Постанова Одеський апеляційний суд № 521/13229/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.10.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №521/13229/15-ц Апеляційне провадження №22-ц/813/2979/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мхітаряна Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2015 року, ухвалене під головуванням судді Маркарової С.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви, рух справи У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство АТ «Ощадбанк» (далі- ПАТ «Ощадбанк», банк) звернулось до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Ощадбанк» за кредитним договором №1966-Н від 21 вересня 2007 року у розмірі 167 833,26 дол. США та 9 712,52 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 59,5 кв. м., житлова 39, 6 кв.м., що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Державний ощадний банк України» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; покласти на відповідачів обов`язок відшкодувати позивачу сплачений при зверненні до суду судовий збір; відстрочити виконання рішення суду, окрім стягнення судових витрат Позов обґрунтовано тим, що 24 вересня 2007 року в якості забезпечення зобов`язання по кредитному договору, між ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, за умовами якого вказані особи передали в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України» нерухоме майно: будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Через неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №1966-Н, у нього станом на 01 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 167 833,26 доларів США та 9 712,52 грн. Посилаючись на зазначені обставини, банк просив задовольнити його вимоги. Зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором про надання кредиту №1966-н від 21 вересня 2007 року, в загальному розмірі станом на 01 серпня 2015 року в сумі 163 821,95 дол. США та 9712,52 грн. з яких: прострочений основний борг по кредиту 57 500 дол. США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 жовтня 2007 року по 31 липня 2015 року в сумі 53 968,06 дол.США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 липня 2008 року по 01 серпня 2015 року в сумі 6800 грн.; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01 серпня 2012 рік по 01 серпня 2015 рік 29 600,79 доларів США; пеня за прострочені проценти користування кредитом за період з 01 серпня 2012 рік по 01 серпня 2015 рік 22 753 дол. США; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 липня 2008 року по 01 серпня 2015 рік в сумі 2912,52 грн.; 3% річних за несвоєчасно погашення кредиту за період з 01 серпня 2012 року по 01 серпня 2015 рік 4 011,31 дол. США, - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Державний ощадний банк України» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначено майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Відстрочено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», крім виконання в частині стягнення судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що в договорі іпотеки міститься застереження про можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, тому банк набув право на застосування в судовому порядку саме обраного ним способу звернення стягнення на іпотечне майно за договором іпотеки від 24 вересня 2007 року, укладеним для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання кредиту за №1966-н від 21 вересня 2007 року (а.с.50 -55). 27 грудня 2019 року адвокат Мхітарян О.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення (а.с.67-68). Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 24 лютого 2021 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.180-181). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу В апеляційній скарзі адвокат Мхітарян О.С. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду. Доводи скарги зводяться до того, що згідно чинного законодавства та судової практики суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. У відзиві на апеляційну скаргу представник банка просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість її доводів. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які прийняли участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені судом фактичні обставини справи Встановлено, що згідно договору про надання кредиту №1966-Н від 21 вересня 2007 року, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 60 000 дол. США та зобов`язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних, а також здійснювати щомісячне погашення кредиту строком до 21 вересня 2017 року (а.с.11-14). За п.1.2 кредитного договору кредит надано на споживчі цілі. В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання кредиту від 21 вересня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С. за реєстровим №183 (а.с.15-18). Пунктом 1.1 договору іпотеки сторони обумовили, що іпотекою забезпечується вимога іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору від 21 вересня 2007 року, та іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна іпотекодавців. Відповідно до п.1.2 іпотечного договору ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передали в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України» нерухоме майно: будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного житлового будинку, загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., позначеного у плані під літ. «А» та надвірних споруд: «Б» - літньої кухні, «Г», «Д» - сараїв, «Е» - убиральні, №1-2 - огорожі, І мостіння, ІІ - колодязя. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Очеретяною І.А. 21 березня 2003 року за реєстром №1994(а.с.15). Судом встановлено, що згідно змін до статуту ВАТ «Державний ощадний банк України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №502 від 06.04.2011 року, ВАТ «Державний ощадний банк України» змінило найменування на ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.33-36). Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору про надання кредиту №1966-Н від 21 вересня 2007 року та взяті на себе зобов`язання в частині повернення кредиту щомісячними платежами, в результаті чого станом на 01серпня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі у розмірі 167833,26 дол. США та 9712,52грн., з яких: - прострочений основний борг по кредиту 57 500 дол. США; - прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 жовтня 2007 року по 31 липня 2015 року 53 968,06 дол. США; - прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 липня 2008 року по 01 серпня 2015 року 6 800 грн.; -пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01 серпня 2012 рік по 01 серпня 2015 рік 29 600,79 дол. США; - пеня за прострочені проценти користування кредитом за період з 01 серпня 2012 рік по 01 серпня 2015 рік 22 753 дол. США; - пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 липня 2008 року по 01 серпня 2015 рік в сумі 2 912,52 грн.; - 3% річних за несвоєчасно погашення кредиту за період з 01 серпня 2012 року по 01 серпня 2015 рік в сумі 4011,31 дол. США (а.