Ухвала КЦС ВС № 387/1008/20

Ухвала 25 жовтня 2022 року м. Київ справа № 387/1008/20 провадження № 61-10076ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піщанобрідське +» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Піщанобрідське +» (далі - ТОВ «Піщанобрідське +») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов обґрунтовано тим, що 03 серпня 2020 року між сторонами укладено договір позики, відповідного до якого відповідач отримав кошти в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером, який власноручно ним підписаний. 17 вересня 2020 року ТОВ «Піщанобрідське +» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу № 74 про повернення протягом 30 днів від дня пред`явлення даної вимоги надані в позику грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 вказаний лист отримав 23 вересня 2020 року. Однак відповідач від повернення коштів ухиляється. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму боргу. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2022 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Піщанобрідське +» борг за видатковим касовим ордером від 03 серпня 2020 року № 59 у розмірі 50 000,00 грн та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у жовтні 2022 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2022 року, у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року становить 2 481,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Таким чином, ціна позову у цій справі (50 000,00 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн). Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах визначено ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Посилання заявника на постанови Верховного Суду у справах, де за подібних відносин, але іншої доказової бази, встановлено інші обставини справи, не є підтвердженням відсутності єдності у правозастосовчій практиці у справах щодо стягнення заборгованості за договором позики. Заявником у касаційній скарзі не сформульовано правову проблему, яка, на думку заявника, є фундаментальною і потребує вирішення Верховним Судом. Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піщанобрідське +» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак