Постанова Волинський апеляційний суд № 155/55/22

Справа № 155/55/22 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М. Провадження № 22-ц/802/933/22 Категорія: 39 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Ганжа М. І., з участю: представника позивача Мельник В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року,- В С Т А Н О В И В : У січні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 03.06.2010 між банком та ОСОБА_3 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. При цьому, спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів. ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, заборгованості не погашав, унаслідок чого станом на 06.03.2020 утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 11352,94 гривень, На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, банком 02.09.2021 було направлено претензію кредитора до Горохівської державної нотаріальної контори та 19.10.2021 було отримано відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались. Зазначає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, а спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовились від прийняття спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме: 6 місяців від дня відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину і 25.10.2021 спадкоємцям було направлено лист-претензію, але ніяких дій не вчинено. Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 03.06.2010 у розмірі 11352,94 грн. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведення позивачем факту прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 . Відповідачі не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт прийняття спадщини відповідачами. Однак такі висновки суду зроблені без повного з`ясування всіх обставин справи. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до підписаної заяви від 03.06.2010 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було фактично укладено договір про надання банківських послуг. Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на дату смерті у ОСОБА_3 по кредитному договору від 03.06.2010 наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 11352,94грн, з яких 7489 гривень 05 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3365 гривень 38 копійок заборгованість за простроченими відсотками.. Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 145) Позивачем 02.09.2021 було направлено претензію кредитора до Горохівської державної нотаріальної контори ( а.с. 146-147). З копії листа Горохівської державної нотаріальної контори Волинської області від 06.10.2021 № 02-14/745 вбачається, що державний нотаріус не може завести спадкову справу після померлого спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з відсутністю копії свідоцтва про смерть та копії Кредитного договору, скріпленого підписом та завіреного печаткою установи з метою законних вимог до спадкоємця про погашення кредитної заборгованості спадкодавця ( а.с. 148). Таким чином дана відповідь нотаріальної контори стверджує той факт, що ніхто з спадкоємців до нотаріально контори з заявою про відмову від прийняття спадщини не звертався та свідоцтво про прийняття спадщини не видавалось. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (ст. 1218, 1231 цього Кодексу). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. ст. 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій ст.1268, ст. 1269 ЦК України. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. З копії паспортів, які містяться в матеріалах справи, та довідки про склад сім`ї та реєстрацію осіб №96 від 08.07.2022 вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та спадкодавець ОСОБА_3 станом на дату смерті останнього були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином в матеріалах цивільної справи наявні належні докази того, що відповідачі, як спадкоємці прийняли спадщину після смерті позичальника, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, як це передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України. У матеріалах справи відсутня заяви спадкоємців про відмову від спадщини. Також матеріали справи не містять належних доказів про інше зареєстроване місце проживання спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яке було б відмінним від місця проживання спадкодавця. Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає помилковими висновку суду першої інстанції про не доведення позивачем факту прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 . З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідачів позивачем було скеровано лист - претензію про необхідність погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 03.06.2010 в розмірі 11352,94 гривень, однак будь-яких дій чи то заперечень на претензію банку відповідачі не надавали ( а.с. 149-151). Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з спадкоємців боржника заборгованості за кредитним договором від 03.06.2010 в розмірі 11352,94 грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 03.06.2010 підписав заяву, в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с 110). Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу позовних вимог, посилався на те, що в порушення умов договору від 03.06.2010 та положень статей 509, 526 ЦК України, ОСОБА_3 свої зобов`язання за Договором не виконував у повному обсязі тому станом на 06.03.2020 (дату смерті) утворилась заборгованість за договором у загальному розмірі 11352,94 грн. При цьому, на підтвердження погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» надав до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви від 03.06.2010, Витяг з Тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та Правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку з рахунку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк», на даний момент АТ КБ «ПриватБанк»). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір тіла кредиту, порядок нарахування процентів та штрафів посилався на копію анкети-заяви ОСОБА_3 , Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості та виписку з рахунку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ця редакція договору, а не інша. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Звертаючись до суду з позовом, банк вказав, що підписанням заяви ОСОБА_3 приєднався до Договору. Проте, в анкеті-заяві від 03.06.2010 відсутні умови про розмір процентної ставки.(а.с. 110). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.06.2010) до моменту звернення до суду з указаним позовом (січень 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.06.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які АТ КБ «ПриватБанк» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі статтей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставності вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом. Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, апеляційний суд зазначає таке. На підтвердження укладеного з ОСОБА_3 договору банк надав суду анкету-заяву від 03.06.2010, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку ОСОБА_3 за період з 03.02.2014 по 01.12.2021, довідку про видачу кредитних карток із зазначенням строку їх дії. При цьому, банк стверджував, що згідно з випискою по карткових рахунках позичальник ОСОБА_3 користувався кредитними коштами та частково виконувати свої зобов`язання щодо їх повернення. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу). Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість ОСОБА_3 за виданим кредитом. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц (провадження № 61-16362св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (провадження № 61-39196св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20). Апеляційним судом встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом, пеню, штрафи, унаслідок чого банк необґрунтовано збільшив заборгованість за тілом кредиту. Наведене підтверджується виписками по рахунку за період з 03.02.2014 по 01.12.2021 (а.с. 105-108). Належить відмітити, що автоматичне списання коштів на погашення процентів, пені, штрафів, у разі виникнення заборгованості, передбачене Умовами і Правилами надання банківських послуг, які ОСОБА_3 не підписані, не можуть застосовуватись. Виписками по рахунку підтверджується, що ОСОБА_3 користувався платіжною картою та використав кредитних коштів на суму 20633,99 грн, а вніс на картковий рахунок 22179,55 грн., тому заборгованість за кредитним договром на день смерті ОСОБА_3 була відсутня. За таких обставин у спадкоємців боржника не виникло зобов"язань перед банком. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв`язку з не доведенням позивачем факту прийняття відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_3 зроблений без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, тому згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові з наведених у постанові апеляційного суду підстав. Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року у в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови апеляційного суду. Головуючий Судді: