Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 159/2809/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 159/2809/22 пров. № А/857/13338/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л. Я., Ільчишин Н.В. за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2022 року (суддя Шишилін О.Г., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Ковель, дата складання повного тексту 19.08.2022), в адміністративній справі №159/2809/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови, встановив: У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, в якому просив: 1) скасувати постанову інспектора 4 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Ковель старшого лейтенанта поліції Шевчика Тараса Володимировича серія ЕАР №5576270 від 06.07.2022 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП; 2) стягнути відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову; 3) прийняти нову постанову, якою провадження по справі закрити. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.08.2022 постанову інспектора УПП Серії АЕР №5576270 від 06 липня 2022 року залишено без змін, а позовну заяву без задоволення. З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини: на відеозаписі з відеореєстратора не зафіксовано факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП; при дослідженні доказів суд не врахував порушення інспектором вимог статті 59 Конституції України щодо незабезпеченням права на захист, скориставшись послугами адвоката; не враховано аргументів позову, що стосуються необхідності складання протоколу у даній справі. Також вказує апелянт про те, що йому не було відомо про існування відзиву на позовну заяву, про який стало відомо лише безпосередньо під час судового розгляду. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 15.08.2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.07.2022 відносно ОСОБА_1 інспектором поліції Шевчиком Т.В. відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5576270 за ч.2 ст.122 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень (а.с. 6, 20). За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 307, номерний знак НОМЕР_1 , 06/07/2022 року о 17:17 год. в м.Ковель, вул.Луцька,3 здійснив обгін на перехресті вулиць Луцька Грушевського, чим порушив правила обгону, заборону обгону на перехресті (п.14.6 (а) ПДР України) за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам закону, є обґрунтованою, досліджені докази підтверджують наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»). Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.14.6 (а) ПДР України, водієві забороняється обгін на перехресті. Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Так, згідно ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав суду диск з відеозаписами з місця вчинення адміністративного правопорушення та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с. 35). Про вказані відео зазначено о оскаржуваній постанові. Як видно з відеозапису файла 2022_07_06_171743_1.mov, на початку відео, автомобіль темного кольору здійснює обгін білого мікроавтобусу, слідом за ним їде поліцейський автомобіль, з якого здійснюється відеофіксація події. Після порівняння поліцейського автомобіля, з якого велась відеофіксація з місцем обгону, видно, що місце обгону відбулося на т-образному перехресті із перетином суцільної лінії горизонтальної розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, що заборонено п.14.6 «а» ПДР України. Автомобіль, з якого проводилась відеофіксаці, продовжував рух аж до зупинки автомобіля, який зафіксовано на відеозапису. Судом встановлено, що вказаним автомобілем керував ОСОБА_1 .. Також відповідач надав суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського zm0326 (відеофайл 20220706190209000427), на підставі якого встановлено, що поліцейським після зупинення транспортного засобу роз`яснено суть вчиненого правопорушення, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: забезпечення права на захист, мати захисника під час розгляду справи, якого він мав можливість запросити, зміст ст.63 Конституції України, після чого на пропозицію інспектора, чи бажає він скористуватися своїми правами, позивач будь-яких клопотань не заявив і зазначив, що він поспішає, тому відмовляється від отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та просить направити її копію поштою. В оскарженій постанові стоїть позначка, що ОСОБА_1 відмовився і відомості про відправлення поштою, що відповідає ч.3 ст.285 КУпАП. Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 погодившись на розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача щодо не реалізації йому гарантованих прав, передбачених ст.268 КУпАП, що також спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині. Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 307, номерний знак НОМЕР_1 , 06.07.2022 року о 17:17 год. в м.Ковель, вул.Луцька,3 здійснив обгін на перехресті вулиць Луцька Грушевського, чим порушив правила обгону, заборону обгону на перехресті, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови, оскільки вказана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання, колегія суддів приходить до переконання про правильний висновок суду першої інстанції щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виявилось у порушення вимог пункту п.14.6 «а» Правил дорожнього руху, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Отже, підстави для визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 5576270 від 06.07.2022, винесеної інспектором відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області відносно ОСОБА_1 відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Щодо покликань апелянта на необхідності складання протоколу у даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015р. №596-VIII, внесено зміни до ст.258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 №596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Таким чином, законодавцем встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі у справі за ч.2 ст.122 КУпАП. З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Згідно п.4 розділу І наведеної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.2 ст.122 КУпАП. Отже, загалом доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2022 року в адміністративній справі №159/2809/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Повний текст постанови суду складено 25.10.2022 року