Постанова 4855 № 320/16908/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/16908/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Рух справи. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, які остаточно уточнив, й просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2021 №Ф-2590-23 У в розмірі 87971,98 грн.; - зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 87971,98 грн.; - стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49648,38 грн., з яких 19648,38 грн. безпідставно стягнені та 30000 грн. моральної шкоди; - стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7500 грн.; - стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3489,4 грн.; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по даній справі та обов`язати Головне управління ДПС у Київській області у 10-денний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по даній справі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування і як пенсіонер за віком за вислугу років з 27.10.2010 звільнений від сплати єдиного соціального внеску на підставі положень частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», проте відповідач в чергове прийняв податкову вимогу від 06.08.2021 №Ф-2590-23 стягнення боргу, яку просить визнати протиправною та скасувати, і через те, що відповідач постійно нараховує позивачу заборгованість, мотивуючи свої вимоги даними інтегрованої карти платника податків, то позивач вважає, що належним способом захисту є зобов`язання судом відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 87971,98 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 р. (з урахуванням ухвали суду від 12.08.2022 про виправлення описки а.с.196) позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2021 №Ф-2590-23; зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 87971.98 грн.; стягнуто безпідставно стягнені кошти у розмірі 19648.38 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області; стягнуто моральну шкоду у розмірі 20000 грн. користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області; стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 2808.40 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області; стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 12500 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області; заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Київській окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 320/16908/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати, стягнути сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 681грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення. Крім того, при визначенні моральної шкоди, суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що відповідач прийняв спірне рішення незважаючи на те, що до позивача вже неодноразово відповідач приймав протиправні рішення з підстав яким вже судом було надано правову оцінку щодо неправомірності нараховувався ЄСВ. Суд першої інстанції часткового задовольнив ці позовні вимоги вказавши на таке, що позивач довів, що він зазнав негативних емоцій, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд наголосив, що з урахуванням всіх встановлених обставин та вразливого соціального стану позивача, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Базою для нарахування єдиного внеску є сума, що визначається самостійно платником для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом, при цьому сума не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідач вважає, що позивач не звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки він не є пенсіонером за вислугу років, а звільнення від сплати єдиного внеску передбачено виключно для пенсіонерів за віком. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав про правильність висновків суду першої інстанції. Справу розглянуто за відсутності сторін, які належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке. Обставини, встановлені судом. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 31.01.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 27.10.2001, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 30.10.2002. Також, довідкою ГУ ПФУ у Київській області №789 від 07.12.2021 підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області, отримує пенсію за вислугу років. Судом встановлено, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 у справі №810/6331/13-а (касаційне провадження №К/800/29440/14) скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про сплату боргу від 03.12.2012 №Ф-192 та вимогу від 07.08.2013 №Ф-619. При цьому, у вказаній постанові судом зазначено, що позивач має передбачене частиною 4 статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску, як такий, що обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком. За таких обставин вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є такими, що не ґрунтуються на законі, а отже, підлягають скасуванню. У подальшому, 04.12.2019 ГУ ДФС у Київській області виставлено позивачеві нову вимогу №Ф-2590-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 50969,96 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі №П/320/249/20, яке залишене без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2590-23 від 04.12.2019. При цьому, у вказаному рішенні суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про наявність у позивача права на пільгу від сплати єдиного соціального внеску у зв`язку з отриманням пенсії за віком та визнання протиправними вимог УПФУ в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області щодо нарахування суми ЄСВ у розмірі 3355,77 грн. та 4549,80 грн. (постановою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016), які знову були включені відповідачем до складу податкового боргу у вигляді сальдових залишків від ПФУ станом на 21.12.2012 при формуванні нової вимоги про сплату боргу від 04.12.2019 №Ф-2590-23. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, станом на 31.07.2021, в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по несплаті ЄСВ, а також нараховані пеня та штрафні санкції у загальній сумі 87971,98 грн. У зв`язку із тим, що у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску, ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2021 №Ф-2590-23 У на суму 87971,98 грн. Надалі, 12.11.2021 ГУ ДПС у Київській області звернулось із заявою про відкриття виконавчого провадження до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Заступником начальника відділу Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лавренчук Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67500018 від 15.11.2021 на підставі вимоги від 06.08.2021 №Ф-2590-23 У, винесеної ГУ ДПС у Київській області. Також, 15.11.2021 заступником начальника відділу Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лавренчук Н.М. винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №67500018. Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон №2464-VI). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3). За змістом приписів ст. 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону. Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги. Зі системного аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є провадження такою особою, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. При цьому, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. У разі відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Отже, наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність і не одержують доходи від такої діяльності, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Крім того, чинне законодавства встановлює окрему пільгу для окремої категорії фізичних осіб підприємців, це пенсіонери. Так, частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, можна зробити висновок, що згідно положень чинного законодавства від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Матеріалами справи підтверджено, що позивач є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування і як пенсіонер за віком за вислугу років з 27.10.2010 звільнений від сплати єдиного соціального внеску на підставі положень частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», проте відповідач в чергове прийняв податкову вимогу від 06.08.2021 №Ф-2590-23 про стягнення боргу (а.с. 17). Крім того, матеріалами справи підтверджено, що в інформаційно-телекомунікаційній системі контролюючого органу, станом на 31.07.2021, в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по несплаті ЄСВ, а також нараховані пеня та штрафні санкції у загальній сумі 87971,98 грн., хоча протиправність цим нарахування було надано судом при розгляді справ №810/6331/13-а про скасування вимоги від 03.12.2012 №Ф-192 та від 07.08.2013 №Ф-619, та при розгляді справи № 320/249/20 про скасування вимоги №Ф-2590-23 від 04.12.2019. Апелянтом вказані обставини не спростовано. З огляду на вказане доводи апелянта щодо правомірності спірного рішення не заслуговують уваги, в тому числі й щодо не заподіяння моральної шкоди такими рішеннями та діями. Таким чином, апеляційний суд погоджується з усіма висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправність спірного рішення, заподіяння шкоди та тривале нехтування відповідачем правової позиції суду з приводу таких судових спорів. Надаючи оцінку всім іншим доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Повний текст виготовлено 24.10.2022. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель