Постанова Рівненський апеляційний суд № 561/550/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2022 року м. Рівне Справа № 561/550/21 Провадження № 22-ц/4815/1169/22 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання Мороз А.В., учасники справи за первісним позовом: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Зарічненської селищної ради, учасники справи за зустрічним позовом: позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Зарічненської селищної ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2022 року (ухвалене у складі судді Зейкан Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Орган опіки і піклування Зарічненської селищної ради про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Зарічненської селищної ради про визначення місця проживання дітей,- в с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. У позовній заяві зазначає, що вона з 1998 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Зарічненського районного суду від 25.03.2021 року розірваний. Від даного шлюбу мають семеро дітей, троє з яких є малолітніми, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує, що вона повністю забезпечує дітей, дбає про їх повноцінне щасливе дитинство, натомість, відповідач ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, неодноразово лікувався від алкоголізму. Просила визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з нею. У серпні 2021 року ОСОБА_2 заявив зустрічні позовні вимоги, якими просив визначити місце проживання трьох малолітніх дітей разом з ним. Зустрічний позов мотивував тим, позивачка ОСОБА_1 із жовтня 2020 року, ще до розірвання шлюбу, залишила сім`ю, живе самостійним життям, незрозуміло куди їде, п`ятеро неповнолітніх дітей залишила на нього, тривалий час участі у вихованні дітей не бере. Він має у власності житловий будинок в с. Кухітська Воля, Вараського району, в якому є всі належні умови для виховання та навчання дітей. Діти навчаються в Кухітсько-Вільському ліцеї, мають друзів і постійне стале місце проживання та не бажають змінювати його, а тому в інтересах дітей, місце проживання останніх, вважає на доцільне, визначити саме з ним. Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2022 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_2 . Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 створено належні умови для проживання, виховання та забезпечення дітей, а тому, виходячи в першу чергу з інтересів дітей, враховуючи їх думку, їх прихильність до батька, суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення проживання дітей з батьком. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд не звернув уваги на її доводи та не надав оцінку тому, що будинок в АДРЕСА_1 , є спільною з відповідачем власністю та є об`єктом відповідного судового спору, а тому при визначені місця проживання з нею, діти також не змінять середу спілкування. Наголошує, що у відповідача відсутні самостійні доходи, він має хронічні захворювання та має алкогольну залежність. Вважає, що відповідач не взмозі забезпечити дітей та не піклується про те щоб діти само реалізувалися у професії. Суд приймаючи оскаржуване рішення не звернув уваги на те, що вона, на відміну від відповідача, надала докази придбання дітям одягу, харчів, тощо. Заперечує щодо показів старших дітей з огляду на їх зацікавленість в обробці земельної ділянки. Також вказує не необ`єктивність висновку органу опіки щодо доцільності визначення місця проживання дітей із батьком. Переконана, що нею створені кращі умови для проживання дітей, що необґрунтовано залишилося поза увагою місцевим судом. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони по справі з 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Зарічненського районного суду від 25.03.2021 року розірваний. Від даного шлюбу сторони мають семеро дітей, п`ятеро з яких є неповнолітніми. Після розірвання шлюбу, діти проживають в АДРЕСА_1 , разом із батьком - ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 працює у групі компаній ТзОВ ПСО «Ястреб» з 06.11.2020 року по даний час. Спір між сторонами виник щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Добровільної спільної згоди щодо визначення місця проживання малолітніх дітей за місцем проживання матері сторони не досягли. Із заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини до органу опіки та піклування сторони не зверталися. Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Тлумачення частини першої статті 161СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Верховний Суд у свій постанові №712/11527/17 від 23.12.2020 року звертає увагу, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У відповідності до ст.171 Сімейного Кодексу України, малолітні діти сторін ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 висловили свою думку щодо вирішення спору про місце їх проживання. Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у ході розгляду справи місцевим судом, пояснили, що вони бажають проживати лише з батьком, оскільки мати, залишивши їх, рідко відвідує. Зазначили, що проживаючи з батьком, вони мають нормальні умови для навчання, відвідують школу, у них є друзі і вони не бажають змінювати умови та місце свого проживання. Малолітня дочка сторін ОСОБА_6 пояснила, що вона бажає проживати разом з двома батьками. З висновку органу опіки і піклування виконкому Зарічненської селищної ради від 11.07.2022 року вбачається, що 02.12.2021 року працівниками служби у справах дітей Зарічненської селищної ради, спільно з інспектором ювенальної поліції Вараського відділення поліції та фахівцем із соціальної роботи Зарічненського центру надання соціальних послуг проведено обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що за цією адресою постійно проживаю: батько дітей ОСОБА_2 з п`ятьма меншими дітьми. Старші дві доньки ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) проживають окремо з своїми сім`ями. На момент обстеження матері дітей ОСОБА_1 не було. За словами дітей, вона перебувала на робочому місці в м.Березне Рівненської області. Умови проживання такі: житло розміщене на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з 4 кімнат, кухні, ванної кімнати та коридора. В будинку тепло, дуже чисто. Діти забезпечені необхідним шкільним приладдям, одягом та взуттям відповідно до сезону та віку (наявні ліжка з чистою білизною, письмові столи, полички для підручників, шафа для одягу, іграшки, мобільні телефони), продукти харчування наявні у великій кількості, свіжозварена їжа є. Батько дітей має доброзичливі відносини з дітьми, виконує обов`язки по їх вихованню та утриманні, піклується про їх здоров`я. Отже, для виховання та розвитку дітей створені всі необхідні умови. Згідно з характеристикою, наданою старостою сіл Ждань, Кухітська Воля, Острівськ, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянин України, народився та проживає в с.Кухітська Воля Вараського району Рівненської області. Має середню освіту, не працює, розлучений, має власне селянське господарство (тримає свині, птицю), обробляє земельну ділянку, вирощує різні овочі, чим і забезпечує харчування дітей. Проживає у власному житловому будинку. Станом на 17.05.2022 року самостійно без дружини займається вихованням дітей. Діти завжди чисті, охайні, нагодовані. Батько допомагає дітям у виконанні домашніх завдань. Дохід отримує від ведення селянського господарства та сезонних робіт, оскільки в користуванні має трактор. З 2019 року спиртні напої не вживає. Скарг в старостинський округ на нього не надходило. Згідно з характеристикою, наданою старостою сіл Ждань, Кухітська Воля, Острівськ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянкою України. Зареєстрована в с.Кухітська Воля Вараського району Рівненської області, але довгий час уже не проживає за реєстрацією. Фактично працює і проживає в м.Березне. Має середню освіту. Розлучена. Власного житла не має. Участі у вихованні дітей майже не приймає. Спиртним не зловживає. Скарг в старостинський округ на неї не надходило. Під час вивчення спірного питання органом опіки і піклування, ОСОБА_1 стверджувала, що вона як мати прикладає усіх зусиль, щоб життя дітей було комфортним, тому для фінансової можливості повноцінного забезпечення потреб дітей працевлаштувалася. З 06.11.2020 року ОСОБА_1 працювала в групі компаній ТзОВ ПСО «Ястреб», а з 21.05.2021 року в ТзОВ «Охоронна компанія Хайпер - Секьюріті» на посаді охоронника. На даний час працює в м.Березне Рівненської області. Повідомила, що після рішення суду на її користь має наміри припинити трудові відносини з роботодавцем та проживати разом з трьома малолітніми дітьми в будинку своєї мами ОСОБА_10 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з договором оренди землі від 18.11.2015 року, ОСОБА_1 надає в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,0787 га, яка є її власністю, що розташована на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області. За інформацією, наданою КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на диспансерному обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» не перебувають. Орган опіки і піклування Зарічненської селищної ради вважає за доцільне, визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визначення місця проживання дітей разом із батьком, оскільки останнім за місцем проживання створені всі належні умови для виховання, утримання та навчання дітей. При цьому, апеляційним судом враховується, що власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 38). Натомість, ОСОБА_1 власного житла немає та немає постійного місця проживання у зв`язку з характером роботи. Власником житлового будинку в Богодуховівському районі Харківської області є її мати ОСОБА_10 , що є перешкодою у належному використанні житла з метою забезпечення належних умов для виховання та утримання дітей. Крім того, будинок ОСОБА_10 1950-х років забудови, складається із двох кімнат. У будинку з нею також проживає інший онук. Покликання ОСОБА_1 , що належний ОСОБА_2 будинок, є об`єктом їх спільної власності, не заслуговують на увагу, оскільки відповідний спір на час постановлення оскаржуваного рішення судом ще не розглянутий. Належних доказів, які б переконливо свідчили, що ОСОБА_1 здійснює матеріальне забезпечення дітей, в матеріалах справи відсутні. Допитані у ході розгляду справи місцевим судом свідки ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підтвердили, що ОСОБА_2 протягом останніх трьох років взагалі не вживає спиртні напої та є добрим господарем і дбайливим батьком. Таким чином, встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_2 піклується про дітей, діти забезпечені належним житловим приміщенням, де створені умови для належного їх виховання та розвитку. З іншого боку, ОСОБА_1 не довела, що вона в змозі забезпечити дітям кращі умови ніж надані батьком. Тому, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дітей та враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей разом з батьком, їх прихильність до нього, тісний зв`язок із старшими братами та сестрами, забезпечення сталості їх соціальних зв`язків з батьком та у соціумі вцілому, добросовісне виконання батьком батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на виховання дітей та розвиток, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову та визначення місця проживання дітей разом із батьком. Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу сторін на недопустимості порушення батьківських прав один одного щодо дітей, які є рівними в силу закону. Визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком не можна тлумачити, як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки дана обставина жодним чином не впливає на її спілкування з дітьми та участь у їх вихованні. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовалено 31 жовтня 2022 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.