с.27-32). Про наявність простроченої заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання порушеного зобов`язання відповідачів, на виконання вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку», було повідомлено письмовими вимогами від 29 травня 2015 року. Письмові вимоги банку виконані відповідачами не були (а.с.6-10). У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявністю заборгованості, позивач звернувся до суду обравши способом захисту своїх порушених прав звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність на підставі Договору іпотеки №183 від 24 вересня 2007 року, укладеного між сторонами. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з доведеності суми заборгованості відповідачів перед позивачем за кредитним договором від 21 вересня 2007 року, виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав. Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку»(тут і надалі в Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто законом чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Згідно зі ст.36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 цього Закону. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому ст.37 Закону України «Про іпотеку»не передбачає визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до частини першої цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді. Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку»є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. Позивач не позбавлений відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку»можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього. Відповідно до ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, згідно п.4.4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 4.5. цього договору). За п.4.5 іпотечного договору передбачені способи задоволення вимог іпотекодержателя: - у випадку невиконання іпотекодавцями та/або боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Цей договір згідно з вимогами ст.36 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та, за вибором, іпотекодержателя: 1) є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) є підставою для набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; - реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за виконавчим написом нотаріуса проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; - потекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцями та покупцем, який укладається за письмовою згодою іпотекодержателя(пункт 4.5 іпотечного договору)(а.с.15-18). Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що договір іпотеки від 24 вересня 2007 року, укладений сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним цими ж особами, містить застереження, яким передбачено можливість задоволення вимог стягувача шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням вимог ст.ст. 328, 335, 392 ЦК Україниу контексті ст.ст.36,37 Закону України «Про іпотеку»суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем. Саме такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15 та у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15. З огляду на викладене, згідно вимог за ст.37 Закону України «Про іпотеку» не передбачено визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі, є підстави для відмови у позові. Таким чином, суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції звернута увага на те, що рішенням суду від 02 листопада 2012 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1966-н від 21 вересня 2007 року в розмірі 100 499,46 дол. США станом на 09 квітня 2011року, та заборгованість за комісією в розмірі 4911,48 грн., в тому числі, яка складається із залишку заборгованості за кредитом -33 690 дол. США; простроченого основного боргу за кредитом - 23 810 дол. США; боргу по відсоткам -27 143,96 дол. США; заборгованості за пенею по кредиту -7 963,62 грн.; заборгованості за пенею по відсоткам -7 891,88 грн. простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту - 3 680 грн.; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту -1 231,88 грн.(а.с.176-177). Разом з тим у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України; надалі права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) викладене, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, отримавши на свою користь рішення від 02 листопада 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» тим самим реалізував передбачене ч.2 ст.1050 ЦК Українита умовами кредитного договору право дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів та пені. Отже, у ПАТ «Державний ощадний банк України» припинилося право нараховувати передбачені кредитним договором №1966-Н від 21 вересня 2007 року проценти, пеню після звернення у 2012 році до суду про дострокове стягнення кредиту. Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості, після постановлення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором банк станом на 01 серпня 2015 року продовжував нарахувати відповідачам заборгованість у загальному розмірі у розмірі 167833 дол. США 26 центів та 9712,52грн.(а.с.27-32). Тобто, заборгованість нарахована банком відповідачам не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та вимогам Закону. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так, ч.1 ст.141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2021року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в сумі 5481 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по справі (а.с.217-218). Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5481 грн.(3654х1,5). Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Мхітаряна Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2015 року скасувати. Відмовити в позові публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії:Одеське обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії: Одеське обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (ЄДРПОУ:09328601) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5481 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року. Головуючий Судді: