, відповідно до умов якого в іпотеку банку передана квартира загальною площею 66 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, згідно з яким АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, в тому числі по кредитному договору № 1717/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року, укладеному між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» уступив, а ПАТ «Альфа Банк» набув права вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року. Рішенням Рівненського міського суду від 27 грудня 2019 року у справі № 569/1654/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року в розмірі 44036,83 доларів США. За вказаним рішенням 28 липня 2020 року Рівненський міський суд видав виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 44036,83 доларів США та судових витрат в розмірі 3654 грн. 15 липня 2021 року позивач подала АТ «Альфа-Банк» заяву про реструктуризацію зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, відповідно до п.7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року). Листом № 80996-34-б/б від 17 вересня 2021 року АТ «Альфа-Банк» повідомив позивача про відповідність поданих нею документів вимогам п.7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а також надав інформацію про умови здійсненої реструктуризації та новий графік платежів. Відповідно до зазначеного листа відповідача реструктуризація зобов`язань здійснена на таких умовах: сума заборгованості зі сплати кредиту за кредитним договором становить 902883,83 грн., з яких: реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту - 347438,96 грн., реструктуризована сума заборгованості за процентами - 555443,87 грн. Розмір процентів за користування кредитом встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні та станом на дату проведення реструктуризації, збільшеному на один процентний пункт, становить 9,27 процентів річних. В результаті виконання умов реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, договір № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року, банком буде прощено (анульовано) загальну суму кредитної заборгованості 2274486,44 грн. за власним рішенням банку до закінчення строку позовної давності, в тому числі: основна сума боргу 786062,96 грн., відсотки 387657,03 грн.; комісії/штрафи/пені 11000776,45 грн. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про споживче кредитування», реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту. Внаслідок проведення реструктуризації на підставі п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», відбувається зміна зобов`язань позичальника за договором про споживчий кредит, а отже, така реструктуризація є правочином в розумінні ст.202 ЦК України. При цьому, цей правочин є двостороннім договором, оскільки реструктуризація здійснюється кредитором на вимогу позичальника відповідно до пп.3 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» умов. Законом України «Про споживче кредитування» в редакції від 23 квітня 2021 року прямо передбачена можливість і обов`язковість для кредитора укладення договору про реструктуризацію за наявності визначених п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» умов. Слід погодитись з висновком місцевого суду, що формою договору про реструктуризацію є лист з інформацією про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації, який надсилається кредитором позичальнику відповідно до пп.12 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», що й було виконано банком. Таким чином, у спірних правовідносинах, законодавець прямо визначив в законі обов`язковість та порядок укладення договору реструктуризації й умови за яких він може бути укладений. В статті 16 ЦК України, зокрема, вказується, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Фактично спір полягає у вихідних даних з яких банком проведено обрахунок процентів та розміру заборгованості, що підлягає реструктуризації, тому не можливо стверджувати, що обраний спосіб захисту є неналежним, а права позивача не порушені. У Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 202/4494/16-ц, зазначено: Керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права", Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа N 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа N 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа N 6-1199цс16)... Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі ж висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, по справі № 444/9519/12 (Провадження № 14-10цс18). Таким чином, позиція Великої Палати Верховного Суду беззаперечно свідчить про неможливість нарахування та стягнення додаткових процентів та штрафних санкцій у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2019 року у справі № 569/1654/15-ц встановлено, що надісланням 13 січня 2015 року ПАТ «Альфа Банк» вимоги № 927-102 б/б від 8 січня 2015 року про дострокове повернення кредиту, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, то такими діями банк на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання - строки повернення кредиту з 5 серпня 2023 року на 13 січня 2015 року. Відповідно до пп.4 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів. Слід погодитись з тим, що на день, що передував дню проведення реструктуризації за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 6 серпня 2008 року, у позичальника ОСОБА_1 існували грошові зобов`язання, визначені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2019 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту 41626,80 доларів США, заборгованість по відсотках 1775,70 доларів США та пеня 634,33 доларів США. Тому місцевим судом вірно зазначено, що обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, необхідно здійснювати, виходячи з розміру грошових зобов`язань позивача за кредитним договором, який визначений вказаним рішенням суду, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для нарахування процентів та неустойки, які передбачені умовами кредитного договору, після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та до дня проведення реструктуризації. Доводи апелянта про виникнення зобов`язань з рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду не припиняє зобов`язання про що стверджує й сам банк, проте таке рішення визначає розмір боргового зобов`язання. З огляду на обов`язковість та встановлену законність судового рішення встановлений розмір заборгованості є визначальним при розрахунку необхідного для проведення реструктуризації. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Альфа-Банк відхилити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 27 жовтня 2022 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.В. Хилевич С.С. Шимків