Постанова 4801 № 930/1105/21

Справа № 930/1105/21 Провадження № 22-ц/801/1631/2022 Категорія: 69 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 рокуСправа № 930/1105/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Алєксєєнка В. М. в приміщенні суду в м. Немирів, - в с т а н о в и в : 18 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він зареєстрував із відповідачкою шлюб 29 серпня 1993 року у виконкомі Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області, про що в цей же день було зроблено актовий запис за №

29. Від спільного подружнього життя у сторін народилися діти син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через різні погляди на життя та несумісність характерів, між сторонами почали відбуватися непорозуміння. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися та подальше збереження шлюбу стало неможливим. Виходячи з наведеного, положень статей 109, 111, 112 СК України, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви (а. с. 14-15), позивач просив розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 29 серпня 1993 року виконавчим комітетом Брацлавської селищної ради 29 серпня 1993 року про що 29 серпня 1993 року складений відповідний актовий запис №

29. Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року позовні вимоги задоволено. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 29 серпня 1993 у Виконавчому комітеті Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області, актовий запис №29, - розірвано. 23 червня 2022 року ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року /а. с. 51-52, 54-55/. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року у цивільній справі залишено без задоволення /а. с. 58/. Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у заочному рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила заочне рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було її повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач заперечує проти розірвання шлюбу, так як вважає, що сімейні відносини ще можна зберегти. Висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог грyнтуються на припущеннях. 16 вересня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вх. № , в якому посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін. 04 жовтня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява № 4061 подана через електронну пошту, в якій зазначено, що вона підписана ОСОБА_6 за допомогою ЕЦП. До заяви долучено копію заяви від імені ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я. Разом з тим, суду не надано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_6 на вчинення будь яких процесуальних дій в інтересах ОСОБА_2 , тому зазначена заява судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Окрім цього, суду не надано доказів поважності неможливості прибуття відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції. У судове засідання 26.10.2022 року ОСОБА_2 повторно не з`явилася. Надала суду заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку з незадовільним станом її здоров`я (підозра на інфекційне захворювання). У задоволенні заяви про перенесення розгляду справи від 25.10.2022 року колегія суддів відмовила з огляду на відсутність доказів на підтвердження поважності причин неявки особи до суду. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заочне рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 29 серпня 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у виконкомі Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області, про що зроблено актовий запис за № 29 (а. с. 7). Від спільного подружнього життя у сторін народилися діти син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з частиною другою статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення. Колегія суддів вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе та суперечило б інтересам позивача, позиція позивача щодо бажання розірвати шлюб категорична. Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було її повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не вважає достатніми для скасування заочного рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої та другої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано суду доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року). Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач була обізнана про розгляд справи в суді першої інстанції, про що свідчать її заяви про відкладення розгляду справи (а. с. 27, 70). Посилання в апеляційній скарзі на те, що вона заперечує проти розірвання шлюбу, так як вважає, що сімейні відносини ще можна зберегти, суд апеляційної інстанції також не вважає достатньою правовою підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції, оскільки позивач зазначає, що сторони проживають окремо з серпня 2020 року (а. с. 86). Окрім цього, за час розгляду справи в суді першої інстанції з травня 2021 року сторони не примирились. Відповідно до частини четвертої статті 56 СК України примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права одного з подружжя на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував інтереси неповнолітньої дитини при задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу, колегія судів вважає безпідставними, оскільки законом не передбачено примушення особи до збереження шлюбних відносин проти її волі. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність заочного рішення суду не впливають. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, відтак судові витрати понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року у даній справі залишити без змін. Поновити дію заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року у даній справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський