Постанова 4807 № 333/639/22

Дата документу 27.10.2022 Справа № 333/639/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1983/22 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О. Є.У.№ 333/639/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Гончар М.С., Дашковської А.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Водоканал» в особі представника Нечет Олени Вікторівни на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року КП «Водоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті з централізованого водопостачання і водовідведення у розмірі 6 877,84 гривень та судові витрати у розмірі 2481,00 гривень, посилаючись на те, що надає воду і здійснює прийняття стоків в комунальну каналізацію споживачам м.Запоріжжя. ОСОБА_1 користується зазначеними послугами у квартирі АДРЕСА_1 , оплату за послуги вносить не в повному обсязі, у зв`язку з чим, позивач не має можливості своєчасно розрахуватися за свої зобов`язання, що приводить до значного зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Заочним рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2022 року позовні вимоги залишено без задоволення. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачка не є власником квартири, в яку позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, а тому і не зобов`язана сплачувати за такі послуги. Не погоджуючись з рішенням суду, КП «Водоканал» в особі представника Нечет О.В. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, оскільки не врахував норми частини 2 статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття апеляційного провадження отримана ОСОБА_1 23.09.2022. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним нормам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач (індивідуальний) фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. КП «Водоканал» надає послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Особовий рахунок НОМЕР_1 відкритий за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 4). Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 з 2006 року (а.с.10) Згідно розрахунку заборгованості наданим КП «Водоканал» сума боргу за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у період з вересня 2018 року по листопад 2021 року становить 6877,84 грн. (а.с.3). За даними витягу з реєстру територіальної громади м.Запоріжжя зареєстрованим постійним місцем пролживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_3 . Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано позов до неналежного відповідача. Втім вказаний висновок суду є помилковим. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до положень ч. 1,3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до п. 11 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за ст. 612 ч. 1 ЦК України. Згідно положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до Витяга з реєстру територіальної громади м.Запоріжжя щодо місця реєстрації місця проживання фізичної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 З наведеного вбачається, що обов`язок ОСОБА_1 як особи, зареєстрованої за адресою надання послуг з водопостачання та водовідведення, щодо оплати послуг наданих в цей період, встановлено на підставі закону і не залежить від наявності родинних зв`язків із особою власником квартири, в яку такі послуги надаються. Вказаний обов`язок поширюється на всіх осіб, що зареєстровані чи проживають за адресою АДРЕСА_2 , є солідарним і його виконання може бути заявлене КП «Водоканал» до будь-кого з солідарних боржників окремо чи до усіх разом. Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналіз викладеного свідчить проте, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення у цій справі допустив порушення норм матеріального права у зв`язку з чим та відповідно до статті 376 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову. Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, у відповідності до статті 141 ЦПК України із ОСОБА_1 слід стягнути судові витраті, які були понесені КП «Водоканал» в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 6202,50 гривень. Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» в особі представника Нечет Олени Вікторівни задовольнити. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Стягнути ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість за спожиту воду і послуги водовідведення за період з вересня 2018 року по листопад 2021 року в сумі 6877,84 гривень ( шість тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 84 копійки). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір в сумі 6202,50 гривень (шість тисяч двісті дві гривні 50 копійок) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий І.В. Кочеткова Судді А.В. Дашковська М.С. Гончар