Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/7186/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6584/22 Справа № 932/7186/20 Головуючий у першій інстанції: Цитульський В.І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У червні 2020 року АТ м звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено договір №500813575 від 13.02.2019 року, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 94015,15 грн. Однак внаслідок невиконання відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та сплати відсотків, станом на 14.03.2020 року виникла заборгованість в сумі 121366,60 грн., яка складається із строкової заборгованості за кредитом в сумі 77844,03 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 16171,12 грн., строкової заборгованості по нарахованим відсоткам та комісіях - 1799,10 грн., простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам та комісіях - 18352,35 грн., а також штрафи - 7200,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 121366,60 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 121366,60 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 13 лютого 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено угоду про надання кредиту №500813575, відповідно до умов якої позивач зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 94015,15 грн. для повернення заборгованості за кредитним договором №501049830 від 30.07.2018 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки 23,00% річних, строком на 48 місяців по 14.02.2023 року (а.с. 6). Відповідно до умов вказаного вище договору, спосіб видачі кредиту погоджений шляхом переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», МФО 300346. В додатку №1 до угоди про надання кредиту №500813575 від 13.02.2019 року визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 7). У заявці (оферті) на укладення угоди про надання кредиту №500813575 також зазначено, що строк для акцепту банку 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти; угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов та договору; тарифи є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.com.ua (а.с. 6). На підтвердження позовних вимог, АТ «Альфа-Банк» надано суду довідку-розрахунок заборгованості, станом на 14.03.2020 року, відповідно до якого позивачем нарахована заборгованість за кредитним договором №500813575 від 13.02.2019 року у загальному розмірі 121366,60 грн., яка складається із строкової заборгованості за кредитом в сумі 77844,03 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 16171,12 грн., строкової заборгованості по нарахованим відсоткам та комісіях - 1799,10 грн., простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам та комісіях - 18352,35 грн., а також штрафи - 7200,00 грн. (а.с. 12). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. АТ «Альфа-Банк» не надало суду першої інстанції доказів на підтвердження видачі позичальнику грошових коштів у сумі 94015,15 грн. за умовами угоди про надання кредиту №500813575 від 13.02.2019 року (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо), зокрема й шляхом перерахування кредитних коштів протягом 30 робочих днів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», як це було погоджено між сторонами. Також позивачем не надано до суду першої інстанції виписки з особового рахунку. Надана банком довідка-розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом виконання позивачем умов кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», позивачем не надано. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У своєму клопотанні до суду АТ «Альфа-Банк» просив розглянути справу за відсутності представника позивача (а.с. 24), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України). Подання доказів після розгляду справи у суді першої інстанції порушує принципи змагальності та диспозитивності сторін, тому колегія не приймає, як доказ, подану апеляційному суду виписку з особового рахунку позичальника, яка на думку позивача, підтверджує факт надання відповідачу кредитних коштів, оскільки апелянтом не зазначено обставин неможливості подання вказаної виписки по рахунку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (а.с. 47-52). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем видачі позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500813575 від 13.02.2019 року у загальному розмірі 121366,60 грн., яка складається із строкової заборгованості за кредитом в сумі 77844,03 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 16171,12 грн., строкової заборгованості по нарахованим відсоткам та комісіях - 1799,10 грн., простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам та комісіях - 18352,35 грн., а також штрафи - 7200,00 грн. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2022 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова