Постанова 4813 № 509/839/19

Номер провадження: 22-ц/813/7559/22 Справа № 509/839/19 Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.10.2022 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря Поворозко І.Ю., учасники справи: апелянт ОСОБА_1 , заявник ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2019 року у складі судді Бочарова А.І., встановив: У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без шлюбу в період з 01.12.2005 до 07.07.2012. Заява обґрунтована тим, що починаючи з 01.12.2005 вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, за час спільного проживання без реєстрації шлюбу були зачаті їх спільні діти, які народились ІНФОРМАЦІЯ_1 , через 20 днів після укладення шлюбу 07.07.2012. Зазначений факт просить встановити, оскільки від нього залежить виникнення майнових прав заявника відносно майна, набутого за час спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2019 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.12.2005 по 07.07.2012. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , який не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені заяви ОСОБА_2 відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки апелянта як іпотекодержателя, передбачені іпотечним договором, укладеним 11.04.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.12.2005 по 07.07.2012, необхідно заявниці для виникнення у неї майнових прав відносно майна, яке є предметом іпотеки. Ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість ОСОБА_1 звернути стягнення на іпотечне майно. Вважає, що заявниця не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 . Також, не надано заявницею належних і допустимих доказів для вирішенні судом питання щодо правового режиму майна нібито придбаного нею і ОСОБА_3 за час їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Також, в основу оскаржуваного рішення незаконно покладено письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено. Крім того, судом не встановлено у яких відношеннях перебувають вказані свідки з заявницею, і чи не є вони зацікавленими особами. Судом не з`ясовувалось перебування сторін у будь-якому іншому шлюбі, що є суттєвим при встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта та заявника, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням наявних у справі доказів наявні правові підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01.12.2005 по 07.07.2012. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Вбачається з доданих до апеляційної скарги доказів, що 11.04.2017 між апелянтом ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_6 було укладено договір позики та з метою виконання зобов`язань за вказаним договором між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки за яким останній передав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. У зв`язку з невиконанням умов договору позики ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за договором позики. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 грудня 2020 року відкрито провадження за вказаним вище позовом. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення у даній справі стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 , який не брав участі у справі. Обґрунтовуючи вимоги заяви від 25.02.2019 року про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 вказувала, що встановлення цього факту є необхідним для вирішення в подальшому питання щодо розподілу спільно набутого майна. Отже, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне заявниці задля виникнення у неї майнових прав на майно, набутого за час спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу. До такого майна відноситься майно, яке є предметом іпотеки за договором від 11.04.2017 року, а саме земельні ділянки та житловий будинок, які перебували у власності ОСОБА_3 . Таким чином слід дійти висновку про наявність спору про право між ОСОБА_2 та іпотекодержателем майна ОСОБА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі N 632/580/17 (провадження N 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі N 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі N 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі N 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі N 641/5187/20. Проте суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону, правові висновки Верховного Суду та обставини справи, належної уваги не звернув, внаслідок чого помилково розглянув вказану справу у порядку окремого провадження. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 липня 2019 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 25.10.2022. Головуючий: Судді: