Постанова 4855 № 320/17349/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/17349/21 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ у Київській області) про: - визнання протиправними дії ГУ ПФ у Київській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії; - зобов`язання ГУ ПФ у Київській області нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 28.05.2020 по 30.04.2021 в розмірі 109,5%. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 позов задоволено: - визнано протиправними дії ГУ ПФ у Київській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії; - зобов`язано ГУ ПФ у Київській області нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 28.05.2020 по 30.04.2021 за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №320/7420/20. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що пенсія Позивачу виплачена несвоєчасно, а відтак Відповідач повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій ГУ ПФ у Київській області не вчинило і після зазначеної виплати, чим допустило протиправну бездіяльність по відношенню до ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що кошти згідно рішення суду у справі №320/7420/20 в сумі 43 792,33 грн нараховані та виплачені у травні 2021 року, а тому відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів. Крім того, зауважує, що довідка Державної служби статистики України від 28.08.2021 містить відомості про індекс інфляції у період з червня по травень 2021 року, що не співпадає з періодом не виплати пенсії з 28.05.2020 по 30.04.2021. Після усунення визначених в ухвалі від 29.08.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 20.10.2022. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2015 Київською обласною державною адміністрацією було видано ОСОБА_1 посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії один, смерть якого пов`язана із Чорнобильською катастрофою № НОМЕР_1 (а.с. 13). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №320/7420/20 (а.с. 7-8), яке набрало законної сили 13.04.2021: - визнано протиправними дії ГУ ПФ у Київській області щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язано ГУ ПФ у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки (7 763,17 грн), з моменту призначення пенсії, а саме з 28.05.2020. Позивач 25.08.2021 звернувся до Відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просив нарахувати та виплатити компенсацію у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії на виконання рішення суду (а.с. 9). Листом від 24.09.2021 ГУ ПФ у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що кошти по перерахунку пенсії за період з 28.05.2020 по 30.04.2021 в сумі 43792,33 грн нараховані та виплачені в травні 2021 року через банківське відділення (а.с. 10). Із змісту листа Державної служби статистики України від 31.08.2021 судом першої інстанції встановлено, що індекс інфляції за період з червня 2020 року по травень 2021 року включно становив 109,5% (а.с. 11). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а також ряду підзаконних актів та правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки несвоєчасні нарахування та виплата пенсії Позивачу відбувалася внаслідок вини Відповідача. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Із змісту вказаних нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. За правилами ст. ст. 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Наведені вище норми встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; вказують на визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Пункти 1, 2 згаданого Порядку №159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Приписи абз. 1 п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №№200/5213/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 31.08.2021 у справі №264/6796/16, від 08.06.2022 у справі №200/5213/20-а. Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Доводи Апелянта про те, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду, що є одноразовим платежем, є безпідставними, адже компенсація, передбачена Законом, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті необхідності перерахунку пенсії та відновлення прав Позивача, порушених внаслідок неправильного її обчислення, ця сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону. Таким чином, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулося у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії ГУ ПФ у Київській ОСОБА_1 у період з 28.05.2020 по 30.04.2021, що підтверджується матеріалами справи, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. При цьому, судова колегія вважає за необхідні підкреслити, що вина Відповідача встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, що, у свою чергу, спростовує посилання Апелянта на те, що порушення строків виплати пенсії відсутнє. Твердження ГУ ПФ у Київській області про те, що довідка Державної служби статистики України від 28.08.2021 визначає індекс інфляції у період з червня 2020 року по травень 2021 року, що не співпадає з періодом невиплати пенсії, не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на Відповідача обов`язку нарахувати Позивачу компенсацію втрати частини доходів без вказівки відповідних показників інфляції, застосування яких покладається на розсуд ГУ ПФ у Київській області. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 26 жовтня 2022 року.