Постанова 4818 № 623/365/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 623/365/21 Головуючий суддя І інстанції Одарюк М. П. Провадження № 22-ц/818/582/22 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м. Валки. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Одарюка М.П., по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У лютому 2022 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі- АТ «А Банк») звернулось із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 08 липня 2019 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті - Заяві. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 10 грудня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 22076,18 гривень, яка складається з: 11973,75 грн заборгованості за кредитом; 9652,43 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом,450,00 грн - штрафи. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 22076,18 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2021 року, позов АТ «А Банк» залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами кредитного договору 08 вересня 2019 року та істотних умов цього договору, а тому наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом, що свідчать про відсутність підстав для стягнення заборгованості. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду - АТ «А Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, якої задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконним та обґрунтованим внаслідок неправильного встановлення обставин по справі, неналежної оцінки доказів. В обґрунтування скарги зазначено, що Паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, було підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку вона підписав власноруч, а тому висновки суду про необізнаність відповідачки про умови кредитування є необґрунтованими. Відповідно до статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у частині першій статті 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи. Згідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого. З огляду на те, що банком рішення суду оскаржене лише в частині відмови у стягненні відсотків, то відповідно до норми частини першої статті 367 ЦПК України в іншій частині рішення районного суду не перевіряється та не переглядається. Згідно зі статтею 376 ЦПК України:

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду в оскарженій частині не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 08 липня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.5). З тексту даної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклету складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви позивачем долучено Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка», підписаний 08 липня 2019 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого передбачено розміри процентної ставки, а саме 7,4% на місяць, а також штрафи за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків: 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового платежу повністю або частково на суму від 100 грн., 500 грн -+ 5% суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по уплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж 30 днів (а. с. 7). За розрахунком Банку станом на 10 грудня 2020 року у відповідачки наявна заборгованість, яка складає 22076,18 гривень, яка складається з такого:11973,75 грн. заборгованість за кредитом;9652,43 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.450,00 грн штрафи. (а.с. 5). За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до частин 1-3 статті 9 вказаного Закону кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу. Зі змісту наданого банком в суді першої інстанції паспорту споживчого кредиту вбачається, що вказані вимоги Закону у даному випадку позивачем були дотримані. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України). Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Всупереч вказаній нормі, суд першої інстанції не звернув уваги та не з`ясував, що згідно ксерокопії паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» факт отримання та ознайомлення відповідачкою з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування та умови цього договору, а також про отримання всіх пояснень, необхідних для можливості оцінити їх зміст підтверджений відповідачкою ОСОБА_1 в результаті використання ОТП з номеру телефону НОМЕР_1 . Отже у даному випадку особа відповідача була встановлена на підставі її ідентифікації за номером телефону, який їй належить згідно Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку, під якою є рукописний підпис відповідачки (а.с. 7, 5 на звороті). Ці обставини щодо підписання відповідачкою не спростовані, тому колегія суддів вважає їх доведеними поза розумним сумнівом. Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту «Кредитна карткапідписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тому відповідно до вищевказаних норм матеріального права є доведеними підстави позову про те, що відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, а між сторонами був укладений кредитний договір на цих умовах. Вказівка в паспорті споживчого кредиту, що зазначена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2020 року свідчить про строк дії пропозиції банку укласти договір кредитування на цих умовах, і тому після того, як відповідач своїм підписом висловив свою згоду вони є чинними на протязі строку дії цього договору. Отже, підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 погодився на вказані умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання, внаслідок чого між сторонами був укладений договір споживчого кредитування у формі приєднання на умовах, викладених у паспорті споживчого кредиту. Враховуючи, що розмір заборгованості відповідачем не спростовано, доказів належного виконання зобов`язання матеріали справи не містять, то відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22076,18 грн заборгованості за кредитним договором :11973,75 грн. заборгованість за кредитом; 9652,43 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 450,00 грн штрафи. Суд першої інстанції належним чином не дослідив надані банком докази про видачу відповідачу кредиту, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; суд порушив норми матеріального і процесуального права, а доводи скарги спростовують висновки суду, тому відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення районного суду і постановляє нове судове рішення про задоволення позову повністю. Відповідно до відповідно до ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 2102 грн. та апеляційної скарги у розмірі 3405 грн. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 травня 2021року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за кредитним договором б/н від 08 липня 2019 року у розмірі 22076,18 грн (двадцять дві тисячі сімдесят шість грн 18 коп.), з яких 22076,18 грн заборгованість за кредитним договором :11973,75 грн. заборгованість за кредитом; 9652,43 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 450,00 грн штрафи. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5675 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 26 жовтня 2022 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В. Бурлака. А.В. Котелевець.