Постанова 4803 № 932/18963/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6239/22 Справа № 932/18963/19 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкніського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.04.2019 року о 19 год.50хв. на пр.Д.Яворницького, 52 в м.Дніпро відбулося ДТП за участю транспортного засобу «Деу Сенс» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві власності. В результаті даної ДТП транспортний засіб «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2019 року відповідача було визнано винним у скоєні ДТП. З метою визначення розміру завданого в результаті ДТП збитку судовим експертом авто-товарознавцем був складений висновок №6513 від 08.05.2019 року, згідно з яким вартість матеріального збитку з урахуванням зносу складає 5 247 грн. 23 коп. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9608057 у ПАТ «НАСК «Оранта». 09.08.2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 3 247 грн. 23 коп. за вирахуванням франшизи у розмірі 2 000грн. Проте, вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 склала 7 100 грн. 00 коп., що підтверджується актом №2018-3660 від 06.05.2019 року про виконання робіт, надання послуг та квитанцією №3660 від 10.05.2019 року. Таким чином, у зв`язку з тим, що реальні збитки за ремонт пошкодженого автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 склали 7 100 грн. 00 коп., то різниця у розмірі 3 852 грн. 77 коп. між страховою виплатою 3 247 грн. 23 коп. та вартістю ремонту повинен сплатити відповідач з вини якого сталася ДТП. Крім того позивач поніс додаткові фінансові втрати на оплату експерта авто-товарознавця у розмірі 1000 грн., що підтверджується квитанцією. Окрім матеріальної шкоди, позивачу було завдано й моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, нервових порушеннях у зв`язку з ДТП та завданням шкоди його автомобілю. На підставі наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь завдану шкоду в загальному розмірі 18 735 грн. 57 коп., що складається з: матеріальної шкоди в розмірі 3852 грн. 77 коп.; моральної шкоди в розмірі 8346 грн. 00 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, та витрати за послуги судового експерта у розмірі 1000 грн. Судові витрати по сплаті судового збору 1536,80 грн. Рішенням Бабушкніського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3 852 грн. 77 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. 00 коп. Вирішено питання стосовно судового збору. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2019 року о 19год.50хв. на пр.Д.Яворницького, 52 в м.Дніпро відбулося ДТП за участю транспортного засобу «Деу Сенс» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортного засобу «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_2 . Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно висновку експерта №6513 від 08.05.2019 року по визначенню вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 5 247 грн. 23 коп. Витрати, які поніс позивач за проведення даної експертизи склали 1000 грн., що підтверджується квитанцією про оплату наданих експертних послуг від 25.04.2019 року. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9608057 у ПАТ «НАСК «Оранта». 09.08.2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 3 247 грн. 23 коп. за вирахуванням франшизи у розмірі 2000грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 склала 7 100 грн. 00 коп., що підтверджується актом №2018-3660 від 06.05.2019 року про виконання робіт, надання послуг та квитанцією №3660 від 10.05.2019 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх законності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Однак, вважає помилковим висновок суду про стягнення з відповідача судового збору. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 3247,23 грн. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна, а саме вартість відновлювального ремонту, тобто робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, визначена в розмірі 3852,77грн. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Колегія суддів звертає увагу, що різниця між виплаченою ОСОБА_2 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає. Щодо відшкодування моральної шкоди. За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів погоджується із висновками суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Наведені в апеляційній скарзі доводи в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди, зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків суду в цій частині. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію Договору №14/11/19-17 про надання правової допомоги від 14.11.2019 року, укладеного ним з адвокатом Константиновим Р.Д., копію квитанції до прибуткового касового ордера від 14.11.2019 року про сплату вартості послуг, розмір яких відповідно до умов вказаного договору відповідно до умов зазначеного договору складає 4000,00 грн., а також копію акта виконаних робіт з детальним описом виконаних робіт від 14.11.2019 року. Зазначеними доказами підтверджено понесення позивачем судових витрат при розгляді справи в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є інвалідом 1 групи, тому є підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на таке. Положеннями частини першої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Проте, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати решти судових витрат, у тому числі і витрат на правничу допомогу. При цьому, з огляду на часткове задоволення позовних вимог позивача, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути не всю заявлену адвокатом суму (4000 грн), а 1919,13 грн. пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Щодо стягнення з відповідача судового збору. Так, відповідно до п.9, ч.1 ст .5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. ОСОБА_1 є інвалідом першої групи, що підтверджується матеріалами справи (а.с.54). Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача судового збору. Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Звертаючись з позовом ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 1536,8 грн. Разом з тим сплаті підлягав судовий збір у розмірі 768,40 коп. За таких обставин судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку із частковим задоволенням позову у розмірі 125,99 гривні підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Порядок повернення судового збору врегульовано наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 03 вересня 2013 року №

787. Пунктом п`ятим вказаного Порядку зокрема передбачено, що повернення надмірно сплачену суму судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за ухвалою суду, яка набрала законної сили, оригінал або належним чином засвідчена копія якої подається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення сплаченого судового збору та оригіналом або копією (у тому числі електронною копією) розрахункового документа, що підтверджує його сплату (у разі, якщо його оригінал знаходиться в матеріалах справи). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з наведеним рішення суду в частині стягнення судових витрат необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. В решті рішення суду, в оскаржуваній частині, слід залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бабушкніського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат у розмірі 5536,8 грн., що складається з: сплачений судовий збір у розмірі 1 536 грн. 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір за розгляд позовних вимог судом першої інстанції у розмірі 125,99 гривні за рахунок держави. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату правничої допомоги в сумі 1919,13 грн. В іншій частині рішення суду, в оскаржуваній частині, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: