Ухвала КАС ВС № 200/19/21-а

УХВАЛА 27 жовтня 2022 року м. Київ справа № 200/19/21-а адміністративне провадження № К/990/28433/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №200/19/21-а за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ : 18.10.2022 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, касаційний суд зазначає, що такий висновок стосується здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та сформований не у взаємозв`язку із обставинами, які установлені судами у цій справі, тоді як згідно вимог норми пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України невідповідність правозастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги з`ясовано, що скаржник, посилаючись на підставу для касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, наводить норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», які, на його думку, судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, однак не обґрунтовує в чому саме полягає неправильне застосування судом таких норм права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду та як, на його думку, такі норми мають бути застосовані. При цьому, фактично касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства й незгоді із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам. Суд зазначає, що вищезазначені відповідачем підстави не є належним правовим обґрунтуванням касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Стосовно посилання скаржника на недослідження судом зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і умова для скасування судового рішення, то слід зазначити, що таке посилання може бути визнано прийнятним при касаційному оскарженні судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №200/19/21-а за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяС.С. Пасічник