Постанова 4815 № 562/979/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2022 року м. Рівне Справа № 562/979/22 Провадження № 22-ц/4815/1254/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року, у складі судді Саган Л.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги 20 травня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтований наступним. Вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06 жовтня 2006 року до 25 жовтня 2011 року. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 липня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2011 року, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 400 гривень щомісячно до повноліття дитини. 09 серпня 2013 року вона зареєструвала шлюб зі ОСОБА_4 , від спільного життя з яким має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її сім`я є багатодітною. Неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні та утриманні її чоловіка ОСОБА_4 , оскільки аліментів, які вона отримує на утримання дочки, не вистачає для забезпечення її достатнього матеріального, культурного та духовного розвитку у зв`язку зі зростанням цін на продукти харчування, одяг та речі першої необхідності. 28 червня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції відзив, в якому вказав, що позивачка не надала жодного доказу про зміну її матеріального стану, також зазначив, що він не має постійного місця роботи, єдиним джерелом доходу є його пенсія по інвалідності. Крім того вказав, що він є батьком малолітньої дитини, на утримання якої з нього щомісячно стягується 1/4 заробітку відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 січня 2020 року по справі № 562/3741/19 (а.с.33-34). Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року позов задоволено. Суд вирішив: --- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку; --- стягнення аліментів проводити щомісячно, починаючи від дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття; --- рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів, також суд врахував обставини, визначені ст.182 СК України, та розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також суд врахував, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача про неможливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у запропонованому позивачем розмірі в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, оскільки обов`язок утримувати дитину покладається на батьків незалежно від їх матеріального становища, а також у зв`язку з недоведенням відповідачем встановленої йому інвалідності. Також суд врахував рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей. На вказане рішення відповідачем подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у позові. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги недоведеність позивачкою змін у її матеріальному стані. Також вказав, що судом не врахована підтверджена довідкою про отримання пенсії по інвалідності його матеріальна неспроможність сплачувати аліменти у підвищеному розмірі. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судом З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25.10.2011 року по справі № 2-752/11 шлюб, укладений 06.10.2006 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (позивачкою) розірвано, неповнолітню ОСОБА_3 залишено проживати із матір`ю, після розірвання шлюбу ОСОБА_9 присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а.с.5). Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18 січня 2008 року Урвенською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області (а.с.6). Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14.07.2011 року у справі № 2-603/11 за результатами розгляду позову ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини позов було задоволено частково, було присуджено стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання вказаної дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 400грн щомісячно, починаючи з 10.06.2011 року і до досягнення дочкою повноліття (а.с.7-8). Наразі вказана дитина перебуває на утриманні позивачки, це сторонами не заперечується та підтверджується довідкою № 437 від 13.05.2022 року, виданою селищним головою Мізоцької селищної ради Рівненської області (а.с.19). Із Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 09.08.2013 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 , після державної реєстрації прізвище дружини змінено на ОСОБА_12 (а.с.14). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.05.2012 року народився ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (а.с.15). Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12.05.2015 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_6 , батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.16). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 01.09.2017 року народився ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_7 , батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.17). За Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 897083 від 16.02.2022 року, яка на підставі ч.3 ст.367 ЦПК України долучена при розгляді справи апеляційним судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є інвалідом з дитинства ІІІ групи (а.с. 47-48). Із довідки про доходи № 6033070851861083 від 23.06.2022 року, яка на підставі ч.3 ст. 367 ЦПК України долучена при розгляді справи апеляційним судом, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Рівненському об`єднаному управлінні ПФУ в Рівненській області і отримує пенсію (соціальна); зокрема отримав пенсію у березні, квітні, травні 2022 року у розмірі 1135,52 грн; загальна сума пенсії за період з 01.01.2018 р. по 31.05.2022 р. складає 50939,23 грн (а.с.53). Законом України "Про доступ до судових рішень" встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу. У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03.01.2020 року (реєстраційний номер рішення 86759523) по справі № 562/3741/19 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. На підставі вказаного рішення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 стягнуто аліменти на утримання ще однієї неповнолітньої дочки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст.182 СК України: --- при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина 1); --- розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2). Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України. Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У своїй постанові від 14.11.2018 року у справі № 372/2393/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок: "Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі"). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України". Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції про задоволення позову погодитися повністю не може, оскільки до такого висновку суд дійшов при неповному з`ясуванні обставин справи та порушенні норм процесуального права й неправильному застосуванні норм матеріального права. За ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" в 2022 році установлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 грн, з 1 липня - 2744 грн, з 1 грудня - 2833 грн. Враховуючи, що на момент подання позову та на день ухвалення оскаржуваного рішення дочці сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виповнилось 14 років, а також орієнтуючись на положення ч.2 ст.182 СК України про мінімальний розмір аліментів, апеляційний суд звертає увагу на те, що мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років становить: 1309,00грн. (2618грн х 50%) з 01.01.2022 року; 1372 грн (2618 грн х 50%) з 01 липня 2022 року; 1416,5грн (2833грн х 50%) з 01 грудня 2022 року. Таким чином, апеляційний суд враховує, що через інфляційні процеси у державі та девальвацію гривні, народження ще трьох інших дітей, матеріальний стан позивачки з часу ухвалення рішення (14.07.2011 року) погіршився, спільна із відповідачем дочка ОСОБА_15 підросла, потребує забезпечення одягом, продуктами харчування, засобами особистої гігієни, предметами навчання. Також апеляційний суд враховує те, що у позивачки змінився сімейний стан, вона уклала шлюб із ОСОБА_4 та у них народилось троє дітей, тобто сімя тепер є багатодітною (4 дитини). А тому суд апеляційної інстанції вважає, що встановлений рішенням суду розмір аліментів в 400 грн на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на даний час вже не може задовольнити у відповідній частці потреби у її вихованні. В той же час апеляційний суд також вважає за необхідне враховувати й інвалідність ІІІ групи у відповідача, а також наявність у нього ще однієї неповнолітньої дочки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на яку з ОСОБА_1 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03.01.2020 року по іншій справі № 562/3741/19. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув. Апеляційний суд вважає, що за таких обставин стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від усіх заробітку (доходів) є завеликим, при цьому стягнення у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є справедливим та достатнім. З огляду на зазначене, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п. 1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 змінити, зменшивши розмір стягнення аліментів з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на недоведеність позивачкою змін у її матеріальному стані. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що через інфляційні процеси у державі та девальвацію гривні сума коштів (400грн), яка була стягнута у якості аліментів за рішенням суду від 14.07.2011 року, наразі вже є досить незначною та не може у відповідній частині забезпечити дочці потреби у вихованні та розвитку. Також апеляційний суд враховує й зміну у позивачки сімейного стану (вона одружилася) та народження у неї ще трьох дітей. Також, підлягають й відхиленню посилання скаржника на його неспроможність сплачувати аліменти у підвищеному розмірі. При цьому апеляційний суд враховує обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2022 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 25 жовтня 2022 року. Головуючий Майданік В. В. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В.