Постанова 4812 № 489/3488/18

25.10.22 22-ц/812/742/22 Справа №489/3488/18 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Провадження №22-ц/812/742/22 Постанова Іменем України 25 жовтня 2022 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів Лівінського І.В., Коломієць В.В., із секретарем Ковальським Є.В., за участю: відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухваленого 21 травня 2019 року о 13:42 год., під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди, в с т а н о в и л а: У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди. Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року визнано мирову угоду, укладену 27 серпня 2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за умовами якої сторони визнали, що станом на дату укладення мирової угоди заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №ML-400/545/2005 від 08 грудня 2005 року складає 32983.82 доларів США, що еквівалентно 263639 грн 67 коп., яку ОСОБА_2 зобов`язалась повернути в строк до 01 жовтня 2020 року згідно графіку погашення, що є Додатком №1 до вказаної мирової угоди. Також угодою передбачено, що у разі прострочення виконання ОСОБА_2 будь-яких своїх зобов`язань, встановлених мировою угодою, понад 30 календарних днів, кредитор має право вимагати від боржників негайно погасити усю суму невиконаних боргових зобов`язань. 13 листопада 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в зв`язку з невиконанням відповідачами своїх зобов`язань передбачених мировою угодою, надіслало на їх адресу вимоги про погашення заборгованості в повному обсязі, яка станом на 29 травня 2018 року, складала 19 685.61 доларів США, що еквівалентно 514778 грн 70 коп. Посилаючись на зазначене позивач просив ухвалити судове рішення, яким спонукати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до виконання мирової угоди, визнаної ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року, шляхом стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства за кредитним договором №ML-400/545/2005 від 08 грудня 2005 року у розмірі 19 685.61 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 08 вересня 2017 року складає 514778 грн 70 коп. та стягнути на свою користь з відповідачів судовий збір у розмірі 7 976 грн 19 коп. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2019 року відмовлено у задоволені позову. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умовами затвердженої мирової угоди визначена сума заборгованості за кредитним договором, яка на день укладення даної мирової угоди становила 32 983,82 доларів США, а відповідно до наданого суду розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідачів 19 685,61 доларів США. Зазначивши, що позивачем змінено суть вимог, викладених в ухвалі про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Також місцевий суд вказав, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не зазначило у позові спосіб стягнення боргу з відповідачів, що унеможливлює розгляд справи по суті та ухвалення судового рішення. В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апелянт вказував на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вимога про спонукання відповідачів до виконання мирової угоди шляхом стягнення несплаченої суми заборгованості у розмірі 19 685,61 доларів США є зміною суті правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок укладення мирової угоди, та новим спором. Суд не врахував умови мирової угоди, відповідно до якої відповідачі зобов`язалися погасити заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом згідно з графіком погашення, що є додатком № 1 до мирової угоди. На виконання мирової угоди відповідачами сплачено 13 298,19 доларів США, з яких 9 843,64 доларів США - заборгованість за кредитом і 3 463,55 доларів США - заборгованість за процентами, однак заборгованість у розмірі 19 865,61 доларів США залишалась не сплаченою. На думку заявника, пред`явлена до стягнення у цій справі заборгованість у розмірі 19 865,61 доларів США не є новим спором між сторонами, оскільки це залишок заборгованості, який на виконання мирової угоди боржники повинні сплатити банку. Заявник вважає, що ухилення відповідачів від виконання мирової угоди, надає право ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернутися з позовом про спонукання відповідачів до виконання вказаної мирової угоди. Справа переглядалась судом апеляційної інстанції і постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2019 року - без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року, постанова Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасована, справа направлена на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд, скасовуючи постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, вказав на помилковість висновку суду, що між сторонами фактично виник новий спір, не врахувавши, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заявило вимоги про спонукання відповідачів виконати мирову угоду шляхом стягнення несплаченої частини заборгованості. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 8 грудня 2005 року Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено договір № ML-400/545/2005, за умовами якого остання отримала 34 000 доларів США кредитних коштів строком до 7 грудня 2025 року. У забезпечення виконання вказаних зобов`язань, 8 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-400/524/2005, відповідно до умов якого останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи обох одночасно (п.1.2 договору поруки). Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_2 солідарно з поручителем ОСОБА_1 стягнено 264 200 грн 31 коп кредитної заборгованості, яка утворилась на 2 лютого 2009 року. Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 квітня 2011 року стягувача замінено правонаступником - ТОВ «ОТП Факторинг Україна». У період 2010- 2013 років вказане судове рішення не було виконане. З метою добровільного врегулювання спору між сторонами було укладено мирову угоду, 27 серпня 2013 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено мирову угоду. Умовою укладення мирової угоди була попередня сплата боржниками частини нарахованої пені у розмірі 4 200 доларів США та судових витрат. Сторони узгодили, що у зв`язку з цим, розмір заборгованості на 27 серпня 2013 року, складав 32 983,82 доларів США, що на дату укладення мирової угоди за офіційним курсом НБУ становило 263 639,67 грн. Також сторони домовились, що боржник зобов`язаний погасити заборгованість згідно з графіком погашення, а повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті шляхом внесення готівки на поточний рахунок кредитора. Відповідно до умов вказаної угоди, у разі прострочення виконання ОСОБА_2 будь-яких зобов`язань, встановлених мировою угодою, понад 30 календарних днів, кредитор має право вимагати від боржників негайно погасити всю суму невиконаних боргових зобов`язань. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року затверджена мирова угода. Відповідно до ухвали суду від 30 жовтня 2013 року сторонами було досягнуто згоди щодо розстрочки виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в розмірі 29 520, 27 доларів США, що еквівалентно 27 955 грн 52 коп, заборгованість за відсотками 3 463,55 доларів США, що еквівалентно 27 846 грн 52 коп, а всього сума заборгованості складає 32 983,82 доларів США, що еквівалентно 263 639 грн 67 коп, відповідно Графіку погашення в національній валюті Україні гривні, шляхом внесення готівки на поточний рахунок кредитора, відкритий в АТ «ОТП Банк», до повного виконання зобов`язання, що є Додатком № 1 до Мирової угоди, її невід`ємною частиною. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2017 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 7 березня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_2 із суми заборгованості, яка визначена мировою угодою у розмірі 32 983,82 доларів США, сплатила ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 13 298,21 доларів США. Згідно частини четвертої статті 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У зв`язку з невиконанням умов Мирової угоди у повному обсязі та несплатою всієї суми заборгованості, 13 листопада 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надіслало на адресу відповідачів досудові вимоги про погашення несплаченої частини заборгованості за Мировою угодою, за змістом яких відповідачі мали сплатити залишок суми боргу у розмірі 19 685,61 доларів США (32 983,82 -13 298,21=19 685,61). Вказані вимоги отримані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15 листопада 2017 року та залишені без задоволення. Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надало розрахунок заборгованості, з якого видно, що останній платіж відповідачем здійснено 31 серпня 2016 року, та просило про спонукання відповідачів виконати мирову угоду, шляхом стягнення залишку несплаченої заборгованості, яка станом на 29 травня 2018 року складала 19 685,61 доларів США, що еквівалентно станом на 08 вересня 2017 року 514 778 грн 70 коп. За правилами статті 175 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час затвердження місцевим судом мирової угоди, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного, на час затвердження мирової угоди), виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 5 статті 3 вказаного Закону було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пункт 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виключено. Тобто, на момент постановлення Ленінським районним судом м. Миколаєва ухвали від 30 жовтня 2013 року про визнання мирової угоди вона не відносилась до судових рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Водночас, у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні вказаного позову. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-274цс15, постановах Верховного Суду, від 14 червня 2018 року у справі № 372/742/16-ц (провадження № 61-22192св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 179/1341/15-ц (провадження № 61-40659св18) та від 10 липня 2019 року у справі № 754/1795/16-ц (провадження № 61-13760св18). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Оскільки на момент постановлення ухвали про визнання мирової угоди Закон України «Про виконавче провадження» не відносив мирову угоду до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відповідачі станом на день звернення із позовом не виконали всі умови мирової угоди в повному обсязі, позивач мав право на звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. За наведених обставин, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, помилково виходив із того, що фактично ТОВ «ОТП Факторинг Україна» змінено суть вимог, викладених в ухвалі про затвердження мирової угоди. При цьому не звернув увагу, що правовідносини в цій справі є похідними від правовідносин у справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, та регулюються статтею 526 ЦК України. Тому, у разі невиконання стороною умов мирової угоди у добровільному порядку, заінтересована особа вправі звернутися до суду з позовом про спонукання виконання мирової угоди, що відповідає вимогам пункту 8 статті 16 ЦК України. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З огляду на наведені вище нормативно правові норми, помилковим є висновок суду першої інстанції про не зазначення позивачем порядку стягнення заборгованості, так як зобов`язання має бути виконане сторонами відповідно до умов укладеної ними мирової угоди. Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. За змістом ч.1ч.2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Згідно із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Отже, діюче законодавство надає кредитору право, у разі солідарного обов`язку боржників (що має місце у даній справі), заявляти вимогу про виконання обов`язку як до усіх боржників разом, так і до когось з них конкретно за вибором кредитора. Враховуючи, що зобов`язання за мировою угодою від 27 серпня 2013 року щодо сплати заборгованості виникло у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як солідарних боржників, а відповідачі ухиляються від добровільного виконання мирової угоди, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про спонукання до виконання мирової угоди, шляхом стягнення з відповідачів несплаченої частини заборгованості. Із змісту мирової угоди видно, що затвердивши мирову угоду та визначаючи характер грошового зобов`язання, суд визначив стягнення з боржників суми в іноземній валюті, що на момент постановлення судом ухвали від 30 жовтня 2013 року становило визначений за офіційним курсом Національного банку України еквівалент у національній валюті України. Банк, звертаючись до суду з даним позовом, теж просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 19 68,61 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 08 вересня 2017 року 514 778 грн 70 коп. Виходячи з наведеного, та враховуючи, що судове рішення не може змінювати зміст мирової угоди, визначеної між сторонами, з відповідачів підлягає стягненню грошова сума в іноземній валюті із одночасним визначенням гривневого еквівалента вказаної суми. Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Із матеріалів справи вбачається, що при подачі у травні 2018 року позовної заяви, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сплатило 7 976 грн 19 коп. судового збору (т.1 а.с. 1). Під час подачі апеляційної та касаційної скарг, позивач сплатив 11 964 грн 28 коп. та 15 952 грн 38 коп., відповідно (т.1 а.с.113,169). Пунктом 6 умов Мирової угоди сторони домовилися, що будь які витрати, пов`язані з судовим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом Мирової угоди, покладаються на боржника ОСОБА_2 . Тому із врахуванням обсягу задоволених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» із ОСОБА_2 підлягає стягненню 35 892 грн 85 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконати умови мирової угоди, визнаної ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року у справі № 2-1760/2010. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML - 400/545/2005 від 08 грудня 2005 року, в розмірі 19 685, 61 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 08 вересня 2017 року 514 778 грн 70 коп. Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 35 892 грн 85 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді : _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 27.10.2022 р.