Постанова 4805 № 296/6992/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/6992/20 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М. Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Талько О.Б, Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання: Ковальчук М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6992/20 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної організації «За Майбутнє», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), Політичної партії «За Майбутнє» про визнання недійсним рішень загальних зборів Житомирської обласної організації політичної партії «За Майбутнє» («Україна Майбутнього») за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2022 року, яка постановлена суддею Анциборенко Н.М. в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 29 травня 2017 року рішенням загальних зборів Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» його обрано головою Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього», яка в подальшому перейменована в Житомирську обласну організацію політичної партії «За майбутнє». Також загальними зборами обрано керівні органи Партії у вигляді правління та контрольно-ревізійні органи у вигляді контрольно-ревізійної комісії. У липні місяці 2020 року позивачу стало відомо, що з 29.02.2020 року головою Житомирської обласної організації політичної партії «За майбутнє» стала ОСОБА_2 , яку було обрано на підставі рішення загальних зборів Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» («За майбутнє»), які відбулися в лютому місяці 2020 року та за участю осіб, які ніколи не були членами партії «Україна Майбутнього» («За майбутнє»). Також зазначає, що жоден діючий член Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» («За майбутнє») не брав участі в Загальних Зборах в лютому місяці 2020 року, оскільки Загальні Збори не проводилися. Ніхто з членів партії не писав заяв про вихід з Партії, а тому такі особи є законними членами партії і саме вони наділені повноваженнями обирати голову організації та керівні органи. Крім того, до Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» («За майбутнє») не надходили заяви від осіб, які брали участь у Загальних Зборах в лютому місяці 2020 року по обранню голови організації ОСОБА_2 03 липня 2020 року відбулися Загальні Збори Житомирської обласної організації політичної партії «За майбутнє», на яких головою Житомирської обласної організації політичної партії «За майбутнє» обрано ОСОБА_3 . З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що рішення загальних зборів Житомирської обласної організації політичної партії «За майбутнє» від лютого місяця 2020 року та від 03.07.2020 є незаконними, оскільки скликані неуповноваженими членами партії та без дотримання відповідачем процедур, визначених Статутом політичної партії та Законом України «Про політичні партії», позивач просив визнати вказані рішення недійсними. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2022 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, а належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної парті та є виключною компетенцією відповідного статутного органу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані рішення загальних зборів партійної організації перестали бути внутрішньоорганізаційними з моменту передачі протоколів державному реєстратору для внесення відомостей до держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керівних органів поліційної партії. Отже прийняті рішення партійною організацією вийшли за межі компетенції політичної партії, а тому можуть бути предметом судового розгляду. Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом під час розгляду справи встановлено, що 29 лютого 2020 року на загальних зборах Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» (протокол №12), прийнято рішення про обрання головою Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» ОСОБА_2 та змінено найменування Житомирської обласної організації політичної партії «Україна Майбутнього» на Житомирську обласну організацію політичної партії «За Майбутнє». 03 липня 2020 року на загальних зборах Житомирської обласної організації політичної партії «За Майбутнє», відповідно до протоколу №14 прийнято рішення про обрання головою Житомирської обласної організації політичної партії «За Майбутнє» ОСОБА_3 . Згідно пункту 1.1 Статуту, Політична партія «За майбутнє» є добровільним об`єднанням громадян України - прихильників Програми Партії, яке сприяє формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах й інших політичних заходах, зареєстрована згідно із Законодавством України та діє відповідно до Конституції України, законодавства України, в тому числі Закону України «Про політичні партії в Україні», Програми Партії та цього Статуту. У частині першій статті 1 Закону України «Про політичні партії в Україні» закріплено, що право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону № 2365-ІІІ). Частиною третьою статті 4 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом. У статті 8 Закону України «Про політичні партії в Україні» вказано, що політичні партії повинні мати статут, а також закріплено перелік відомостей, які має містити статут політичної партії. Статтею 12 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв`язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про політичні партії в Україні» державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей. Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. У статті 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» закріплено, що в судовому порядку може бути заборонено політичну партію. У частині першій цієї статті вказано, що за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, політична партія може бути заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України. Інших випадків та суб`єктів оскарження діяльності політичної партії, в тому числі з питань її внутрішньопартійної діяльності, вказаний Закон не визначає. Крім того необхідно зазначити, що питання щодо створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з`їздів, програми з`їздів відносяться до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії. При цьому, предметом цього спору є оскарження ОСОБА_1 дій та рішення політичної партії з посиланням на недотримання відповідачем процедур, визначених Статутом ПП та Законом України «Про політичні партії в Україні», що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньоорганізаційною діяльністю політичної партії. Предмет позову у справі не пов`язаний з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії та її регіональної парторганізації, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу. Отже, цей спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні», Статуту ПП віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії. У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 ЦПК України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) вказано, що частиною другою статті 8 Закону № 4572-VI визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону № 2365-III. Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону № 4572-VI). Конституційний Суд України роз`яснив, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається. У разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань. У даній справі, оскаржуючи дії та рішення відповідача, позивач фактично вказує лише на невиконання Житомирською обласною організацією політичної партії «За майбутнє» вимог, передбачених Статутом ПП, що є її виключною компетенцією та правом вільно, в межах закону та статуту, виконувати свої цілі, мету та завдання. Таким чином, вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, законність рішень якого не може бути перевірена в судовому порядку взагалі (Постанова Великої Палати Верховного суду від 23.03.2021 у справі № 761/3540/20). Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 9901/787/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18, від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, від 13 травня 2020 року у справі №9901/527/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/485/19 та інших. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що оскаржувані рішення належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні» випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду взагалі, є вірним. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм судом першої інстанції процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2022 року. Головуючий Судді