Постанова 4852 № 160/1071/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/1071/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року (суддя Горбалінський В.В.) у справі №160/1071/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 ; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2021 року по 10 листопада 2021 року в сумі 29 335,60 грн, без урахування податків й інших обов`язкових платежів. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що був звільнений зі служби в Національній поліції України за власним бажанням згідно до наказу №444 о/с. Однак, при його звільненні зі служби одноразова грошова допомога виплачена йому не була, а була зарахована на його банківський рахунок лише 10.11.2021 року. Позивач вважав таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки відповідач повинен був розрахуватися з ним у день його звільнення у відповідності до вимог ст.ст.47,116 КЗпП України, тому вважає, що, оскільки невиплата вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні у день його звільнення сталася з вини відповідача, останній зобов`язаний виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено ч.1 ст.117 КЗпП України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 02.09.2021 року по 06.09.2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що в день звільнення позивача (01.09.2021) з ним не було проведено остаточного розрахунку, в частині виплати грошового забезпечення за період служби. Такий розрахунок було здійснено лише 06.09.2021 (дата зарахування коштів на банківський рахунок позивача). З цих підстав суд дійшов висновку про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що і стало підставою для зобов`язання останнього нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.09.2021 по 06.09.2021. Рішення суду, в частині незадоволених позовних вимог, мотивовано тим, що порядок та строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським врегульовано спеціальним законодавством у сфері проходження служби в Національній поліції України, у зв`язку з чим положення ст..116 КЗпП України, в частині строків виплати грошової допомоги при звільнення, застосуванню не підлягають. Таким спеціальним законодавством, як зазначив суд першої інстанції, є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 №260. Вказаний Порядок прийнято відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Оскільки у спірному випадку грошова допомога при звільненні позивачу виплачена в строки, передбачені Порядком №260, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ст..117 КЗпП України. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. Фактично позиція позивача полягає в тому, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення Порядку №260 оскільки Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено того, що одноразова грошова допомога при звільненні може виплачуватися не в день звільнення, а в інший проміжок часу. Сама назва такої допомоги «допомога при звільненні», як зазначає позивач, вказує на те, що така грошова допомога має виплачуватися в день звільнення. Оскільки інших строків виплати грошової допомоги при звільнення спеціальним Законом не передбачено, то підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України, зокрема, ст..116 КЗпП України. Про вказаний підхід у визначенні норм права, як зазначає позивач, свідчить чисельна судова практика, в тому числі, щодо строків виплати грошової допомоги поліцейським при звільненні. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач висловлює свою незгоду з позицією позивача, викладену в апеляційній скарзі, та зазначає те, що спеціальним законодавством, на час виникнення спірним відносин між сторонами, було встановлено строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні і ці строки були дотриманні відповідачем. Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що з 17.08.2007 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року по 01.09.2021 року службу в Національній поліції України. Наказом №444 о/с від 30.08.2021 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Національній поліції з посади дізнавача сектору дізнання Павлоградського районного відділу поліції ГУНИ в Дніпропетровській області у спеціальному званні старший лейтенант поліції. Датою звільнення ОСОБА_1 відповідно до вказаного наказу №444 о/с від 30.08.2021 року є 01.09.2021 року. 06.09.2021 року ОСОБА_1 від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 11 539,02 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку № D3G253DRPAKHONID. 10.11.2021 року ОСОБА_1 від ГУНП в Дніпропетровській області було перераховано грошові кошти в сумі 44 788,54 гривень з призначенням виплати «ЗАРПЛАТА ГУНП в Дніпропетровській області», що підтверджується випискою по надходженням по рахунку №7S89GH760JNKSLGP. Позивач, вказуючи на порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні, звернувся з цим позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, з апеляційної скарги позивача вбачається, що фактично останній висловлює свою незгоду з висновками суду першої інстанції, що стали підставою для ухвалення рішення суду в частині незадоволених позовних вимог. Тобто, в частині висновків суду, які стосуються строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідач своїм правом щодо оскарження рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, не скористався. Таким чином, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, оскаржено в частині незадоволених позовних вимог, то судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості, в частині вирішених позовних вимог, які судом не були задоволенні. Суд першої інстанції, вирішуючи спірні відносини між сторонами, правильно виходив з того, що загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані те чи інші правовідносини. У спірному випадку спеціальним законодавством є законодавство, яким врегульовано порядок проходження служби в органах Національної поліції. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ. Відповідно до ч.1, 2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В свою чергу ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до ч.5 ст.9 цього Закону в редакції на час звільнення позивача зі служби в поліції поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, безпосередньо вказаними Законами не врегульовано питання щодо порядку та строків виплати такої одноразової грошової допомоги. В той же час, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, затверджений Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Цей наказ прийнятий відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539, який набрав чинності з 21.08.2020) передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Отже, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, починаючи з 21 серпня 2020 року, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплату такої допомоги виключно в день звільнення поліцейського. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано правовідносини у сфері проходження служби в Національній поліції України, визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, то норма статті 116 КЗпП України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Відповідно, за наведеного вище правового регулювання є відсутніми і підстави для застосування ст.117 КЗпП України. Аргументи позивача щодо безпідставності застосування судом першої інстанції у спірних відносинах положень Порядку №260, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки зазначений Порядок входить до структури спеціального законодавства, яким врегульовано порядок проходження служби в органах Національної поліції і цим нормативно-правовим актом встановлено порядок виплати грошової допомоги при звільненні. Посилання позивача на судову практику, наведену в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставним, оскільки вказана судова практика стосується правовідносин щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні до внесених до Порядку №260 змін, які набрали чинності з 21 серпня 2020 року та які стосувалися строків виплати грошової допомоги при звільненні. Встановлені в цій справі обставини справи свідчать про те, що кошти на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області, звільнених у серпні 2021 року, надійшли на рахунок ГУНП у листопаді 2021 року, а саме: 08.11.2021, що підтверджується відомостями, наведеними у довідці відповідача №1040 від 18.04.2022 року. 10.11.2021 року одноразова грошова допомога при звільненні перерахована на картковий рахунок позивача у сумі 44 788,54 грн., про що свідчить довідка ПриватБанку по особовому рахунку позивача. Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що грошову допомогу при звільненні позивачу виплачено у строки, передбачені пунктом 8 Розділу VI Порядку №

260. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав стверджувати про порушення відповідачем строків розрахунків при звільненні позивача під час виплати останньому одноразової грошової допомоги. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення суду, в оскаржуваній частині, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги позивача не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №160/1071/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 25.10.2022 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк